Постанова

від 09.02.2007 по справі 6/256/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

09.02.07                                                                                      

Справа №6/256/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського

суду у складі:

при секретарі Акімової Т.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, приватного підприємця

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Запорізької області від

20.09.2006 року

у справі № 6/256/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„Виробничо-комерційна фірма „Пульсар”, м.Запоріжжя

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди

і звільнення займаного приміщення

Установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма

„Пульсар”, м.Запоріжжя, звернулося до господарського суду Запорізької області з

позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 орендної плати у розмірі

7241грн.34коп., розірвання договору оренди нежилого приміщення і звільнення

займаного приміщення.

          У ході

розгляду позову судом першої інстанції позивачем неодноразово подавалися заяви

про уточнення до позовної заяви, а саме, про стягнення заборгованості з

орендної плати за період з 20.03.2006р. по липень 2006р. у сумі 9379грн.26коп.,

а також про розірвання договору оренди нежилого приміщення НОМЕР_1 від 15.03.2006р.(а.с.64).

20.09.2006р. подана інша заява про уточнення до позовних вимог - позивач просив

місцевий господарський суд стягнути з відповідача лише вартість наданих

відповідачеві послуг з оренди без достатніх підстав(а.с.71). Місцевий

господарський суд прийняв ці уточнення.         

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.09.2006р. у

справі №6/256/06 (суддя Місюра Л.С.) позов Товариства з обмеженою

відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Пульсар”, м.Запоріжжя,

задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 9.379грн.26коп.

основного боргу, 185грн.31коп. - державного мита, 116грн.93коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом,

відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, з урахуванням доповнень до

апеляційної скарги просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити

позов без розгляду.

 Відповідач

вважає, що господарським судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають

значення для справи. На його думку суд першої інстанції, розглядаючи справу за

відсутності відповідача, прийняв до уваги лише доводи позивача. Позивач,

надавши суду неукладений договір оренди НОМЕР_1 від 15.03.2006р. і акт

приймання-передачі орендованого майна до нього, ввів в оману суд, так як

фактично 15.03.2006р. був укладений договір НОМЕР_1 суборенди нежилого

приміщення за адресою:АДРЕСА_1, між орендатором - приватним підприємцем ОСОБА_2

і суборендатором - приватним підприємцем ОСОБА_1, що було письмово узгоджено з

позивачем-орендодавцем - власником приміщення. Позивач в особі його керівника -

Шаміна В.М. самочинно, всупереч закону, погрожуючи застосувати методи фізичного

впливу, 26.05.2006р. не допустив відповідача до орендованого приміщення,

замінив замки на дверях. 

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач

зазначив, що вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить

залишити рішення господарського суду Запорізької області в силі.

          Присутні

у судовому засіданні представник позивача та відповідач підтримали доводи та

заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

          У

судовому засіданні апеляційної інстанції, що відбулося 14.12.2006р., за

клопотанням відповідача з метою надання доказів сплати орендної плати, оголошена

перерва до 01.02.2007р. на 12-30год.

Відповідачем у судовому засіданні подано клопотання про зупинення

провадження у справі і надіслання позовних матеріалів до прокуратури

Ленінського району м.Запоріжжя.   Колегія

суддів, розглянувши це клопотання, дійшла висновку про його безпідставність та

невідповідність статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Надсилання до прокуратури лише скарги на дії позивача не є підставою для

зупинення провадження у справі, а тому у задоволенні цього клопотання

відмовлено. 

          Згідно з

розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3616 від

13.12.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі:

Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мойсеєнко Т.В. та Хуторного

В.М.

 За клопотанням

відповідача для підготовки і оголошення постанови у повному обсязі оголошена

перерва до 09.02.2007р. на 15-00год.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і

процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення

учасників судового процесу, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає

задоволенню, а рішення законним та обґрунтованим з огляду на наступне.

          Як

вбачається з матеріалів справи, між сторонами 15.03.2006р. укладено договір

оренди нежилого приміщення НОМЕР_1, за умовами якого позивач (орендодавець)

взяв на себе зобов'язання передати в оренду відповідачеві (орендар) нежиле

приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 52,4кв.м, яке складається із кімнат:

16.1кв.м, 14,3 кв.м і 8,4кв.м, а також допоміжні приміщення (комору, туалет,

коридор і тамбур), для використання під офіс редакції рекламно-інформаційного

журналу, а відповідач (орендар), в свою чергу, зобов'язався використовувати

орендоване приміщення виключно за його призначенням згідно з умовами цього

договору, своєчасно, не пізніше 5-го числа поточного місяця, і в повному обсязі

здійснювати оплату за оренду поточного місяця, а також інші (комунальні)

платежі(п.3.2 договору). Підставою для фактичного користування орендованим

приміщенням став підписаний сторонами акт приймання-передачі орендованого

приміщення (п.2.1 договору, а.с.15). Строк оренди установлений з 20.03.2006р.

по 31.12.2006р. За орендоване приміщення орендар повинен сплачувати

орендодавцеві договірну ціну із розрахунку 40,80грн. з ПДВ у місяць за 1

кв.метр загальної орендованої площі, зазначеної у п.1.1 договору(п.4.1

договору).

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського  договору становлять умови договору, визначені

угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення

господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються

ними як обов'язкові  умови  договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним,  якщо 

між  сторонами у передбачених

законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного  виду, 

а  також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін

повинна бути досягнута згода.

          Згідно

зі статтею 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди

є: - об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); -

строк, на який укладається договір оренди; - орендна плата з урахуванням її

індексації; - порядок   використання

амортизаційних відрахувань; - відновлення орендованого майна та умови  його 

повернення  або викупу.

          Але

всупереч зазначеному договір оренди нежилого приміщення НОМЕР_1 від

15.03.2006р. містить не всі істотні умови договору. У ньому відсутні такі

істотні умови як:

- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її

індексації); - розмір орендної плати з урахуванням її індексації; - порядок

використання амортизаційних відрахувань;

- відновлення орендованого майна.

          А тому

суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір оренди

нежилого приміщення НОМЕР_1 від 15.03.2006р. є неукладеним, оскільки

сторонами  у належній формі не було

досягнуто згоди з усіх  істотних умов.

          За

статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або

зберегла  його у себе за рахунок іншої

особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте

майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Це стосується і повернення

виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Відсутність правової підстави

означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без підстав, встановлених

законом, договором тощо.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач

зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, у разі

неможливості  повернути в натурі

потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка

визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

          Оскільки

між сторонами у справі відсутні договірні відносини, то послуги з оренди майна

відповідачем одержані без достатньої правової підстави. Але так як повернути

надану послугу з оренди неможливо, то відповідач зобов'язаний відшкодувати

позивачеві вартість наданих послуг.

Відповідач доказів погашення заборгованості за період з 20.03.2006р. по

липень 2006р. включно (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) не

надав, незважаючи навіть на оголошену у судовому засіданні апеляційної

інстанції, яке відбулося 14.12.2006р, перерву з метою надання відповідачем

доказів оплати за спірний період орендної плати. 

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи

апеляційної скарги не спростовують висновків, яких дійшов суд першої інстанції,

порушення норм матеріального і процесуального права не вбачається, а відтак

підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький

апеляційний господарський суд - 

Постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без

задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від  20.09.2006р. у справі №6/256/06 - без змін.