Рішення

від 07.11.2017 по справі 922/3438/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р.Справа № 922/3438/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "ОСОБА_1 Україна Лімітед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Марбел-Рогань", м. Харків про стягнення 215683,83 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (дов. від 05.07.2017)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "ОСОБА_1 Україна Лімітед" (позивач) 09.10.17 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Марбел-Рогань" заборгованості у розмірі 215683,83 грн., з яких: 105122,90 грн. - заборгованість з оплати за поставлений товар; 54140,08 грн. доплата за поставлений товар враховуючи зміну курсу євро; 24474,07 грн. - пеня; 5908,00 грн. - 3% річних; 26038,78 грн. - інфляційні втрати. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 3235,26 грн. Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 005-2012-02 від 10.02.2013 щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Здійснюючи правове обґрунтування посилається на ст.ст. 525, 530, 610, 625, 629, 691, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 230, 232, 265 ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2017 позов ДП "ОСОБА_1 Україна Лімітед" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3438/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.10.2017 о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2017 розгляд справи № 922/3438/17 було відкладено на 07.11.2017 о 12:00, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою надання йому часу для реалізації своїх прав на захист.

Відповідач у судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, відзив на позов суду не надав, вимоги ухвали суду не виконав, ухвали суду у даній справі, направлялись на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві - 61172, м. Харків, вул. Роганська, 159, та отримані відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - 61172, м. Харків, вул. Роганська, 159 і саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами в порядку приписів ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10 лютого 2013 року між Дочірнім підприємством "ОСОБА_1 УКРАЇНА ЛІМІТЕД" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марбел-Рогань" був укладений Договір поставки № 005-2012-02, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати поліграфічні матеріали (товар) на умовах визначеному в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. поставка товару здійснюється окремими партіями, протягом строку дії цього договору, на підставі погоджених постачальником письмових замовлень покупця. Під партією товару сторони розуміють найменування (асортимент) та кількість товару, що має бути поставлена постачальником у відповідний строк за однією видатковою накладною.

Пунктом 11.2. договору встановлено, що він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 р. Якщо одна зі сторін не заявить письмово про припинення дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то договір вважається продовженим на кожен наступний рік. Доказів припинення дії договору до матеріалів не надано.

Умови поставки та строки поставки товару визначені сторонами у розділі 4 договору.

Зокрема, відповідно до п.4.6. договору датою поставки/отримання Товару за даним Договором є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної про отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним договором, поставив відповідачу за період з 15.06.2016 р. по 09.09.2016 р. товар на загальну суму 105122,90 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними: № 492 від 16.06.2016 p., № 631 від 18.07.2016 p., № 655 від 22.07.2016 р., № 657 від 25.07.2016 p., № 776 від 22.08.2016 p., № 821 від 09.09.2016 p., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, поставлений товар отримав, що підтверджується підписом уповноважених представників на відповідних видаткових накладних та довіреностями на отримання матеріальних цінностей: №182 від 16.06.2016р., №227 від 18.07.2016р., №236 від 20.07.2016р., №233 від 25.07.2016р., №252 від 16.08.2016р., №272 від 09.09.2016р., проте оплату поставленої продукції не здійснив.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. договору оплата товару, що поставляється за даним договором, здійснюється у національній валюті України - гривні у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 5.2. оплата товару за цим договором здійснюється на умовах відстрочки платежу терміном 30 календарних днів з дня отримання товару.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі поставивши відповідачу за період з 15.06.2016 р. по 09.09.2016 р. товар на загальну суму 105122,90 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, розрахунок за отриманий від позивача товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання конкретної партії товару в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар за період з 15.06.2016 р. по 09.09.2016 р. за договором поставки № 005-2012-02 від 10.02.2013 р. в розмірі 105122,90 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого Дочірнім підприємством "ОСОБА_1 УКРАЇНА ЛІМІТЕД" за договором поставки № 005-2012-02 від 10.02.2013 р. товару у розмірі 105122,90 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 105122,90 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем було прострочено виконання взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати поставлено позивачем за спірним договором товару за період з 10.11.15 р. по 15.01.16 р., виходячи з наступного:

- відповідно до видаткової накладної № 924 від 10.11.15 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 13891,50 грн. (рахунок № 000924 від 09.11.15 р.)., проте оплата за поставлений товар була здійснена лише 25.01.2016 р.;

- відповідно до видаткової накладної № 933 від 13.11.15р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 11208,38 грн. (рахунок № 000933 від 12.11.15 р.), проте оплата за поставлений товар була здійснена 11.02.2016р.;

- відповідно до видаткової накладної № 972 від 23.11.15р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 141930,01 грн. (рахунок № 000960 від 20.11.15 р.), проте оплата за поставлений товар була здійснена 22.02.2016р.;

