Ухвала

від 08.11.2017 по справі 757/42711/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4185/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

представника власника майна, адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Дніпроолія Логістік» - ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, що зберігаються на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , ТОВ «Дніпроолія Логістік» (код ЄДРПОУ 39530838), які відкриті в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005).

Цією ж ухвалою заборонено службовим особам ТОВ «Дніпроолія Логістік» та в АТ «УкрСиббанк» проводити будь-які операції по вищевказаних рахунках, що призведуть до зменшення залишку на ньому грошових коштів.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував правові підстави для накладення арешту та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації, оскільки у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики зникнення майна.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Дніпроолія Логістік» ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчим суддею однобічно розглянуто клопотання прокурора та постановлено ухвалу, якою фактично зупинено діяльність ТОВ «Дніпроолія Логістік», яке займається лише перевезеннями вантажним автомобільним транспортом і сплачує податки і збори, передбачені чинним законодавством України.

Так апелянт зазначає, що 01.08.2017 року під час проведення обшуку у приміщеннях ТОВ «Дніпроолія», працівниками ОВС та прокуратури вилучено майно та документи ТОВ «Дніпроолія Логістік», яке є окремою від ТОВ «Дніпроолія» юридичною особою і у товарних операціях з купівлі-продажу, переробки, тощо участі не бере, а лише здійснює перевезення за окремими договорами. Додає, що ТОВ «Дніпроолія Логістік» орендує у ТОВ Дніпроолія частину приміщень за плату та надає йому платні послуги з перевезення вантажів.

Далі в апеляційній скарзі директор наголошує на тому, що формальне ставлення суду до загальних фраз прокурора в обґрунтування необхідності накладення арешту на грошові кошти товариства є нічим іншим, як підтриманням тиску з боку правоохоронних органів з метою зупинення законної діяльності ТОВ «Дніпроолія Логістік».

Одночасно автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено слідчим суддею без виклику у судове засідання власника майна, з її змістом представник товариства ознайомився 01.08.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 04.08.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапідлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, зі змістом оскаржуваної ухвали слідчого судді ознайомилися 01.08.2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42015000000002519, відомості про яке 16.11.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України.

Прокурор групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що зберігаються на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , ТОВ «Дніпроолія Логістік» (код ЄДРПОУ 39530838), які відкриті в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), яке ухвалою слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року задоволено, проте з таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначені вимоги закону дотримані не були.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно, є забезпечення спеціальної конфіскації (а.с. 1-4).

Разом з тим, представленими в апеляційний суд матеріалами встановлено, що у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлялось.

Разом з цим ч. 4 ст. 170 КПК України передбачено право накладення арешту на майно третьої особи за умови якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України.

Положеннями статті 962 КК України передбачено підстави застосування спецконфіскації, зокрема у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, наявність цих підстав має бути доведена ініціатором клопотання згідно ч. 5 ст. 132 КПК України. Проте, на переконання колегії суддів, ініціатор клопотання не довів обставин, на які послався у клопотанні.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя на це уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у ньому майно, з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки прокурор не надав суду достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні,а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, є передчасними.

З урахуванням вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити директору ТОВ «Дніпроолія Логістік» , ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року.

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Дніпроолія Логістік» ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, що зберігаються на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , ТОВ «Дніпроолія Логістік» (код ЄДРПОУ 39530838), які відкриті в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 щодо накладення арешту на грошові кошти, що зберігаються на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , ТОВ «Дніпроолія Логістік» (Код ЄДРПОУ 39530838), які відкриті в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005).

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4