Ухвала

від 14.11.2017 по справі 805/501/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року справа № 805/501/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання - Куленко О.Д., за участю представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі № 805/501/17-а за позовом Малого приватного підприємства Галеніка до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство Галеніка (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно збільшив суму грошових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки розрахунки собівартості за друге півріччя 2014 року контролюючим органом здійснені невірно, без врахування вимог п.140.4 ст. 140 Податкового кодексу України. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2016 року № НОМЕР_1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі № 805/501/17-а позов було задоволено, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 вересня 2016 року № НОМЕР_1.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Мале приватне підприємство Галеніка (код ЄДРПОУ 21973675, 84109, Донецька обл., місто Слов'янськ, вулиця Ком'яхова, будинок 51) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 18.11.1992 року.

08 вересня 2016 року за результатами документальної планової виїзної перевірки МПП Галеніка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та інших податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014 відповідачем складено акт № 4862/14-01-21973675.

З висновків вбачається, що перевіркою, зокрема, встановлено порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 188773 грн. за 2014 рік.

28 вересня 2016 року на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 235966,25 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 188773,00 грн., за штрафними санкціями - 47193,25 грн.

08 грудня 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області прийнято рішення про результати розгляду скарги № 7087/10/05-99-10-01-12-1, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу - без задоволення.

З акту перевірки (стор. 30, додаток 7) вбачається, що при вирахуванні собівартості реалізованих товарів підприємство застосувало розрахунок середнього проценту торгівельної націнки товарів відповідно П.22 П (С) БО 9 Запаси .

З декларації вбачається, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 позивачем задекларована сума собівартості реалізованих товарів у розмірі 24653204,00 грн. (ряд. 05.1 Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) ).

При цьому, проводячи розрахунок за перше півріччя 2014 року відповідач врахував щомісячний відсоток націнки (рядок 11 додатку), який розрахований без урахування ПДВ, та обрахував собівартість (рядок 13 додатку) без ПДВ у другому півріччі 2014 року.

Розбіжність між даними контролюючого органу та даними підприємства обумовлюється виключно тим, що перевіряючими при обрахунку собівартості товару за друге півріччя 2014 року узятий щомісячний відсоток націнки (рядок 8, 15 додатку) розрахований підприємством з урахуванням ПДВ та розраховано собівартість товару (рядок 10, 16 додатку) з урахуванням ПДВ, а обсяги реалізації для обчислення собівартості без урахування ПДВ.

За правилами пункту 138.4 Податкового кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI платник податку проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із дозволених методів оцінки їх вибуття.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Крім того, згідно положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку затвердженого наказом № 1 від 03.01.2014 застосовується метод оцінки вибуття запасів, встановлений Положенням (стандартом) 9 Запаси , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246.

Відповідно до пункту 22 оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Отже, розраховуючи розмір середнього відсотку торгівельної націнки на товари відповідно до вимог стандарту, суму торгівельної націнки на реалізовані товари, яка визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих у звітному періоді товарів і середнього відсотку торгівельної націнки та собівартість товарів позивач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

За визначенням у підпункті 14.1.27 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За нормами пункту 138.2. Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пункт 138.2 ст.138 Кодексу встановлює, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі висновки акту перевірки щодо порушень позивачем податкового законодавства спростовуються наявними у справі матеріалами, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту, підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі № 805/501/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі № 805/501/17-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 15.11.2017.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_6