Рішення

від 13.11.2017 по справі 922/3029/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р.Справа № 922/3029/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство", с. М. Кохнівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПІ ГРУП", м. Харків про стягнення 8000,00 грн. та розірвання договору за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "УМПІ ГРУП" (далі - відповідач) звернулось ДП "Кременчуцьке лісове господарство" (далі - позивач). У позові останній просить суд розірвати укладений між сторонами договір поставки №07-10/14 від 07.10.2014 та стягнути з відповідача на свою користь 8000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по вказаному договору щодо поставки товару. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.09.2017 о 10:30.

22.09.2017 до суду від позивача надійшло письмове нормативне обґрунтування позовних вимог. На виконання ухвали суду про порушення провадження у справі позивачем також були надані оригінали документів, доданих до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.09.2017 розгляд справи був відкладений до 17.10.2017 до 09:10.

Ухвалою суду від 17.10.2017 розгляд справи був відкладений до 13.11.2017 до 10:45.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом перевірено адресу відповідача та згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - 61204, м. Харків, пр. Людвига Свободи, 50-В та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.10.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №07-10/14 (надалі - договір), за яким постачальник (відповідач) зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума даного договору становить суму товару, отриманого по всім накладним на протязі дії даного договору.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору постачальник здійснює поставку товару покупцю згідно усних замовлень покупця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного замовлення.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що покупець, на підставі рахунка-фактури, складеного постачальником, проводить оплату товару у розмірі 100% передоплати.

Відповідно до п. 5.1 договору товар вважається прийнятим покупцем від постачальника за кількістю і якістю (явні недоліки) після підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної.

Позивач частково оплатив рахунок №55/1 від 07.10.2014 на суму 16400,00 грн., в сумі 8000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №893 від 08.10.2014/

Як зазначає позивач у позовній заяві, він здійснив попередню оплату товару за усним погодженням з відповідачем у розмірі 50% вартості на підставі наданого постачальником рахунком-фактурою №55/1 від 07.10.2014 у розмірі 8000,00 грн.

20.10.2014 позивач надіслав відповідачу лист №807, в якому просив повернути грошові кошти, оскільки терміни поставки товару вичерпались, а товар поставлений не був, але відповідач відповіді не надав та грошові кошти позивачу не повернув.

12.11.2014 позивач надіслав відповідачу претензію №1 (вих. №870), в якій пропонував повернути суму здійсненої попередньої оплати за товар, розглянути претензію і повідомити позивача про результати у терміни, визначені згідно ст. ст. 7, 8 ГПК України, що підтверджується копіями зазначеної претензії та рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу 18.11.2014 поштового відправлення.

У листі-відповіді № 25.11.14/1 від 25.11.2014 на вищевказану претензію позивача, відповідач зазначив, що умовами договору передбачена 100% передплата за товар, в зв'язку з чим він запропонував позивачу сплатити повну суму за замовлений товар та забрати його.

На лист-відповідь відповідача, позивач в листі №910 від 04.12.2014 зауважив про порушення відповідачем п. 3.1 і п. 6.3 договору, а саме щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар та щодо несвоєчасної поставки товару, а також про те, що позивач має право та достатню кількість причин вимагати повернення здійсненої попередньої оплати, і не заперечує проти вирішення спірного питання шляхом здійснення підприємством відповідача поставки обумовленої договором продукції. Суму, що залишилася до сплати, позивач вказав, що перерахує на рахунок відповідача після отримання продукції та оформлення і підписання накладних на отриманий товар.

14.06.2017 позивач направив відповідачу листа №239, в якому зазначив, що згідно усної домовленості між сторонами, позивачем було перераховано відповідачу 8000,00 грн. попередньої оплати, втім товар відповідачем поставлений не був, через що позивач вимагає поставити товар на суму коштів, сплачених позивачем у семиденний строк від дня отримання вказаного листа. Крім того, позивач зазначив, що не заперечує проти вирішення спірного питання шляхом здійснення підприємством відповідача поставки обумовленої договором продукції у повному обсязі. Суму, що залишилася до сплати, позивач перерахує на рахунок відповідача після отримання продукції та оформлення і підписання накладних на отриманий товар.

28.07.2017 позивач направив відповідачу листа №332, в якому зазначив, що оскільки ним не отримано відповіді на вимогу №239 від 14.06.2017, про здійснення поставки продукції, позивач вимагає розірвати договір №07-10/14 про закупівлю товарів від 07.10.2014 шляхом підписання додаткової угоди, що надається до листа та повернути суму здійсненої передплати у розмірі 8000,00 грн.

Втім, відповідач товар не поставив та кошти не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних, суд виходить з наступного.

Згідно зі ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищенаведене та те, що умовами договору обов'язок поставки товару не кореспондується з оплатою товару, а також те, що, як свідчить переписка сторін, відповідач був обізнаний із заявкою позивача на отримання товару, проте, в порушення п. 3.1 договору поставку товару не здійснив, обґрунтованого відзиву та доказів поставки товару суду не надав, а також враховуючи ч. 2 ст. 693 ЦК, позовні вимоги позивача в частині стягнення 8000,00 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, порушення з боку відповідача створює неможливість для другої сторони (позивача) досягнення цілей договору, у даному випадку - отримання товару, оскільки відповідач порушив умови договору поставки № 07-10/14 від 07.10.2014, а саме п. 3.1. Отже вказане порушення є істотним, що дає підстави суду визнати позовні вимоги позивача в частині розірвання договору поставки № 07-10/14 від 07.10.2014 правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та не спростованими відповідачем, і, відповідно, - підлягаючими задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір в розмірі 3200,00 грн. суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати, укладений між Державним підприємством "Кременчуцьке лісове господарство" та Товариством з додаткової відповідальністю "УМПІ Груп" договір поставки №07-10/14 від 07.10.2014.

Стягнути з Товариства з додаткової відповідальністю "УМПІ Груп" (61204, м. Харків, проспект Людвіга Свободи, 50-В, код ЄДРПОУ 38634723) на користь Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство" (39618, Полтавська область, Кременчуцький район, с. М. Кохнівка, вул. Лісова, 17-А, код ЄДРПОУ 00992680) - 8000,00 грн. передоплати та 3200,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 14 листопада 2017 року.

Суддя ОСОБА_1