Постанова

від 15.11.2017 по справі 826/13115/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 15 листопада 2017 року                                      № 826/13115/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовомГоловного управління ДФС у м. Києві   до Державного Дослідно-Виробничого підприємства «Біоветпрепарат» Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України простягнення заборгованості у розмірі 160  768,05грн.,                                    О Б С Т А В И Н И    С П Р А В И: Головне управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державного Дослідно-Виробничого підприємства «Біоветпрепарат» Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України (далі по тексту – відповідач) про стягнення податкової заборгованості в розмірі 160  768,05грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість з податку на прибуток у розмірі 29992,89грн. та з ПДВ у розмірі 130775,16грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача. Зазначена ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі отримана уповноваженою особою позивача 18.10.2017р., що підтверджується матеріалами справи. Однак, станом на момент прийняття рішення у справі, представником відповідача не надано заперечень проти позову або письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -                                               В С Т А Н О В И В: Державне Дослідно-Виробниче підприємство «Біоветпрепарат» Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві як платник податків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за відповідачем обліковується податкова заборгованість у розмірі 160 768,05грн., у тому числі з ПДВ у розмірі 130775,16грн. та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 29992,89грн. Так, податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла на підставі: податкових декларацій з податку на додану вартість з листопада 2014 року по червень 2016 року; з податку на прибуток підприємств виникла на підставі: податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік; податкової вимоги №2138 від 01.08.2011р.; податкового повідомлення – рішення №0010161201 від 02.06.2016р., податкового повідомлення – рішення від 01.06.2016р. №00012301201, від 08.07.2016р. №0018061201. Наявність у підприємства вказаної заборгованості підтверджується також Довідкою ГУ ДФС у м. Києві від 19.09.2017р. №14607/9/26-15-17-10-31, яка міститься в матеріалах справи. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до пп. 14.1.175 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу. Доказів оскарження податкової вимоги, податкових повідомлень-рішень чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов'язаннями у розмірі 160768,05грн. відповідачем суду не надано. Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою. Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 29992,89грн. та податку на додану вартість у розмірі 130775,16грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, податковими повідомленнями-рішеннями, довідкою про наявність податкового боргу та обліковою карткою такого платника податків.   При цьому, наявність у відповідача податкового боргу у розмірі більшому від того, який просить стягнути позивач не є підставою для відмови в задоволенні позову. У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України) Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 статті 95 ПК України). Згідно зі статтею 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів. Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню. Згідно ч. 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Відповідно до положень ч. 1 статті 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених, в тому числі, п. 4 ч. 1 статті 183-2 цього Кодексу, а саме, щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. Керуючись статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю. Стягнути з Державного Дослідно-Виробничого підприємства «Біоветпрепарат» Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 25267394, 03151, м. Київ, вул. Донецька, 30) податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 130775,16грн. (сто тридцять тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень, 16 копійок) та податкову заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 29992,89грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні, 89 копійок). Постанова підлягає до негайного виконання. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                           В.В. Амельохін