Ухвала

від 02.11.2017 по справі 761/39080/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/39080/17

Провадження № 1-кс/761/24856/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання старшого слідчогов особливо важливих справах 1 відділу 1 Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 ,про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 42016000000001125 від 24 квітня 2016року за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 2 ст. 364-1; ч. 1 ст. 364-1; ч. 2 ст. 367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотаннястаршого слідчогов особливо важливих справах 1 відділу 1 Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 ,в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 42016000000001125 від 24 квітня 2016року за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 2 ст. 364-1; ч. 1 ст. 364-1; ч. 2 ст. 367 КК України, про накладення арешту на ряд об`єктів нерухомого майна та транспортних засобів, незалежно від того за ким вони зареєстровані.

Клопотання мотивоване тим, що впродовж 2011-2014 років службові особи ПАТ «Терра Банк» за попередньою змовою групою осіб із власниками ПАТ «Терра Банк» та службовими особами і власниками компанії «TOSOLAN TRADING LIMITED» (Кіпр) вчинили заволодіння грошовими коштами зазначеної банківської установи в сумі 40393884,53 доларів США, тобто в особливо великому розмірі, шляхом зловживання своїм службовим становищем під час передачі у заставу грошових коштів, що знаходились на кореспондентському рахунку вказаного банку у банківській установі «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT» (Австрійська Республіка) для забезпечення виконання кредитних зобов`язань компанії «TOSOLAN TRADING LIMITED» перед банком «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT», та вчинили легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великому розмірі.

Так, у серпні 2011 року службові особи ПАТ «Терра Банк», перебуваючи у злочинній змові із власниками ПАТ «Терра Банк» та службовими особами і власниками компанії «TOSOLAN TRADING LIMITED», з метою заволодіння грошовими коштами зазначеної банківської установити шляхом зловживання своїм службовим становищем, ініціювали перед банком «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT» підписання між компанією «TOSOLAN TRADING LIMITED» (боржник) та банком «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT» (кредитор) кредитного договору про надання кредиту в сумі 40 000000 доларів США.

22.08.2011 директор компанії «TOSOLAN TRADING LIMITED» (боржник) громадянин України ОСОБА_5 , на виконання злочинного плану, достовірно знаючи, що компанія «TOSOLAN TRADING LIMITED» не поверне отриманий кредит, підписав із банком «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT» (кредитор) кредитний договір про отримання кредиту в сумі 40 000000 доларів США.

22.08.2011 Голова правління ПАТ «Терра Банк» (заставодавець) ОСОБА_6 , перебуваючи у злочинній змові із власниками ПАТ «Терра Банк» та службовими особами і власниками компанії «TOSOLAN TRADING LIMITED», достовірно знаючи, що компанія «TOSOLAN TRADING LIMITED» не поверне отриманий кредит, незаконно підписав без погодження Спостережної Ради ПАТ «Терра Банк» із банком «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT» (заставодержатель) договір застави по кредитному договору між компанією «TOSOLAN TRADING LIMITED» (боржник) та банком «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT» (кредитор) в сумі 40000000 доларів США.

Відповідно до зазначеного договору, у випадку неповернення суми кредиту компанією «TOSOLAN TRADING LIMITED» до банку «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT» переходять усі права власності на грошові кошти, що знаходяться на коррахунку ПАТ «Терра Банк» у банку «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT».

Після отримання зазначеного кредиту, в період з 25.08.2011 по 14.09.2011 кредитні кошти компанії «TOSOLAN TRADING LIMITED» в сумі 39 490 208,33 доларів США перераховані на рахунок ТОВ «Праймері Техноресурс» (код ЄДРПОУ 37201690) № НОМЕР_1 у ПАТ «Терра Банк».

Надалі, з метою приховання вчинення зазначеного злочинну Голова правління ПАТ «Терра Банк» ОСОБА_6 , в порушення вимогстатті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», що затверджені постановою правління НБУ від 17.06.2004 № 280, не повідомив службовим особами ПАТ «Терра Банк», які вели бухгалтерських облік та звітність, про підписання зазначеного договору застави та не надав їм його.

Крім того, після підписання зазначеного договору застави службові особи ПАТ «ТЕРРА БАНК», в порушення Інструкції НБУ № 481 та Положення № 279 в частині попередньої оцінки майбутніх грошових потоків для формування резерву, не здійснили облік зобов`язання перед банком «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT» та не сформували резерв для покриття кредитного ризику.

У зв`язку із цим в бухгалтерському обліку ПАТ «ТЕРРА БАНК» та Національного банку України грошові кошти ПАТ «ТЕРРА БАНК», що знаходились на коррахунку у банку «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT», не перебували у жодному обтяженні.

