Постанова

від 31.05.2007 по справі 2-81/06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

31.05.2007                                                                                  

Справа № 2-81/06 

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі

колегії суддів:

головуючого судді

: Лотоцької Л.О.

суддів:  Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигеєва О.С.

при секретарі: Корх

К.В.

за участю представників:

від позивача:  Кім М.Б. (дов. б/н  від 18.04.07р.);

від відповідача-1:  ОСОБА_2 (дов. б/н  від 18.01.05 р.);

від відповідача-2:  ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1  від 13.03.97р.);

від відповідача-3:  ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2  від 28.08.02 р.);

від відповідача-4:  ОСОБА_2 (дов. НОМЕР_3  від 08.05.07 р.);

від відповідача-5:  ОСОБА_2 (дов. НОМЕР_4  від 08.05.07 р.);

від відповідача-6:  Мацюк В.М. (паспорт НОМЕР_5  від 19.10.01р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні

скарги: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 смт. Васильківка на рішення  Васильківського районного суду

Дніпропетровської обл. від  05.12.06

р. у справі № 2-81/06

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварцит-ДМ” смт. Васильківка

до 

В-1: Товариства з обмеженою

відповідальністю “Горизонт” смт. Васильківка;

В-2:          ОСОБА_1  смт. Васильківка;

В-3:

ОСОБА_2 смт. Васильківка;

В-4:

ОСОБА_3 смт. Васильківка;

В-5:

ОСОБА_4 смт. Васильківка;

В-6:

Васильківської районної державної адміністрації смт. Васильківка 

про  визнання недійсним установчих документів

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Васильківського районного

суду Дніпропетровської обл. від 05.12.2006 р. задоволено позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварцит-ДМ” до   Товариства з обмеженою відповідальністю

“Горизонт”; ОСОБА_1;

ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4;

Васильківської районної державної адміністрації про визнання недійсним

установчого договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю

“Горизонт” від 16.05.2001 р., укладеного учасниками: ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3;

ОСОБА_4.

Визнано недійсним Статут ТзОВ “Горизонт”,

затвердженого Протоколом зборів учасників НОМЕР_6 від 27.04.2001 р.,

перереєстрованого Васильківською районною державною адміністрацією 22.05.2001

р., реєстраційна справа № 202344671000100010004, ідентифікаційний код №

03579874.

Скасовано державну реєстрацію ТОВ

“Горизонт”, ідентифікаційний код № 03579874, реєстраційна справа №

202344671000100010004.

ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

не погодившись з вказаним рішенням, подали апеляційні скарги, в яких просять

скасувати оскаржуване рішення суду і прийняти нове рішення, яким в задоволенні

позовних вимог відмовити.

В апеляційних скаргах скаржники

зазначають, що не згодні з рішенням суду і вважають, що воно не відповідає

(суперечить) вимогам закону і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Скаржники вказують, що позовна

заява є по своїй суті рейдерством, спрямованим на захоплення, фізичне

заволодіння майном підприємства позивачем. По-перше, реєстрацією підприємства

ніяким чином не порушені права позивача, тому він немає правових підстав

заявляти такого роду позови.

По-друге, він порушив трирічний

термін позовної давності, встановлений ЦК УРСР в редакції 1963 р., який був

чинним на момент здійснення державної реєстрації, для захисту порушеного права

(з 2001 р. по 2006 р.), (позов подано 25.01.2006 р., пройшло понад 5 років).

Позивач не вказує, яким чином впливають незначні порушення (відсутність деяких

реквізитів) у установчих документах на 

його права і обов'язки як юридичної особи. Між тим, жодного відношення

позивач не має до діяльності товариства відповідачів, він не є учасником

установчого договору, його не підписував, а тому і не має права його

оспорювати, і тим самим втручатися у господарську діяльність відповідачів.

Статутні документи є внутрішньою

справою відповідачів і жодним чином не стосуються позивача і не дають йому

права оцінювати їх, у тому числі і щодо відповідності їх вимогам закону.

