Рішення

від 13.11.2017 по справі 922/3345/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р.Справа № 922/3345/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро", м. Харків про стягнення 273665,41 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.10.2017 р.);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Семагро" м. Харків (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 273665,41 грн., з яких:

6092,80 грн. - інфляційні за прострочення оплати (червень - серпень 2017 р.);

88372,61 грн. - 75% річних за прострочення оплати (з 31.05.2017 р. по 28.09.2017 р.);

179200 грн. - штраф за не оплату товару у встановлений договором строк.

Позов обґрунтовано з посиланням на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати отриманого від позивача товару за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № № 11-04/КПО/17-1 від 11.04.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2017 р. розгляд справи відкладено в зв'язку з неявкою на судове засідання представника відповідача та невиконання останнім вимог суду щодо надання документів.

В процесі розгляду справи відповідач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 13.11.2017 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Відповідач на судове засідання 13.11.2017 р. свого представника не направив, про причини неприбуття представника не повідомив, вимоги ухвал господарського суду Харківської області по даній справі не виконав.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , зокрема зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: направлено на адресу його реєстрації копії ухвал від 04.10.2017 р., та від 30.10.2017 р.

Копія ухвали від 04.10.2017 р. повернулася на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання

З урахуванням вищевказаних положень закону, та роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 11.04.2017 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №11-04/КПО/17-1, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, найменування, кількість, ціна і загальна вартість якого вказані в п. 1.2. ст. 1 цього договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору, до купівлі-продажу стронами узгоджено наступний товар: насіння соняшника Аурис в кількості 200 пак. за ціною 256000 грн., та насіння соняшнику Бонд в кількості 80 пак. за ціною 102400 грн., тобто всього на суму 358400 грн. у т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 2.1.договору, передача товару покупцеві здійснюється до 18.04.2017 р.

Відповідно до п. 2.3., 2.5. договору, товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання відповідної (их) видаткової (их) накладної (их.). Право власності у покупця виникає з моменту одержання покупцем товару, що підтверджується видатковою (ими) накладною (ими).

Відповідно до вимог п. 3.3. договору, кінцевий розрахунок за товар повинен бути здійснений покупцем до 31.05.2017 р.

Згідно з п. 4.3 Договору за прострочення платежу (оплати вартості товару) відповідно до умов Договору покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 75% річних від простроченої суми.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у разі не оплати товару в строки, встановлені цим договором, покупець на вимогу продавця сплачує штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, позивач взяті на себе за договором зобов'язання виконав у встановлений строк та належним чином.

Зокрема, 11.04.2017 р. на підставі видаткової накладної № 399 від 11.04.2017р. відповідач одержав у власність від позивача 200 пак. насіння соняшнику Ауріс та 80 пак. насіння соняшнику Бонд на загальну суму (з урахуванням ПДВ) 358400 грн.

Проте в порушення умов Договору, відповідач у встановлений строк оплату за придбаний товар не здійснив.

В зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати товару позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано відповідачу 6092,80 грн. інфляційних за прострочення оплати червень - серпень 2017 р., 88372,61 грн. 75% річних за прострочення оплати за період з 31.05.2017 р. по 28.09.2017 р. та 179200 грн. штрафу за не оплату товару у встановлений договором строк.

Обставини щодо стягнення зазначених нарахувань стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати товару в передбачений договором строк, останній є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару на користь позивача підтверджується матеріалами справи. Строк оплати зазначеного товару визначено умовами договору (до 31.05.2017 р.) та є таким, що настав.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач виконав свої зобов'язання з оплати отриманого товару за договором № 11-04/КПО/17-1 від 11.04.2017 р. За твердженням позивача, станом на момент винесення даного рішення заборгованість відповідачем не сплачена.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та річних за таке прострочення.

Як вже було зазначено вище, згідно з п. 4.3 договору за прострочення платежу (оплати вартості товару) відповідно до умов Договору покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 75% річних від простроченої суми.

Суд констатує, що встановлення в договорі річних в зазначеному розмірі відповідає вимогам ст. ст. 6, 625, 627 ЦК України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок зазначених нарахувань, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6092,80 грн. інфляційних за прострочення оплати червень - серпень 2017 р., та 88372,61 грн. 75% річних за прострочення оплати за період з 31.05.2017 р. по 28.09.2017 р.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вже зазначено вище, пунктом 4.4 договору передбачено, що у разі не оплати товару в строки, встановлені цим договором, покупець на вимогу продавця сплачує штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо сплати заборгованості в передбачений договором строк, тобто до 31.05.2017 р., суд приходить до висновку про задоволення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 179200 грн. штрафу за прострочення оплати товару.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 4104,98 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 43, 44, 49, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро" (адреса: 61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 7, офіс 1; код ЄДРПОУ 39796672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" (адреса: 61080, м. Харків, пр-т Гагаріна, 201; код ЄДРПОУ 31635689):

6092,80 грн. інфляційних за прострочення оплати (червень - серпень 2017 р.);

88372,61 грн. 75% річних за прострочення оплати (з 31.05.2017 р. по 28.09.2017 р.);

179200 грн. штрафу за не оплату товару у встановлений договором строк.

4104,98 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_2