Рішення

від 06.11.2017 по справі 910/14954/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017Справа №910/14954/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Марфін Банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Елітфор

про стягнення заборгованості в розмірі 145 974,33 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Семенюта О.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Марфін Банк (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Елітфор (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 145 974,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання овердрафтового кредиту № 00374/ОК від 01.08.2016, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 109 727,33 грн., по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 6 528,77 грн., за прострочення сплати яких позивачем додатково нарахована пеня у загальному розмірі 29 718,23 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 порушено провадження у справі №910/14954/17 та призначено до розгляду на 25.09.2017.

У судове засідання 25.09.2017 представник позивача з'явився та подав заяву про відсутність аналогічного спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.09.2017 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.09.2017 судом, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 09.10.2017.

06.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання 09.10.2017 не з'явився, представник відповідача з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду клопотань представників сторін про відкладення розгляду справи, суд задовольнив їх.

Враховуючи неявку представника позивача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 та задоволенням клопотань про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 06.11.2017.

У судове засідання 06.11.2017 представник позивача з'явився та подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Дослідивши у судовому засіданні 06.11.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до розгляду.

Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 60 000,00 грн., по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 7 542,68 грн. та пеня у загальному розмірі 19 624,68 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколом судового засідання від 09.10.2017 та розпискою про оголошення ухвали про відкладення розгляду справи від 09.10.2017, відповідно до якої, представник відповідача присутній у судовому засіданні 09.10.2017 повідомлений, про те, що наступне судове засідання відбудеться 06.11.2017 о 12:20 год.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2016 між Публічним акціонерним товариством Марфін Банк (далі - позивач, банк, кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Елітфор (далі - відповідач, позичальник) було укладено Договір про надання овердрафтового кредиту (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, банк зобов'язується здійснювати овердрафтові кредитування позичальника, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на відкритому в банку поточному рахунку позичальника № 26007427591 за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 цього Договору, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафтове кредитування (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів позичальника.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредит надається на умовах та в порядку, визначених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти і комісії згідно до умов цього Договору. При надходженні розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з поточного рахунку позичальника банк припиняє оплату розрахункових документів позичальника за рахунок кредиту. Подальші взаємовідносини сторін регулюються окремо, з урахуванням п. 2.1.5 цього Договору.

Згідно з п. 1.3 Кредитного договору ліміт стосовно до цього Договору, являє собою суму коштів, у межах якої банк зобов'язується здійснювати оплату розрахункових документів позичальника понад залишок коштів на поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух коштів на поточному рахунку, балансу і звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позичкових коштів, платоспроможності, кредитній історії й іншим показникам фінансового стану позичальника відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України. На момент укладення даного Договору ліміт складає 200 000 грн.

У відповідності до п. 1.4 Кредитного договору проведення платежів позичальника в порядку, встановленому цим Договором здійснюється банком у термін до 31 жовтня 2016 року включно з можливістю пролонгації до 12 місяців, починаючи з дати укладення цього Договору.

За умовами пункту 1.5 Кредитного договору овердрафтові кредитування позичальника здійснюється банком у межах ліміту і строку, встановлених згідно п.п. 1.3, 1.4 цього Договору з періодом безупинного користування кредитом не більше 30 календарних днів. Періодом безупинного користування кредитом є період часу, протягом якого безупинно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безупинного користування кредитом вважається перший день починаючи з якого безупинно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не впливають на визначення дати початку періоду безупинного користування кредитом. Датою закінчення періоду безупинного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.

Пунктом 2.2 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний, зокрема сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, погашати кредит, отриманий в межах установленого цим Договором ліміту у строк та на умовах встановлених п. 1.5 цього Договору, але не пізніше терміну, зазначеного у п. 1.4 цього Договору, здійснити повне погашення кредиту не пізніше терміну, встановленого п. 1.4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі:

- 18 % річних в межах передбаченого п. 1.5 цього Договору періоду безупинного користування кредитом;

- 37% річних в разі перевищення встановленого п. 1.5 цього Договору періоду безупинного користування кредитом (починаючи з наступного дня за встановленим п. 1.5 цього Договору періодом безупинного користування кредитом);

- виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом та фактичних залишків за дебетом поточного рахунку позичальника № 26007427591 та 360 днів у році. Проценти підлягають сплаті в межах строку надання кредиту щомісяця, з 26-го числа поточного місяця, але не пізніше останнього робочого дня цього місяця, і в день закінчення терміну надання кредиту. Після закінчення терміну надання кредиту, передбаченого п. 1.4 цього Договору, проценти за період прострочення сплачуються позичальником на день фактичного погашення заборгованості (основного борг) за кредитом.

Згідно з п. 4.2 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються 25-го числа кожного місяця за фактичний період користування кредитом в день повного (достроково або з простроченням) погашення кредиту та в день, передбачений для повного погашення кредиту відповідно до п. 1.4 цього Договору, за період з дати попереднього нарахування/дати виникнення заборгованості (включно) до 24-го числа місяця включно/дати повного погашення кредиту (не включаючи день повного погашення/дати, передбаченої для повного погашення кредиту відповідно із п. 1.4 цього Договору.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені Договором строки.

Як зазначає позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) заборгованість відповідача за Кредитним договором складає:

- 60 000,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 7 542,68 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом;

- 19 624,68 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до листа Національного банку України від 31.10.2001 р. N 12-111/1355-6569 Роз'яснення щодо відображення в бухгалтерському обліку кредитів овердрафт відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт оформлюється договором, в якому зазначається ліміт овердрафту, умови його використання, відсотки за ним, а також відповідальність за несвоєчасне повернення. Відсотки за овердрафтом нараховуються на дебетовий залишок за рахунком за заздалегідь визначеною процентною ставкою. Враховуючи особливості надання кредиту "овердрафт", який надається лише надійним клієнтам банку, у разі порушення строків сплати основного боргу або процентів за овердрафтом банк має віднести заборгованість за овердрафтом на відповідні рахунки короткострокових кредитів.

Проценти за овердрафтом нараховуються згідно з договором за овердрафтом та обліковою політикою банку, але не рідше одного разу на місяць. Порядок сплати процентів визначається договором і здійснюється з поточного рахунка клієнта. У разі прострочення сплати процентів за овердрафтом, відповідна сума нарахованих процентів переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів.

У разі прострочення строку погашення основної суми боргу за овердрафтом, залишок за овердрафтом переноситься на рахунок простроченої заборгованості за наданими кредитами.

Згідно з ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

За своєю правовою природою Договір овердрафту є кредитним договором, оскільки при наданні овердрафту кредитується рахунок позичальника.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідача кредитні кошти, в свою чергу, відповідач порушив умови Кредитного договору в частині своїх зобов'язань.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання за Договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у відповідності до умов Договору, проте відповідач своїх зобов'язань щодо належного виконання умов Кредитного договору не виконав.

З огляду на викладене, документально доведена заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором, та відповідно підлягає задоволенню в наступних розмірах:

- 60 000,00 грн. заборгованість по поверненню кредитних коштів;

- 7 542,68 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами;

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 19 624,68 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5 цього Договору, комісії передбачених п.п. 2.2.7, 4.3 цього Договору, позичальник виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 5.1 Кредитного договору).

У відповідності до п. 5.6 Кредитного договору нарахування неустойки передбаченої п.п. 5.1-5.5 цього Договору, за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане позичальником.

На підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та у відповідності з цим Договором, сторони досягли домовленості про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором припиняється через три роки з дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 5.8 Кредитного договору).

Суд в свою чергу, дослідивши розрахунок пені, вважає обґрунтованим нарахування пені, а отже доведеними є вимоги про стягнення пені у розмірі 19 624,68 грн. за несвоєчасне погашення простроченого кредиту та несвоєчасне погашення процентів.

За приписами ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Елітфор (02660, м. Київ, вулиця Попудренка, будинок 52, офіс 903-А; ідентифікаційний код: 38371314) на користь Публічного акціонерного товариства Марфін Банк (68003, Одеська обл., місто Чорноморськ, проспект Миру, будинок 28; ідентифікаційний код: 21650966) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7 542 (сім тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 68 коп., пеню в розмірі 19 624 (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.11.2017.

Суддя О.А. Грєхова