Рішення

від 14.11.2017 по справі 906/881/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" листопада 2017 р. Справа № 906/881/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (свідоцтво №570 від 10.03.2011);

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Єв-Агро" (м. Житомир)

про стягнення 83269,46 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Єв-Агро" 83269,46грн., з яких:74106,64грн. - основний борг, 2131,83грн. - пеня, 3705,33грн. - штраф, 3325,66грн. - 39% річних. Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та 5000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості на день розгляду справи та докази направлення відповідачу акту звірки розрахунків за період з 30.01.2017 від 09.11.2017.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку. Ухвали суду, що направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, повернулись до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

З урахуванням ст. 64 ч.1 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що ухвали вручені відповідачу належним чином.

Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З урахуванням наведеного вище та відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Єв-Агро" (покупець/відповідач) укладено договір поставки на умовах розстрочення платежу №12-300117/ззр (а.с.11-17), за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до « 31» грудня 2017, а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання (п.2.1 договору).

Загальна кількість товару, що поставляється покупцю за цим договором за додатковими угодами (специфікаціями) до нього, визначається на підставі фактичного обсягу поставленого товару (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар був переданий покупцю.

Вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору (п.4.1 договору).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 306254,64грн., зокрема: гліфовіт, РК (20л) у кількості 2000 літрів на загальну суму 163140,00грн., що підтверджується видатковою накладною № 5 від 02.02.2017; гліфовіт екстра, РК (20л) у кількості 1000 літрів на загальну суму 132504,00грн., що підтверджується видатковою накладною № 255 від 31.03.2017; Голд Стар, ВГ (50г) у кількості 12 кг на загальну суму 10 610,64грн., що підтверджується видатковою накладною № 256 від 03.04.2017, які долучені до матеріалів справи (а.с.18-20).

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару згідно договору поставки №12-300117 від 30.01.2017 виконав частково, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 74106,64грн.

15.08.2017 ТОВ "Арсенал-Агро" направило відповідачу вимогу про оплату проданого товару на суму 74106,64 грн., яка залишилась без відповіді та задоволення (а.с.30-31).

Як пояснив позивач, враховуючи, що сторонами договору не було підписано додаток до договору (специфікацію), а в видаткових накладних сторони не зазначили строк проведення розрахунків за поставлений товар, до даних правовідносин просить застосовувати норми Цивільного кодексу України, а саме ст.ст. 692 та 530.

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 74106,64 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути на його користь 2131,83грн. - пені, 3325,66грн. - 39% річних, 3705,33грн. - штрафу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (пеню).

За умовами договору покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% (п'яти відсотків) та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (п.8.6.1 договору).

Суд, перевіривши розрахунок позивача, прийшов до висновку, що штраф в сумі 3705,33грн. та пеня - 2131,83грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 39% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6.2 договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника 39% річних від суми боргу.

Перевіривши розрахунок річних, наведений в тексті позовної заяви, суд вважає його обґрунтованим, оскільки 39% річних нараховані відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачу понесених судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Таким чином, для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факти надання правової допомоги саме адвокатом, здійснення оплати на підставі відповідного договору, підтверджені відповідними платіжними документами.

В обґрунтування вимоги про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги №3-01/17 від 14.08.2017, додаток №3 до договору про надання правової допомоги від 14.08.2017, платіжне доручення №1723 від 02.10.2017 на суму 5000,00грн. про оплату позивачем послуг адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 №570 від 10.03.2017 (а.с.32-35).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до норм чинного законодавства, підтверджені належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Єв-Агро" (10020, м. Житомир, проїзд Індустріальний, 9, код ЄДРПОУ 31888949)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" (10008, м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, 36, офіс 1, код ЄДРПОУ 37546935):

- 74106,64грн. - основного боргу;

- 2131,83грн. - пені;

- 3705,33грн. - штрафу;

- 3325,66грн. - річних;

- 1600,00грн. - судового збору;

- 5000,00грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15 листопада 2017 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)