Відповідачі вважають, що суд першої

інстанції, розглядаючи справу, не звернув уваги на те, що права позивача не

порушені, що він не є автором і учасником установчого договору, неповно

з'ясував обставини справи, внаслідок чого порушив конституційне право

відповідачів здійснювати трудову діяльність на правах підприємництва вільно і

незалежно.

Є неправильним висновок суду з

приводу того, що нібито сама по собі взаємна участь у діяльності товариств і

дає право на звернення з таким позовом. Між тим, ні позивач, ні суд не

з'ясували, які саме конкретні пункти установчого договору, статуту (у тому

числі і ті, які визнані судом такими, що не відповідають вимогам закону)

порушують права позивача і чим саме. Посилання суду на роз'яснення Вищого

арбітражного суду України від 1996 р. (якого вже не існує -натомість Вищий

господарський суд України) не звільняло суд 

від обов'язку встановити ці обставини.

Всі інші обставини, встановлені

судом, щодо участі у структурі позивача товариства відповідача і КП

Васильківська шляхово-будівельна пересувна механізована колона вже були

предметами судових розглядів господарськими судами і з цього приводу є

постановлені судові рішення (є у справі), але їм ніякої оцінки суд не дав.

Питання щодо внеску до статутного фонду позивача і його повернення теж були

предметами окремих судових розглядів і не мають жодного відношення до даної

справи.

У будь-якому випадку порушення

допущені в установчих документах є підставою для відмови у державній

реєстрації, а не для її скасування.

Скаржники зазначають, що суд вийшов

за межі позовних вимог і вирішив питання про правонаступництво  у мотивувальній частині рішення, що є

недопустимим, і свідчить про його зацікавленість у вирішенні справи, тобто у

необ'єктивному її розгляді.

Відповідно до Роз'яснення Президії

Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 “Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням актів державних органів

недійсними” підставами для визнання актів недійсними є:

-          невідповідність актів вимогам чинного

законодавства;

-          невідповідність компетенції;

-          порушення прав позивача.

Суд не вказав конкретні підстави

для визнання недійсним актів і за відсутності правових підстав задовольнив

позов, чим блокував роботу підприємства відповідачів.

Рішення суду постановлено з

порушенням матеріального права -ст. 58 п. 15 Господарського кодексу України,

відповідно до якої скасування державної реєстрації допускається тільки у разі

наявності особистої заяви або рішення суду у випадку визнання установчих

документів такими, що суперечать законодавству, або їх визнання недійсними. Суд

застосував Положення Закону України “Про підприємства”, Положення про державну

реєстрацію, але на момент прийняття рішення суду вони були не чинними.

Відповідачі також вказують в

апеляційній скарзі, що оскільки відповідачем у справі є суб'єкт владних

повноважень -державна адміністрація -справа підлягає розгляду за нормами КАСУ.

У відзиві на апеляційну скаргу

позивач вказує, що доводи відповідачів, викладені в апеляційних скаргах, є

необґрунтованими, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Позивач зазначає у відзиві, що

відповідач іменує позовну заяву рейдерством, спрямованим на захоплення, фізичне

заволодіння майном підприємства позивачем, але, як можна бачити з позовних

вимог і  резолютивної частини рішення від

05.12.2006 р., позивач не набуває ніяких майнових прав і не стає фізичним

володарем майна ТОВ “Горизонт” після скасування його державної реєстрації. Тому

звинувачення в рейдерстві позивач вважає порожнім популістським засобом, до

якого вдався відповідач.

Відповідач посилається на термін

позовної давності, встановлений ЦК УРСР в редакції 1963 р. Однак, п.6 Прикінцевих

та перехідних положень ЦК України 2003 р. встановлено: “Правила Цивільного

кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк

пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до

набрання чинності цим Кодексом”.

ЦК України 2003 р. набирає чинності

з 1 січня 2004 р.(п.1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003.).