Після призначення 28.05.2012 на посаду Голови правління ПАТ «ТЕРРА БАНК» ОСОБА_7 , останній, вступивши у злочинну змову із співучасниками вчинення злочину, отримав від банку «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT» вищевказаний договір застави та з метою приховання вчинення злочину, в порушення вимогстатті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», що затверджені постановою правління НБУ від 17.06.2004 № 280, не повідомив службовим особами ПАТ «Терра Банк», які вели бухгалтерських облік та звітність, про підписання зазначеного договору застави та не надав їм його.

У зв`язку із цим в бухгалтерському обліку ПАТ «ТЕРРА БАНК» та Національного банку України грошові кошти ПАТ «ТЕРРА БАНК», що знаходились на коррахунку у банку «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT», продовжили рахуватись такими, що не перебували у жодному обтяженні.

05.09.2014, у зв`язку із неповерненням вищевказаного кредиту компанією «TOSOLAN TRADING LIMITED», із кореспондентського рахунку № АТ391924000100462449 ПАТ «Терра Банк» в банку «MEINL BANK AKTIENGESELLSCHAFT» списані грошові кошти в сумі 40393884,53 доларів США, у зв`язку із чим банку завдані збитки на вказану суму.

Крім того, встановлено, що в період з 22.08.2011 по 21.08.2014, тобто в період вчинення вищевказаних злочинів, ПАТ «Українська стратегічна група» було власником 99,2164 % акцій ПАТ «ТЕРРА БАНК».

При цьому, 29,9963 % акцій ПАТ «Українська стратегічна група» перебували у власності громадянина України ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . Тому наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 є пов`язаною з ПАТ «ТЕРРА БАНК» особою.

Підписання Головою правління ПАТ «ТЕРРА БАНК» вищевказаного договору застави, який загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також неподання звітності до Національного банку України щодо їх підписання, тобто вчинення порушень вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, не могло вчинятись без відома та погодження фактичних власників банку.

Статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що: «Пов`язаними з банком особи є особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку».

Крім цього,статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що: «Учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду».

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 98547682 від 26.09.2017 у власності ОСОБА_8 перебуває ряд об*єктів нерухомого майна та тарнспортних засобів.

Таким чином, з метою подальшої конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а також з метою застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру, необхідно накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_8 .

З огляду на викладене та враховуючи, що санкція ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, з метою забезпечення виконання вироку суду в частині можливого цивільного позову чи можливої конфіскації майна, керуючись ст.ст. 96-2, 96-3, 96-4 КК України, а також враховуючи, що не забезпечення схоронності майна може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому необхідно накласти арешт на об`єкти нерухомого майна власником якого є ОСОБА_8 .

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому та просив задовольнити його.

Враховуючи те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання в силу ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вислухавши пояснення слідчого, прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п. 3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частино 6 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Положенням ст. 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Зі змісту клопотання та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження № 42016000000001125 від 24 квітня 2016рокувбачається, що досудове розслідування у ньому здійснюється за ознакамикримінальних правопорушень, передбаченихч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209; ч. 2 ст. 364-1; ч. 1 ст. 364-1; ч. 2 ст. 367 КК України.

При цьому, слідчий у клопотанні просить накласти арешт на ряд об`єктів нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_8 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, забезпечення заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Разом з тим, аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів, свідчить про те, що слідчим не доведено правових підстав для накладення арешту на ряд об`єктів нерухомого майна, що належить ОСОБА_8 , а так само розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своє власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Окрім того, в розпорядження слідчого судді не надано доказів на підтвердження розміру збитків та заявленого цивільного позову, що свідчить про недоведеність слідчим співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, враховуючи, положення ч. 1 ст. 214 КПК України, з якої вбачається обов`язок слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та аналізуючи відомості, які внесені до ЄРДР у межах кримінального провадження №42016000000001125 від 26 квітня 2016 року, слідчий суддя приходить до висновку, про те, що оскільки слідчим або ж прокурором відповідні відомості щодо причетності, зокрема, зазначеної особи не внесені до ЄРДР, то відповідно вони слідчим, прокурором отримані та встановлені не були, що не дає підстав вживати заходи забезпечення щодо майна ОСОБА_8 .

А тому, на ряд об`єктів нерухомого та рухомого майна, що належить ОСОБА_8 , в силу вимог ч. 5, ч. 6 ст. 170 КПК України не може бути накладений арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, забезпечення заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

З урахуванням наведеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим недоведено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КК України для накладення арешту на ряд об`єктів нерухомого та рухомого майна ОСОБА_8 .

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактами вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість та недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий судя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчогов ОВС 1 відділу 1 Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , про арешт майна відмовити.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя