Рішення

від 14.11.2017 по справі 904/8834/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.2017 Справа № 904/8834/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ГАММА", м. Дніпро Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСЕРВІС", м. Дніпро Дніпропетровської області

про стягнення 940 000,00 грн. заборгованості за непоставлену продукцію, 6 335,34 грн. 3% річних, 938,12 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 30.10.2017 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

05.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Гамма звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс"про стягнення 940 000,00 грн. заборгованості за непоставлену продукцію, 6 335,34 грн. 3% річних, 938,12 грн. інфляційних втрат .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 263 від 13.07.2017 в часті повної та своєчасної поставки продукції, яка була оплачена на загальну суму 940 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями:

- № 1537 від 21.07.2017 на суму 658 000,00 грн.;

- № 1806 від 10.08.2017 на суму 282 000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач свого повноваженого представника в судове засідання не направив, про день, місце та час повідомлявся належним чином, про, що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 29 том 1).

Провадження у справі №904/8834/17 порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017 року з призначенням його до розгляду в судовому засіданні на 02.11.2017 року після чого розгляд справи відкладався на 14.11.2017 року.

У судовому засіданні 14.11.2017 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2017 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Гамма (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс " (далі - відповідач, продавець) укладено договір № 263 купівлі-продажу (далі - договір) (а.с. 9, том 1) відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити продукцію у кількості й по ціні згідно специфікації:

№п/пНайменування продукціїК-ть (шт.)Ціна без ПДВ (грн.)Сума без ПДВ (грн.) 1Машина комунальна Борекс на 6aзi трактора ЮМЗ 2 391 666,67 783 333,33 Усього: 783333,33 ПДВ: 156 666,67 Усього з ПДВ: 940000,00.

Згідно з п.2.3. договору загальна ціна договору на момент його укладання складає: 825 000, (вісімсот двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.), окрім того ПДВ - 165 000,00 коп., усього з ПДВ - 990 000 (дев'ятсот дев'яносто тисяч) грн.. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата продукції за цим договором здійснюється покупцем по узгодженим цінам шляхом перерахування 70% вартості продукції після підписання сторонами договору, решта 30% вартості продукції перераховується в продовж 3-х календарних місяців.

Термін оплати - на протязі 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем (п.3.2. договору).

Згідно з п. 4.3. договору продавець передає продукцію з моменту підписання договору з обох сторін і виставлення рахунку.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що продавець зобов'язаний передати продукцію покупцю після підписання договору і виставлення рахунку на продукцію.

Відповідно до 5.2. договору покупець зобов'язаний протягом 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунка здійснити оплату на поточний рахунок продавця за продукцію у розмірі встановленому п. 2.3. цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року (п.11.1 договору).

13.07.2017 року відповідачем було виставлено рахунок на оплату №22 на суму 783 333,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №22 від 13.07.2017 року на суму 940 000,00 грн., позивач здійснив оплату продукції в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1537 від 21.07.2017 року та №1806 від 10.08.2017 року.

Однак, відповідач передачу продукції так і не здійснив, що є причиною виникнення спору.

З метою досудового врегулювання спору 13.09.2017 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №12-09/17 від 12.09.2017 року, в якій просить повернути суму коштів у сумі 904 000,00 грн., однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 2 цієї частини). Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Водночас, статтею 689 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Аналізуючи умови спірного договору щодо строку виконання зобов'язання з передання товару, судом прийнято до уваги пункт.4.3. договору, за яким продавець передає продукцію з моменту підписання договору з обох сторін і виставлення рахунку, як вбачається з матеріалів справи сторони підписали договір 13.07.2017 року, рахунок на оплату продукції відповідачем було виставлено також 13.07.2017 року, однак на момент звернення позивача до господарського суду продукція так і не була передана.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за непоставлену продукцію в сумі 904 000,00 грн., підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач нараховує суму інфляційних втрат за період з 14.07.2017 року по 03.10.2017 року в розмірі 938,12 грн., 3% річних за період з 14.07.2017 року по 03.10.2017 року в розмірі 6 335,34 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 6 335,34 грн. та 938,12 грн. суми інфляційних втрат.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600,00 грн.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240 000,00 грн.).

Ціна позовних вимог складає 947 273,46 грн. отже, сума судового збору за його подання новина бути сплачена в розмірі 14 209,10 грн., тоді як позивачем відповідно до платіжного доручення №2462 від 04.10.2017 року сплачено судовий збір у розмірі 14 866,37 грн. таким чином сума надмірно сплаченого судового збору становить 657,27 грн.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Однак, на день проголошення вступної та резолютивної частин рішення позивач не звертався до суду з відповідним клопотанням про повернення судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в сумі 14 209,10 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32510642) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Гамма" (49000, м. Дніпро, вул. В'ячеслава Липинського , буд. 18, офіс 405, ідентифікаційний код 20246625) основний борг у сумі 940 000,00 грн., 3% річних у сумі 6 335,34 грн., інфляційних втрат у сумі 938,12 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 209,10 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.2017

Суддя ОСОБА_2