Перереєстрацію здійснено 22 травня

2001 р. Позивач дізнався про порушення при перереєстрації в ході розгляду

судових справ в 2005 р. При цьому в будь-якому разі строк позовної давності

починає свій перебіг не раніше від дати перереєстрації, тобто 22 травня 2001 р.

і на момент набрання чинності ЦК України 2003 р. ще не є таким, що сплив.

Відповідно до спірних правовідносин

необхідно застосовувати правила визначення позовної давності за ЦК України 2003

р., а саме статті 261: “Перебіг позовної давності починається від дня, коли

особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу,

яка його порушила”.

Позивач зазначає, що він довідався

про порушення при перереєстрації Васильківської ШБПМК в ТОВ “Горизонт” в ході

розгляду Синельниківським міськрайонним судом справи за позовом ОСОБА_5

протягом 2005 р.

Таким чином, позивач вважає, що суд

першої інстанції вірно застосував при вирішенні питання про позовну давність

правила глави 19 ЦК України 2003 р.

Відповідач вважає, що суд невірно

застосував роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією

підприємств “ від 12.09.1996 р.

Також відповідач вважає, що права

позивача не порушені, якщо він не є автором або учасником установчого договору.

ТОВ “Кварцит ДМ” зазначає, що з

укладанням установчого договору, перереєстрацією і зміною організаційно-правової

форми і форми власності ТОВ “Горизонт” змінюються правовідносини між ТОВ

“Кварцит ДМ” і його засновником. Така зміна тягне за собою обов'язкове внесення

змін в установчі документи ТОВ “Кварцит ДМ” -в ТОВ “Кварцит ДМ” з'явився новий

засновник внаслідок правонаступництва.

При цьому, змінилися внутрішні

стосунки між ТОВ “Кварцит ДМ” і його засновником, новий засновник вступив в

конфліктні відносини з іншим засновником, вийшов із складу ТОВ “Кварцит ДМ” і

розпочав купу судових процесів проти ТОВ “Кварцит ДМ”.

Крім того, на цей час позивач несе

збитки, підприємству було відмовлено в інвестуванні, а інвестиційну

привабливість ТОВ “Кварцит ДМ” оцінено як низьку в зв'язку з наявністю в складі

засновників позивача такого засновника як КП Васильківська ШБПМК із колективною

формою власності, якого було із порушеннями перереєстровано в Товариство з

обмеженою відповідальністю “Горизонт” (Лист НОМЕР_7 від 24.04.2007 р., копія

додається).

Таким чином, позивач вважає, що в

зв'язку із створенням ТОВ “Горизонт” (шляхом перереєстрації) порушено його

інтереси.

Згідно з п. 1 ст. 3 Цивільного

процесуального кодексу України, де вказано, що: “Кожна особа має право в

порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх

порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів” ТОВ

“Кварцит ДМ”, знаходячись в своєму праві, звернулося до суду за захистом своїх

порушених інтересів.

Тобто, на думку позивача, суд

дійшов вірного висновку, керуючись при ухваленні рішення роз'ясненням Вищого

арбітражного суду України, п.17 цього роз'яснення.

Щодо Роз'яснення Президії Вищого

арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 “Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням актів державних органів

недійсними”, то слід розуміти, що мова в цьому роз» ясенні йде про наступні

акти:

          “1. Акт державного чи іншого

органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий

документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих

чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих

відносин.

Залежно від компетенції органу,

який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано

ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру,

тобто індивідуальні.

Нормативний акт -це прийнятий

уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний

письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить

загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів

ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і

обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів),

якому вони адресовані.

Форми, найменування і порядок

прийняття актів державними чи іншими органами (далі-акти) залежать від місця

даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і

регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та

положенням (статутом) про такий орган.”

Можна бачити, що маються на увазі

акти суб'єктів владних повноважень -органів в системі відповідних органів,

компетенція яких регламентується Конституцією України, відповідними законами

України та положеннями (статутом) про такий орган.

