Постанова

від 09.11.2017 по справі 806/2447/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року м.Житомир справа № 806/2447/17

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача та третіх осіб ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 , третя особа без самостійних вимог на строні відповідача - Фермерське господарство "Новацький" про визнання протиправним та скасування розпорядження №161 від 27.04.2017 року, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області № 161 від 27.04.2017 про надання дозволу Фермерському господарству "Новацький" на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

- зобов"язати Попільнянську районну державну адміністрацію Житомирської області утриматися від затвердження проектної документації із земелеустрою Фермерського господарства "Новацький", розробленої відповідно до розпорядження № 161 від 27.04.2017.

- зобов"язати Попільнянську районну державну адміністрацію Житомирської області утриматися від укладення договору оренди землі з Фермерським господарством "Новацький" стосовно земельних ділянок орієнтовною площею 134,95 га (пасовищ) які перебувають у спільній частковій власносності громадян - членів реформованого КСП "Полісся", с.Лисівка Попільнінського району, Житомирської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що розпорядження Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області № 161 від 27.04.2017 прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, які визначають процедуру надання в користування земельних ділянок. Відповідач надав дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) під нерозподіленими (не витребуваними) земельними частками (паями), площею 134,95 га (пасовище), які перебувають у спільній нерозподіленій власності громадян- власників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся"" (членом якого позивач є) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лисівської сільської ради в користування на умовах оренди. Позивач вважає, що таке розпорядження прийняте всупереч вимогам законодавства та порушує його права як законного співвласника пасовища у праві спільної часткової власності, а відтак - підлягає скасуванню.

Представник позивача, що є представником третіх осіб на стороні позивача, позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином. Надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Згідно поданих письмових заперечень просить у позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначає, що земельна ділянка в адміністративний межах Лисівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області площею 134,95 га (пасовище), дозвіл на розробку технічної документації на яку надано спірним розпорядженням, обліковується як землі спільної нерозподіленої (невитребуваної) власності громадян - власників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся" та на даний час не надані у користування. Вказав, що згідно земельного законодавства, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки перебувають у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій до моменту їх витребування в порядку передбаченому законом. Але , члени колишнього КСП до цього часу у повній мірі не реалізували таке право. З огляду на це, зазначає, що відповідачем відносно нерозподіленої земельної ділянки було прийняте спірне розпорядження. Тому, вважає його правомірним, оскільки дозвіл на розроблення проекту землеустрою таким розпорядженням було надано в межах кваліфікації виду цільового призначення.

Представник третьої особи на стороні відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Встановлено, що позивач був одним з членів колишнього реформованого КСП "Полісся".

Протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв), з участю у т.ч і позивача, за рахунок земель колективної власності реформованого КСП "Полісся" на території Лисівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 24.09.2004 вирішено:

- Затвердити проект землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності колишнього КСП "Полісся", згідно якого загальна площа 954,10 га сільськогосподарських угідь, що підлягає поділу на земельні частки (паї) - 780,19 га. Визначено склад малопродуктивних земель (агровиробничі групи 4б,141) площею 20,54 га, які підлягають розпаюванню. Багаторічні насадження - 26,46 га, пасовища - 134,85 га, сіножаті - 12,5 га залишити в спільній частці власності.

- Провести розподіл земельних часток (паїв) методом родинного групування.

- Затвердити комісію по розподілу земельних часток (паїв) та доручити комісії провести розподіл земельних часток (паїв) згідно рішення зборів. (а.с.15-16)

Відповідно до п.149 Додатку №1 до протоколу, позивач є співвласником у спільній часткові власності багаторічних насаджень, пасовищ та сіножатей.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було видано сертифікат на право власності на частку (пай) сільськогосподарських угідь серії ЖТ 0154706. (а.с.26)

13.09.2005 Попільнянською РДА, розглянувши проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся" с.Лисівка, керуючись ст.17,81,186 Земельного кодексу України та Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), прийнято розпорядження №445 "Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся" с.Лисівка, передачу у власність земельних часток та складання державних актів на право власності на земельні ділянки".

Пунктом 1 розпорядження погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КП "Полісся" с.Лисівка, згідно якого площа земель, що підлягає поділу на земельні частки (паї) становить 780,19 га., в тому числі ріллі - 780,19 га. Пасовища - 134,85 га, сіножаті - 12,5 га та багаторічні насадження - 26,46 га залишено в спільній частковій власності.

Пунктом 2 розпорядження вирішено передати власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП "Полісся" с.Лисівка земельні ділянки (паї) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивачу, згідно переліку власників сертифікатів, передано у власність земельна ділянка №112, площею 2,4438 га, в тому числі ріллі - 2,4438 га. (а.с.29)

27.04.2017 голова Попільнянської РДА, керуючись ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтями 17,79-1,184 Земельного кодексу України, статтями 3,5,13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), статтями 13,22,25,55 Закону України "Про землеустрій", виніс розпорядження №161 "Про надання дозволу Фермерському господарству "Новацький" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 1 даного розпорядження надано дозвіл Фермерському господарству "Новацький" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) під нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями), орієнтовною площею 134,95 га (пасовище) які перебувають у спільній нерозподіленій власності громадян - власників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лисівської сільської ради (за межами населеного пункту) в користування на умовах оренди.