- відповідно до видаткової накладної № 979 від 24.11.15р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 18609,98 (рахунок № 000978 від 23.11.15 р.), проте оплата за поставлений товар була здійснена 22.02.2016р.;

- відповідно до видаткової накладної № 1001 від 01.12.15р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 169475,18 грн. (рахунок № 001002 від 30.11.2015 р.), проте оплата за поставлений товар була здійснена 20.05.2016 р.;

- відповідно до видаткової накладної № 1078 від 22.12.15р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 29787,60 грн. (рахунок № 001074 від 21.12.15 р.), проте оплата за поставлений товар була здійснена 15.06.2016 р.;

- відповідно до видаткової накладної № 23 від 15.01.16 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 9134,42 грн. (рахунок № 000022 від 14.01.2016 р.), проте оплата за поставлений товар була здійснена 04.07.2016 р.

Відповідно до п.п.3.2.1 договору у випадку зміни курса євро, встановленим НБУ на день оплати відносно курса євро, встановленим НБУ на день виписки рахунку більш ніж на 5% ціна товару перераховується по формулі: Сума вказана в рахунку фактурі поділена на курс євро, встановленим НБУ на день виписки рахунку плюс 2% та помножена на курс євро, встановленим НБУ на день оплати.

Керуючись п.п.3.2.1 договору та враховуючи зміну курсу євро, позивачем було виставлено позивачу:

- за товар поставлений на підставі видаткової накладної № 924 від 10.11.15 р., виставлено рахунок № 924/1 від 25.01.2016 р. на доплату у розмірі 1288,56 грн.;

- за товар поставлений на підставі видаткової накладної № 933 від 13.11.15р., виставлено рахунок № 000933/1 від 11.02.2016 р. на доплату у розмірі 1120,03 грн.;

- за товар поставлений на підставі видаткової накладної № 972 від 23.11.15р., виставлено рахунок № 960/1 від 22.02.2016 р. на доплату у розмірі 22750,39 грн.;

- за товар поставлений на підставі видаткової накладної № 979 від 24.11.15р., виставлено рахунок № 978/1 від 22.02.2016 р. на доплату у розмірі 3172,90 грн.;

- за товар поставлений на підставі видаткової накладної № 1001 від 01.12.15р, виставлено рахунок № 1002/1 від 20.05.2016 р. на доплату у розмірі 22584,50 грн.;

- за товар поставлений на підставі видаткової накладної № 1078 від 22.12.15р., виставлено рахунок № 1074/1 від 15.06.2016 р. на доплату у розмірі 2736,08 грн.;

- за товар поставлений на підставі видаткової накладної № 23 від 15.01.16 р., виставлено Рахунок № 22/1 від 04.07.2016 р. на доплату у розмірі 487,62 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за доплату вартості товару, в порядку п. 3.2.1 договору, відповідно до зміни курсу євро становить 54 140,08 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За приписами ст. 533 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, сторонам надано право визначати, зокрема, у договорі, грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Таким чином, керуючись п. 3.2.1 договору, відповідно до якого сторони досягли згоди щодо порядку зміни вартість товару, у разі зміни курсу євро, встановлену НБУ на день оплати та враховуючи, що відповідачем доплату вартості товару не здійснено на вимогу позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з доплати поставленого товару за період з 10.11.15 по 15.01.16 на суму 54140,08 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору, а саме пунктом 8.4, сторони передбачили, що у разі неоплати (повністю або частково) за поставлений товар в строк, передбачений в п.2.5. цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по оплаті товару у строк передбачений у договорі, термін оплати перевищує 30 календарних днів з дня поставки товару, та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, розрахунок якої перевірено судом, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення суму пені у розмірі 24474,07 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем за період з 25.01.2016 р. по 01.10.2017 р. по кожній партії поставки (кожній видатковій накладній) окремо, зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 26038,78 грн., та 3% річних за період з 15.09.2016 р. по 01.10.2017 р., сума яких складає 5908,00 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги у даній справ задоволено у повному обсязі, тому судовий збір у розмірі 3235,37 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРБЕЛ-РОГАНЬ" (61172, Харківська область, м. Харків, вул. Роганська, 159; ідентифікаційний код 36818216) на користь Дочірнього підприємства "ОСОБА_1 УКРАЇНА ЛІМІТЕД" (07408, Київська область, Броварський район, село Квітневе, вул. Гоголівська, 1-А; ідентифікаційний код 33790460) 105122,90 грн. основного боргу; 54140,08 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок зміну курсу євро; 24474,07 грн. пені; 5908,00 грн. - 3% річних; 26038,78 грн. інфляційних втрат; 3235,26 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_3