Позивач вважає, що ТОВ “Горизонт”

як і КП Васильківська ШБПМК не є органом в системі відповідних органів, не є

суб'єктом владних повноважень і вимога застосування вказаного роз'яснення є

безпідставною.

Відповідач зазначає, що оскаржуване

ним рішення суду постановлено з порушенням ст. 58 п.15 Господарського кодексу

України, відповідно до якої, на думку відповідача, скасування державної

реєстрації допускається тільки у разі наявності особистої заяви або рішення

суду у випадку визнання установчих документів такими, що суперечать

законодавству або їх визнання недійсними.

Позивач вказує, що стаття 58

Господарського кодексу України взагалі не містить п.15, і її зміст є наступним:

”Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи

фізична особа -підприємець у порядку, визначеному законом.

Відкриття суб'єктом господарювання

філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх

державної реєстрації.

Відомості про відокремлені

підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та

включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом”.

Відповідач зазначає також, що суд

застосував положення Закону України “Про підприємства”, Постанову від 29 квітня

1994 р. № 276 “Про затвердження Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької

діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів

підприємницької діяльності”, які на момент прийняття рішення суду не були

чинними.

Позивач вважає, що при перевірці

законності державної реєстрації (перереєстрації), яку було здійснено 22 травня

2001 р., необхідно застосовувати норми закону, які регламентували порядок і

умови державної реєстрації на той час, а це були саме ЗУ “Про підприємства”, ЗУ

“Про господарські товариства”, Постанова “Про затвердження Положення про державну

реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за

державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності”.

В судовому засіданні оголошено

вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши  суддю-доповідача та пояснення представників

сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши

доводи, вказані в  апеляційній скарзі, у

відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на

підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом

норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що

апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Васильківською районною державною

адміністрацією 22 травня 2001 р. перереєстровано реєстраційну справу №

20234467100010004, ідентифікаційний код 03579874 Статут товариства з обмеженою

відповідальністю “Горизонт”.

З пункту 1.1 Статуту товариства

вбачається, що товариство створено шляхом реорганізації Васильківської

шляхово-будівельної пересувної механізованої колони і є його правонаступником.

У розділі 6 Статуту вказано, що

майно товариства утворюється за рахунок:

-          майнових

часток учасників;

-          доходів від реалізації робіт, послуг;

-          безоплатних або благодійних внесків, пожертвувань

українських та іноземних  підприємств,

організацій, громадян;

-          інших джерел, не заборонених діючим

законодавством.

З майна товариство складає

Статутний, резервний та інші фонди, утворені за рішенням Зборів учасників

товариства (п.6.2 Статуту).

Згідно з п.6.5 Статуту, майно

товариства може бути вилучено тільки по набутті чинності рішення компетентного

органу, суду або арбітражного суду.

Відповідно до Цивільного кодексу

України єдиним установчим документом акціонерного товариства є Статут (ч.1 ст.

154 ЦК України), а договір про заснування товариства, який визначає порядок

здійснення засновниками спільної діяльності щодо створення товариства, не є

його установчим документом (ч.2 ст. 153 ЦК України).

В установчих документах

акціонерного товариства обов'язково мають міститься відомості, зазначені у ст.

4 Закону : вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та

учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення

статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків; склад та компетенція

органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань,

щодо яких необхідна кваліфікована більшість голосів; порядок внесення змін до

установчих документів і порядок ліквідації товариства.

До установчих документів можуть

бути включені інші умови, що не суперечать чинному законодавству України.

Відсутність в установчих документах

акціонерного товариства відомостей, передбачених статтями 4, 37 Закону України

“Про господарські товариства” може бути підставою для визнання установчих

документів товариства недійсними та скасування державної реєстрації.

Згідно з п.2 ст. 34 Закону України

“Про підприємства в Україні” підприємство ліквідується у випадку, якщо рішенням

будуть визнані недійсними установчі документи й рішення про створення

підприємства. Підставами для визнання зазначених документів недійсними можуть

бути вчинені при оформленні цих документів порушення чинного законодавства, які

позбавляють їх юридичної сили.

Статут ТОВ “Горизонт”, в супереч вимогам

ст. 51 Закону України “Про господарські товариства”, не містить відомостей, які

мають міститься згідно діючого законодавства на момент реєстрації, а саме:

розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними  вкладів, відомості про перелік питань, по

яких необхідна кваліфікована більшість голосів. Відомості, які не містяться в

установчих документах ТОВ “Горизонт”, є істотними і їх відсутність є істотним

недоліком установчих документів, а тому є підставою для  визнання в судовому порядку недійсними

установчих документів та скасування державної реєстрації ТОВ “Горизонт”.

Установчий договір ТОВ “Горизонт”

(а.с 20-24, т.1) не відповідає вимогам Закону України “Про господарські

товариства” виходячи з наступного:

У п.1.1.1 ст. 1 Установчого

договору  вказано, що ТОВ “Горизонт”

створено шляхом об'єднання майна учасників та їх підприємницької діяльності”, а

згідно пункту 1.1 Статуту ТОВ “Горизонт” ТОВ “Горизонт” створено шляхом

реорганізації Васильківської шляхово-будівельної пересувної механізованої

колони і є його правонаступником (а.с. 9-10, т.1).

У пункті 6.1 Статуту зазначено яким

чином утворюється майно товариства “Горизонт”. 27.04.2001 р. було проведено

загальні збори трудового колективу КП Васильківської ШБПМК, на яких

розглядалося питання про необхідність реорганізації підприємства. На зборах

було затверджено статут ТОВ “Горизонт”. Затвердження Статуту ТОВ “Горизонт” є

компетенцією установчих зборів господарського товариства.

Установчий договір ТОВ “Горизонт”

взагалі не затверджувався загальними зборами, що є порушенням статті 41 Закону

України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р.

Пункт 1.1 Статуту і п.1.1.1. ст. 1

Установчого договору суперечать один одному.

Як вбачається з матеріалів справи

рішення про перереєстрацію ТОВ “Горизонт” прийнято на загальних зборах

трудового колективу Васильківської ШБПМК. Статут ТОВ “Горизонт” затверджено

Протоколом зборів учасників НОМЕР_6  від

27.04.2001 р.

В Протоколі НОМЕР_6 від 27.04.2001

р. (т.1, а.с. 27) вказано, що загальні збори вирішили: “На підставі Закону

України “Про підприємства в Україні”, “Про власність”, “Про господарські

товариства” перереєструвати Васильківську ШБПМК в ТОВ “Горизонт” . Затвердити

нову редакцію Статуту товариства.”

З вказаного протоколу вбачається,

що Васильківська ШБПМК ніякого майна ТОВ “Горизонт” не передавала.

Установчі документи ТОВ “Горизонт”,

якими згідно ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991

р. Статут та Установчий договір не містять даних про внесення майна

Васильківської ШБПМК до статутного фонду ТОВ “Горизонт”. ТОВ “Горизонт”  не є власником майна, переданого  згідно приказів НОМЕР_8 і НОМЕР_9 від 21

травня 2001 р. за актами прийому-передачі (т.1, а.с. 25-30).

Доводи скаржників відносно того,

що  позовна заява є рейдерством,

спрямованим на захоплення, фізичне заволодіння майном підприємства відповідача,

колегія суддів  вважає безпідставними,

так як позивач не  набуває ніяких

майнових прав і не стає  володарем майна

ТОВ “Горизонт” після скасування його державної реєстрації.

Відносно посилань відповідачів в

апеляційних скаргах на пропуск позивачем строку позовної давності, то колегія

суддів вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено, так як про

перереєстрацію ТОВ “Горизонт” позивач дізнався в процесі розгляду судових справ

в 2005 році. Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності  починається від дня, коли особа довідалася

або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його

порушила.

Позивач вказує, що він довідався

про порушення перереєстрації Васильківської ШБПМК в ТОВ “Горизонт” в процесі

розгляду Синельниківським міськрайонним судом справи за  позовом ОСОБА_5 протягом 2005 р., а тому суд

першої інстанції правильно застосував питання щодо строку позовної давності,

згідно з вимогами глави 19 ЦК України.

В апеляційних скаргах скаржники

звертають увагу на те, що права позивача 

не порушені, що він не є автором і учасником установчого договору, а

тому вважають, що позивач не мав права звертатися з відповідним позовом до

суду.

Колегія суддів не погоджується з

вказаною думкою відповідачів, оскільки з укладанням установчого договору,

перереєстрацією і зміною організаційно-правової форми і форми власності ТОВ

“Горизонт” змінюються правовідносини між ТОВ “Кварцит ДМ” і його засновниками.

Така зміна, на думку позивача, тягне за собою обов'язкове внесення змін в

установчі документи ТОВ “Кварцит ДМ”, тому що у ТОВ “Кварцит ДМ” з'явився новий

засновник внаслідок правонаступництва і при цьому змінилися внутрішні стосунки

між ТОВ “Кварцит ДМ” і його засновником. Новий засновник вступив в конфліктні

відносини з іншим засновником, вийшов із складу ТОВ “Кварцит ДМ” і

розпочав  купу судових процесів проти ТОВ

“Кварцит ДМ”.

Позивач вказує у відзиві на

апеляційну скаргу, що несе збитки, оскільки йому відмовлено в інвестуванні, а

інвестиційну привабливість ТОВ “Кварцит ДМ” оцінено, як низьку в зв'язку з

наявністю в складі  засновників КП

Васильківська ШБПМК із колективною формою власності, якою було із порушенням

перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю “Горизонт”, на

підтвердження позивачем надано ксерокопію листа НОМЕР_7 від 24.04.07 р., який

належним чином засвідчений.

Позивач вважає, що в зв'язку із

створенням ТОВ “Горизонт” (шляхом перереєстрації) порушено його інтереси, а

тому є підстави для задоволення позову.

Відповідно з п.1 ст. 3 ЦПК України

кожна особа має право в порядку, встановленому цим  Кодексом звернутися до суду за захистом своїх

порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом 15 статті 58

Господарського кодексу України скасування (припинення) державної реєстрації

суб'єкта господарювання здійснюється за його особистою заявою, а також на

підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать

законодавству установчих документів або здійснення діяльності, що суперечить

закону чи установчим документам, або в інших випадках, передбачених законом.

На підставі викладеного колегія

суддів вважає, що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської

обл., яке оскаржується, є законним та таким, що винесено відповідно до вимог

чинного законодавства України, відповідає обставинам та матеріалам справи, а

тому відсутні правові підстави для його скасування

Зважаючи на викладене доводи

скаржників є безпідставними і не підлягають задоволенню.

При винесенні постанови по даній

справі колегія суддів врахувала рішення Конституційного Суду України у справі

за конституційним зверненням ЗАТ “Оболонь” та громадянина ОСОБА_6 про офіційне

тлумачення положень частини другої статті 28 Закону України “Про господарські

товариства”, п.1, абз.1 п.5 ст. 4 Закону України “Про власність”(справа про

права акціонерів ЗАТ) від 11.05.2005 р. № 1-11/205 № 4рп/2005.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 смт. Васильківка залишити без задоволення.

Рішення Васильківського  районного суду Дніпропетровської обл. від

05.12.06 р. у справі № 2-81/06 р. залишити без змін.

Головуючий                                                                                       

Л.О.Лотоцька 

Судді:                                                                                  

Р.М.Бахмат

О.С.Євстигнєєв

З

оригіналом згідно:

Пом.

судді                                    

І.Г.Логвиненко

05.06.2007

р.