Пунктом 2 розпорядження рекомендовано ФГ "Новацький" в місячний термін з моменту підписання розпорядження голови райдержадміністрації замовити виготовлення технічної документації із землеустрою та подати на затвердження до Попільнянської РДА. (а.с.34)

Позивач вважає таке розпорядження незаконним, оскільки воно порушує його права як законного співвласника пасовища у праві спільної часткової власності, тому просить його скасувати.

Перевіряючи спірне розпорядження на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 78 Земельного Кодексу України ( у редакції на момент видання спірного розпорядження) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, відповідно до п. "а" ч.1 ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (у редакції на момент видання спірного розпорядження) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Таким чином, до повноважень районних державних адміністрацій належить розпорядження землями державної власності.

Згідно п."г" ст.81 Земельного кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 року 899-IV встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Тобто, райдержадміністрації можуть приймати рішення стосовно передачі в оренду саме нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Як вже зазначалося, розпорядженням голови Попільнянської РДА від 27.04.2017 надано дозвіл ФГ "Новацький" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) під нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями), орієнтовною площею 134,95 га (пасовище), які перебувають у спільній нерозподіленій власності громадян - власників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лисівської сільської ради (за межами населеного пункту) в користування на умовах оренди.

Позивач, вважаючи таке розпорядження незаконним стверджує, що воно порушує його права як члена реформованого КСП "Полісся" та законного співвласника пасовища у праві спільної часткової власності, оскільки такі землі не вибули із спільної власності.

Водночас, представник відповідача спростовуючи доводи позивача посилається на те, що земельні ділянки площею 134,95 га обліковуються як землі спільної нерозподіленої (невитребуваної) власності громадян та на даний час не надані у власність та користування, тому відповідач мав повне право такі земельні ділянки надавати у користування, оскільки вони є такими, що перебувають у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, та вважає прийняте розпорядження таким, що порушує права позивача, виходячи з наступного.

Згідно ст.116 Земельного кодексу України у користування чи у власність особи може бути надана лише вільна земельна ділянка.

Згідно ч.1 ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст.140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом, а статтею 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 року № 2114-XII колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Статтею 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що об'єктами права колективної власності підприємства є зокрема земля, інші основні та оборотні засоби виробництва.

Земельна частка (пай) - це невизначена в натурі (на місцевості) частина сільськогосподарських угідь, що передавались колективному сільськогосподарському підприємству у власність, право на які мали в рівних долях всі члени цього підприємства. Моментом набуття права колективної власності на землю є дата одержання (реєстрації) державного акта, про що в акті робився відповідний запис, який скріплювався печаткою і підписом голови відповідної ради.

Встановлено, що позивач один з членів колишнього реформованого КСП "Полісся" та має сертифікат на право власності на частку (пай) сільськогосподарських угідь серії ЖТ 0154706. (а.с.26)

За клопотанням КСП "Полісся" та на підставі рішення Лисівської сільської ради від 21.05.2004 про виділення ділянок у розмірі земельних часток (паїв) 481 громадянам було розроблено проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам за рахунок реформованого КСП "Полісся". Вказану документацію судом було досліджено в ході розгляду справи.

За змістом пояснювальної записки Українського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань до технічної документації, загальна площа земель, що підлягають розподілу, по комплексу проведених польових і камеральних робіт, складає 780,19 га, з яких: проектних доріг - 5,20 га, земель переданих у приватну власність 774,99 га. Кормові угіддя, загальною площею 147,45 га : (сіножаті 12,50 га і пасовища 134,95 га) та багаторічні насадження (сади) - 26,46 га згідно розпорядження №445 від 13.09.2005 були передані в спільну часткову власність. За матеріалами проектно-технічної документації виготовлені державні акти на право власності на земельні ділянки.(а.с.153-154)

Протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв), за рахунок земель колективної власності реформованого КСП "Полісся" на території Лисівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 24.09.2004 затверджено проект землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності колишнього КСП "Полісся", згідно якого загальна площа 954,10 га сільськогосподарських угідь, що підлягає поділу на земельні частки (паї) - 780,19 га. Визначено склад малопродуктивних земель (агровиробничі групи 4б,141) площею 20,54 га, які підлягають розпаюванню. Багаторічні насадження - 26,46 га, пасовища - 134,85 га, сіножаті - 12,5 га залишено в спільній частці власності.

Відповідно до п.149 Додатку №1 до протоколу, позивач є співвласником у спільній часткові власності багаторічних насаджень, пасовищ та сіножатей.

13.09.2005 розпорядженням Попільнянської РДА погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Полісся" с.Лисівка, згідно якого площа земель, що підлягає поділу на земельні частки (паї) становить 780,19 га., в тому числі ріллі - 780,19 га. Пасовища - 134,85 га, сіножаті - 12,5 га та багаторічні насадження - 26,46 га залишено в спільній частковій власності.

