Рішення

від 13.11.2017 по справі 910/15612/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017Справа №910/15612/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бітіес-Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю НТП Континент

про стягнення 38 782,32 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Лебедєв С.М., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бітіес-Груп (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю НТП Континент (далі - відповідач) про стягнення 38 782,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 80-14 від 03.12.2014 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16 347,70 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 186,44 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 915,08 грн. та пеню у розмірі 14 433,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15612/17, розгляд справи призначено на 09.10.2017.

26.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

26.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 09.10.2017 не з'явились.

Враховуючи неявку представників сторін в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 06.11.2017.

25.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення.

У судове засідання 06.11.2017 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвал Господарського суду міста Києва, розгляд справи було відкладено на 13.11.2017.

У судове засідання 13.11.2017 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.11.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бітіес-Груп (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю НТП Континент (далі - покупець, відповідач) укладено Договір № 80-14 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а змовник зобов'язується прийняти та оплатити гвинтовий компресор Almig (країна походження - Німеччина, осушувач стисненого повітря і фільтри Parker Zander (країна походження - Німеччина), а також повітряний ресивер поіменований надалі Обладнання , загальною вартістю 163 476,96 грн., в т.ч. ПДВ 27 246,16 грн., що у гривневому еквіваленті в іноземній валюті складає 8 645 Євро.

Згідно з п. 1.2 та п. 1.3 Договору постачальник поставляє обладнання у відповідності зі специфікацією, що є Додатком № 1 до даного Договору і складає його невід'ємну частину. Вартість обладнання підлягає зміні у випадках зміни діючих або введення додаткових податків і тарифів, пов'язаних з митним очищенням обладнання при його імпорті в Україні та змінюючи витрати постачальника з виконання прийнятих ним на себе відповідно до даного Договору зобов'язань.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 та 2.3 Договору постачальник здійснює поставку обладнання на умовах СРТ - м. Миколаїв, Слов'янська ТЕС (відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2000). Постачальник здійснює поставку обладнання протягом 6 робочих днів від дня зарахування на його рахунок попередньої оплати відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 даного Договору та при умові виконання замовником підпункту 3.1.2 пункту 3.1 даного Договору. Датою поставки обладнання буде вважатися дата, вказана на видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що пуск і налагодження обладнання здійснюється засобами та за рахунок постачальника, за умови виконання замовником наступного:

- обладнання встановлене відповідно до вимог інструкції з експлуатації;

- придбано електричні кабелі необхідного перетину;

- придбано повітряні шланги та запірні вентилі для підключенні пневмосітки.

При невиконанні замовником перерахованих вимог, проведення постачальником пусконалагоджувальних робіт стає неможливим.

Згідно з пунктами 2.6 та 2.8 Договору постачальник здійснює пуск і налагодження обладнання протягом п'яти днів від дня одержання повідомлення замовника про готовність обладнання до пуску. Після завершення пусконалагоджувальних робіт постачальник складає і підписує акт прийому-передачі пусконалагоджувальних робіт та передає (направляє) його на підписання замовникові. Замовник протягом трьох робочих днів від дати отримання акту прийому-передачі пусконалагоджувальних робіт зобов'язаний підписати його та повернути один примірник підписаного акту постачальнику, або надати мотивовану відмову від його підписання. У випадку не підписання замовником акту прийому-передачі пусконалагоджувальних робіт протягом вищевказаного строку та ненадання мотивованої відмови від його підписання, пусконалагоджувальні роботи щодо обладнання вважаються прийнятими замовником, а акт прийому-передачі пусконалагоджувальних робіт вважається підписаним сторонами.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що замовник здійснює оплату обладнання за даним Договором частинами у такий спосіб:

- не пізніше п'яти днів від дати підписання даного Договору сторонами замовник перераховує на поточний рахунок постачальника 90 % вартості обладнання, що складає суму гривень, еквівалентну 7 780,50 євро (п. 3.1.1. Договору);

- протягом п'яти днів від дати підписання сторонами акту прийому-передачі пусконалагоджувальних робіт, що підтверджується відповідно до пункту 2.8 даного Договору, але не пізніше тридцятого календарного дня від дати поставки обладнання, замовник перераховує на поточний рахунок постачальника 10 % вартості обладнання, що складає суму гривень, еквівалентну 864,50 євро (п. 3.1.2. Договору).

За умовами пункту 3.2 Договору замовник здійснює оплату в гривнях відповідно до комерційного курсу купівлі євро по відношенню до української гривні в ПАТ ПУМБ , встановленому на день платежу, але не нижчому за комерційний курс купівлі євро по відношенню до української гривні в ПАТ ПУМБ , що діяв на дату підписання даного Договору сторонами.

Даний Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за даним Договором (п. 7.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору, сторонами викладено Специфікацію, відповідно до якої вартість обладнання складає 163 476,96 грн.

20.02.2015 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято обладнання на загальну суму 103 834,81 грн. згідно видаткової накладної № 31 від 20.02.2015.

Також, згідно видаткової накладної № 38 від 26.02.2015, позивачем було поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 59 642,15 грн.

Як зазначає позивач, за поставлене обладнання, ТОВ НТП Континент 05.12.2014 перерахував на поточний рахунок ТОВ Бітіес Груп 147 129 грн., залишок суми вартості обладнання у розмірі 16 347,70 грн., відповідач до теперішнього часу не сплатив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу обладнання у відповідності до погодженої сторонами Специфікації, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 31 від 20.02.2015 на суму 103 834,81 грн. та № 38 від 26.02.2015 на суму 59 642,15 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Матеріали справи також містять Товарно-транспортні накладні № Р31 від 20.02.2015 та Р38 від 26.02.2015.

Крім того, сторонами було складено та підписано Акти приймання-передачі обладнання № 1 від 20.02.2015 та № 2 від 26.02.2015, копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Відповідачем в свою чергу, було здійснено часткові розрахунки з позивачем, а саме сплачено 147 129,26 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 112 від 05.12.2014.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю Бітіес Груп було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю НТП Континент товар за Договором на загальну суму 163 476,96 грн., в свою чергу, ТОВ НТП Континент з порушенням строків оплати, погоджених сторонами у п. 3.1 Договору, здійснило часткову оплату на суму 147 129,26 грн., в зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість у розмірі 16 347,70 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 16 347,70 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 14 433,10 грн., 3 % річних в розмірі 1 186,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 915,08 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

За умовами пункту 4.2 Договору у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених підпунктами 3.1.2-3.1.3 пункту 3.1 даного Договору, замовник виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на протязі періоду прострочки оплати, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки оплати до повного виконання замовником зобов'язання по оплаті.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 14 433,10 грн. судом встановлено, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, а відтак, здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 4 819,21 грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НТП Континент (04116, м. Київ, вулиця Шолуденко, будинок 3; ідентифікаційний код: 32144999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бітіес-Груп (65003, місто Одеса, вулиця Чорноморського козацтва, будинок 115; ідентифікаційний код: 36343856) заборгованість в розмірі 16 347 (шістнадцять тисяч триста сорок сім) грн. 70 коп., пеню в розмірі 4 819 (чотири тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 21 коп., 3 % річних в розмірі 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 915 (шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 08 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 216 (одна тисяча двісті шістнадять) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.11.2017.

Суддя О.А. Грєхова