Рішення

від 15.11.2017 по справі 922/3491/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р.Справа № 922/3491/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши матеріали справи

за позовом спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» , 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 21642228;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеко» , 61010, м. Харків, вул. Аравійська, 22, код ЄДРПОУ 37462316;

про стягнення 16268,01 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фортеко» про стягнення заборгованості за договором № 20/2017 купівлі відходів у сумі 14 733, 74 грн. та пені у розмірі 1534, 27 грн. за порушення строків оплати за поставлений товар.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на між сторонами 20.02.2017 року було укладено договір № 20/2017 купівлі відходів, відповідно до якого продавець передає покупцю товар, а покупець приймає і сплачує за товар. Товар являє собою вторинну сировину, відповідно до Специфікації № 1, що утворилась в результаті виробничо-господарської діяльності продавця у кількості та за ціною, відповідно до даної специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Протягом квітня - травня 2017 року позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 14 733, 74 грн. Факт передачі оформлено Актами приймання - передачі товару та видатковими накладними. Однак, у строк, встановлений в договорі, оплату за товар відповідачем проведено не було, у зв'язку із чим утворилась заборгованість по оплаті за отриманий товар. Позивач 08.06.2017 звернувся до відповідача із претензією про сплату грошових коштів, однак відповідь на неї надана не була. Отже позивач вказує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором та оплата за отриманий товар не проведена. Відповідно до умов договору передбачена відповідальність у разі порушення строків оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення платежу, з огляду на положення договору позивачем здійснено нарахування пені за прострочення строків оплати у розмірі 1534, 27 грн. Здійснюючи правове обґрунтування посилався на положення ст.ст. 15, 16, 530, 692, 712, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 193, 218, 222 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.10.2017 о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2017 розгляд справи було відкладено на 13.11.2017 року у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача та ненаданням останнім витребуваних документів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та стягнути з відповідача заборгованість за договором № 20/2017 купівлі відходів у сумі 14 733, 74 грн. та пені у розмірі 1534, 27 грн. за порушення строків оплати за поставлений товар.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, що були направлені на адресу відповідача - 61010, м. Харків, вул. Аравійська, 22 яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду 03.11.2017 року без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до положень п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у цій справі (ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фортеко не з'явився у судове засідання, водночас судом вжито всі заходи для належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

20 лютого 2017 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фортеко (покупець) та Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм, ЛТД (продавець) було укладено Договір №20/2017 купівлі відходів за умовами якого продавець передає покупцю товар, а покупець приймає і сплачує за товар. Товар являє собою вторинну сировину, відповідно до Специфікації №1 (додаток №1 до Договору), що утворились в результаті виробничо-господарської діяльності продавця, у кількості та за ціною, відповідно до доданої специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.1. Договору).

У відповідності до пункту 3.2. Договору товар вважається зданим продавцем й остаточно прийнятим покупцем відповідно до Акту прийому-передачі, відповідного до ваги за результатами зважування на складі продавця у присутності представника покупця.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що загальна ціна договору складається з суми вартостей окремих партій поставок Товару, які будуть виконані протягом дії цього договору, з ПДВ.

Згідно пункту 4.2. Договору, покупець сплачує за товар в національній валюті в розмірі 100% на погоджений обсяг товари протягом 3 робочих днів з дати відвантаження, яка зазначена в акті прийому-передачі.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31 грудня 2017 року (пункт 8.6. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами було підписано Специфікації №1 до Договору, відповідно до якої погоджено найменування, одиницю виміру та ціну вторинної сировини.

Матеріали справи свідчать, що протягом квітня-травня 2017 року позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 14.733,74 грн. (з ПДВ). Факт передачі товару було оформлено видатковими накладними № 17001667 від 06.04.2017 року, № 17001668 від 10.04.2017 року, № 17001669 від 10.04.2017 року, № 17001903 від 10.05.2017 року, № 17001904 від 10.05.2017 року, № 17001905 від 10.05.2017 року та Актами приймання-передачі б/н від 06 квітня 2017 року, б/н від 10 квітня 2017 року, б/н від 10 квітня 2017 року, № 1 від 10 травня 2017 року, № 2 від 10 травня 2017 року, № 3 від 10 травня 2017 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками (арк. справи 15-31).

Проте відповідач не здійснив оплату за товар у строк, встановлений у Договорі.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 68 від 08 червня 2017 року про сплату грошових коштів (арк. справи 32-33), однак відповідь на неї не була надана, у зв'язку з чим позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором № 20/2017 купівлі відходів від 20.02.2017 року виконав, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та Актами приймання-передачі.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 4.2. Договору, покупець сплачує за товар в національній валюті в розмірі 100% на погоджений обсяг товару протягом 3 робочих днів з дати відвантаження, яка зазначена в акті прийому-передачі.

Позивач стверджує, що відповідач за товар своєчасно не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 14733,17 грн., дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявності перед позивачем заборгованості у розмірі 14733,17 грн., керуючись приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 14733,17 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 1537,27 грн. суд виходить з наступного.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У ст. 230 ГК України міститься визначення штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 5.1. Договору сторони домовились, що у разі порушення строків оплати покупець за вимогою продавця сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення платежу.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, в тому числі відповідність розрахунку пені вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1534,27 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 2 ст. 49 ГПК України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 1600, 00 грн.

З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 4, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фортеко» , 61010, м. Харків, вул. Аравійська, 22, код ЄДРПОУ 37462316 на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» , 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, п/р 26008007462000 у філії КІБ ПАТ КРЕДІ ОСОБА_3 МФО 300379, код ЄДРПОУ 21642228, заборгованість за договором № 20/2017 купівлі відходів у сумі 14 733, 74 грн. , пеню у розмірі 1534, 27 грн. за порушення строків оплати за поставлений товар та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600, 00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 15.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_4