Рішення

від 14.11.2017 по справі 175/2252/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3330/17 Справа № 175/2252/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж. М. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, мотивуючи тим, що 26 вересня 2016 року наказом в.о.начальника ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області за №4-6068/15-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району.

Зазначав, що цим наказом йому було надано в оренду земельну ділянку площею 59,1898 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району.

Вказував, що 03 жовтня 2016 року, на підставі ст.16 Закону України Про оренду землі та на виконання вимог наказу №4-6068/15-16-СГ від 26 вересня 2016 року, ним на адресу відповідача було направлено заяву (пропозицію - оферту) про укладення договору оренди землі до якої додано проект договору оренди землі.

Посилаючись на те, що станом на 14 листопада 2016 року відповідачем не надано жодних заперечень до отриманого проекту договору оренди землі, не надано протоколу розбіжностей та не запропоновано свій проект договору, просив суд ухвалити рішення, яким визнати укладеним з дня набрання даним рішенням законної сили договір оренди земельної ділянки №03/10/2016 від 03 жовтня 2016 року площею 59,1898 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в редакції, яка підписана ОСОБА_2 та відповідає вимогам Закону України Про оренду землі . Розподілено судові витрати.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Дніпропетровська місцева прокуратура №3, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно ст.1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК України,).

Відповідно до ст.ст.638-640 ЦК України договір є укладеним якщо сторони в письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 26 вересня 2016 року наказом в.о.начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області за №4-6068/15-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району (а.с.90).

Зазначеним вище наказом ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 59,1898 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

03 жовтня 2016 року, на підставі ст.16 Закону України Про оренду землі та на виконання вимог наказу №4-6068/15-16-СГ від 26 вересня 2016 року, ОСОБА_2 на адресу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області направив заяву (пропозицію - оферту) про укладення договору оренди землі (а.с.94).

До вказаної заяви було додано підписаний ним проект договору оренди землі №03/10/2016 (а.с.95-99).

Заява разом із проектами договорів оренди землі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було отримано 04 жовтня 2016 року, що підтверджується відомостями ДП Укрпошта (а.с.91,92,93).

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд виходив з того, що на момент розгляду справи відповідачем не надано жодних заперечень до отриманого проекту договору оренди землі, не надано протоколу розбіжностей та не запропоновано свій проект договору, а отже вважав позовні вимоги у повній мірі обґрунтованими та керувався ч.2 ст.638 ЦК України , з якої вбачається, що загальними правилами укладання договорів встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Такі висновки суду не можна визнати обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, але відповідно до ч.2 ст. 13 ЦК України при здійснені своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

З огляду на положення статей 22,31,93,124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами 2 та 3 ст.134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Отже, ст.123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом ч.1 ст.15 закону Про оренду землі , однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст.8 Закону України Про фермерське господарство ).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абз.1 ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абз.2 ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство ).

Частинами 2 та 4 ст.7 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст.5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону України Про фермерське господарство не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб , їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем було дотримано визначену законодавством процедуру для взяття в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на законних підставах.

Зокрема не надано доказів того, що ним зареєстрована сільськогосподарська техніка, що викликає обґрунтовані сумніви в його спроможності обробляти такі великі обсяги землі й використовувати її за цільовим призначенням, тоді як одним із принципів земельного законодавства є забезпечення раціонального використання і охорони земель (п. г ст.5 ЗК України ), а Закон України від 19 червня 2003 року №973-IV Про фермерське господарство спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

За результатами розгляду наданого ОСОБА_2 на адресу відповідача проекту договору оренди землі від 03 жовтня 2016 року №03/10/2016, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області був підготовлений лист-повідомлення про прийняття орендодавцем рішення від 13 січня 2017 року №Н-10353/0-198/6-17, в якому викладені підстави неможливості укладення договору оренди земельної ділянки на запропонованих ОСОБА_2 умовах, зокрема, строк договору 42 роки та розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ніхто не може бути примушений до обов'язку укласти договір оренди земельної ділянки у судовому порядку та наголошує на тому, що сторонами не було досягнуто згоди стосовно істотних умов договору.

Посилання позивача, як на правову підставу для задоволення позову, на ст.ст.181-188 ГК України, є неправомірним, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі - позивачем ОСОБА_2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, згідно ст.2 Закону України Про оренду землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до ст.4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 606 грн.32 коп.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 606 грн.32 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.