Рішення

від 09.11.2017 по справі 923/868/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року Справа № 923/868/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Вєлєс К", смт Чаплинка Херсонської області

про стягнення 6787 грн. 23 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Публічне акціонерне товариство "ВФ Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Вєлєс К" (відповідач) про стягнення заборгованості 6787 грн. 23 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 525, 526, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.09.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.10.2017. Двічі ухвалами суду від 05.10.2017 та від 26.10.2017 розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив та разом з позовною заявою надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Так, ТОВ "Торгівельна Компанія "Вєлєс К" не знаходиться за своїм місцезнаходженням: 75200, Херсонська обл., Чаплинський район, смт Чаплинка, вул. Леніна, буд. 24А, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.10.2017 та від 26.10.2017), а тому і ухвали від 13.09.2017, від 05.10.2017 та від 26.10.2017 були повернуті до суду органами зв'язку без вручення адресату з поштовими позначками "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Неявка представників сторін у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним акціонерним товариством «МТС Україна», яке з 23.05.2017 змінило назву на Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Вєлєс К" укладено Договір № 6230398 від 18.11.2010 на номер телефону № 380503979272 (контракт № 395380261383).

З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачу було присвоєно особовий рахунок № 1.12510001. З технічних причин, у зв'язку з переходом Приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги) особовий рахунок абонента було замінено на 295378908134.

Частиною 1 ст. 58 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Позивач стверджує, що в даному випадку підставою виникнення заборгованості є користування відповідачем послугами мобільного зв'язку з присвоєнням йому єдиного особистого рахунку.

Абоненту щомісячно виставлявся єдиний рахунок по усіх укладених договорах, закріплених за вказаним особистим рахунком. Оплата за надані послуги також надходить на зазначений особистий рахунок в цілому без розмежування платежів за конкретними договорами.

Таким чином, підстави виникнення заборгованості і докази є єдиними для усіх укладених між позивачем та відповідачем договорів та не дають можливості для стягнення такої заборгованості окремо за кожним укладеним договором.

Вказана позиція підтверджується неодноразовою практикою судів вищих інстанцій.

Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України у справі № 05-5-4/31574 від 08.02.2010 зазначено, що «об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновленні порушеного права, а також унеможливити винесенні різних рішень за однакових обставин». Така ж позиція підтримується ВГСУ у постанові по справі № 5020-4/139-063 від 22.12.2010. При цьому, як визначено у постанові Київського апеляційного господарського суду у справі №05-5-48/2571 від 20.04.2010, «кількість договорів не впливає на суть розгляду справи, головне, щоб поєднані вимоги були однорідними і підтверджувалися тотожними доказами».

Враховуючи юридичну природу зазначених договорів, позивач вважає, що об'єднання позовних вимог за такими договорами є можливим, оскільки вимоги пред'явлені до одного відповідача, є однорідними і підтверджені тотожними доказами.

Відповідно до умов Договорів та Умов користування мережами мобільного зв'язку Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (далі - Умови), що є невід'ємною частиною зазначених Договорів, та згоду з якими підтверджено підписом відповідача, відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі ПрАТ «ВФ Україна», особисто перевіряти залишок авансового платежу та вносити відповідні платежі за послуги, отримані за Договорами.

При цьому одна із сторін Договорів - Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» здійснила фактичні дії, щодо виконання Договорів в повному обсязі. Проте відповідач перестав оплачувати надані послуги, починаючи із рахунку № IDP 2641276300914 від 31.10.2014 р., який відповідно до умов Договорів мав бути сплаченим в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Таким чином, починаючи з 31.07.2014 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Проте станом на дату подання даної заяви відповідач не оплатив отримані ним послуги зв'язку ані самостійно, ані на підставі надісланих позивачем на його адресу рахунків. На підставі цього та відповідно до умов Договорів відповідач був відключений від мережі зв'язку Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна».

На адресу відповідача 27.07.2016 позивачем була надіслана претензія № С 295378908134/07 з проханням терміново сплатити суму заборгованості. Проте, відповідач залишив її без відповіді та без задоволення.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» за надані телекомунікаційні послуги становить 6787,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 6787 грн. 23 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Вєлєс К" (75200, Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт Чаплинка, вул. Леніна, буд. 24А, код ЄДРПОУ 38485088) на користь Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, код ЄДРПОУ 14333937) - 6787 грн. 23 коп. заборгованості та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.11.2017

Суддя                                                                       Л.М. Немченко