Пунктом 2 розпорядження вирішено передати власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП "Полісся" с.Лисівка земельні ділянки (паї) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивачу, згідно переліку власників сертифікатів, передано у власність земельна ділянка №112, площею 2,4438 га, в тому числі ріллі - 2,4438 га. (а.с.29)

Отже, з досліджених в ході розгляду справи документів вбачається, що за результатами поділу земель між членами КСП, останнім виділено у власність земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 780,19 га, у т.ч. ріллі - 780,19 га.. При цьому, землі площею 134,85 га (пасовища), сіножаті - 12,5 га, багаторічні насадження - 26,46 га, на території Лисівської сільської ради (пасовища), залишилися у їх спільній частковій власності, що посвідчено відповідними документами.

Вказаний факт підтверджується також зведеною експлікацією земельних ділянок, які знаходяться на території Лисівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, згідно якої цільове використання сільськогосподарських земель, виділених під сади - 26,46 га, сіножаті - 12,50 га, пасовища - 134,95 га - для спільного виробництва сільськогосподарської продукції. (а.с.155)

В контексті досліджених судом документів та надаючи правову оцінку спірному розпорядженню, суд зазначає наступне.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 №899.

Відповідно до ст.1 цього Закону право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Отже, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). (ст.3 Закону)

Громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації спільну заяву чи клопотання, підписані кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність. (ст.4 Закону)

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). (ст.8 Закону)

Відповідно до ст.7 Закону проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку. Власникам земельних часток (паїв), яким земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, видається державний акт на право власності на земельну ділянку, який посвідчує їх право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності.

Тобто, право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності на користування землею, чітко передбачено законом.

Крім того, як вже зазначалося сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних паїв у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Тобто, земельна ділянка, яка відповідає умовним кадастровим гектарам земельних часток (паїв), перебуває у власності громадян, право на яке посвідчено сертифікатом.

Аналізуючи зазначене, суд відмічає, що наведеними правовими нормами гарантується недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі права власності на майно КСП спільного сумісного використання, навіть після припинення діяльності суб"єкта прав колективної власності на землю.

Отже громадяни, які отримали державні акти лише на ріллю, зберігають право власності на земельну частку (пай) в частині сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень, незалежно від того, де зберігають на даний час сертифікати.

В контексті досліджених судом документів суд відмічає, що землі, площею 134,95 га, на які спірним розпорядженням надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою Фермерському господарству "Новацький" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на даний час перебувають у спільній власності колишніх членів КСП "Полісся", не вибули з їхнього користування, тому не підлягають поділу та не можуть вважатися невитребуваними (нерозподіленими) у розумінні ст.13 Закону.

Оскільки, позивач разом з іншими громадянами спільно користується відведеною ним земельною ділянкою (пасовищем) на законних підставах, з їхнього користування вона не вибувала, а отже, розпорядження голови Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області № 161 від 27.04.2017 про надання дозволу Фермерському господарству "Новацький" на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) є незаконним.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи відповідача, що спірні землі є не витребуваними, оскільки у розумінні ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі " (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки - це ділянки, які залишилися нерозподіленими після здійснення усіх необхідних дій по виділенню земельних ділянок в натурі у відповідності до вимог вищезазначеного Закону.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти позову, не довів правомірності спірного розпорядження голови Попільнянської РДА.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частиною 2 цієї статті визначено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

З огляду на встановлену судом незаконність спірного розпорядження Попільнянської РДА, суд вважає за можливе, для повного та належного захисту порушених прав позивача зобов"язати Попільнянську районну державну адміністрацію Житомирської області утриматися від затвердження проектної документації із землеустрою Фермерського господарства "Новацький", дозвіл на розроблення якої надано відповідно до розпорядження № 161 від 27.04.2017, тому вимоги у цій частині задовольняє.

Однак, що стосується вимог щодо зобов"язання Попільнянську районну державну адміністрацію Житомирської області утриматися від укладення договору оренди спірної земельної ділянки з Фермерським господарством "Новацький", то суд вважає, що вони є передчасними, тому у цій частині відмовляє у задоволені.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту виключно шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області №161 від 27.04.2017 про надання дозволу Фермерському господарству "Новацький" на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та зобов"язання Попільнянську районну державну адміністрацію Житомирської області утриматися від затвердження проектної документації із землеустрою Фермерського господарства "Новацький", розробленої відповідно до розпорядження № 161 від 27.04.2017, з огляду на що, позов задовольняє частково.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186 Кодексу адміністративного судочинства України ,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області № 161 від 27.04.2017 про надання дозволу Фермерському господарству "Новацький" на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Зобов"язати Попільнянську районну державну адміністрацію Житомирської області утриматися від затвердження проектної документації із земелеустрою Фермерського господарства "Новацький", розробленої відповідно до розпорядження № 161 від 27.04.2017.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

ОСОБА_8 текст постанови виготовлено: 15 листопада 2017 р.