Постанова

від 14.11.2017 по справі 826/8709/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 14 листопада 2017 року                      № 826/8709/16 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва  Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “МЖК Груп” доДержавної податкової інспекції у Дніпровому районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2015 року №0003292205, №0003302205. Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровому районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі хибних висновків акта перевірки від 07.09.2015 року  №1055/26-53-22-05-21/31953855, прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2015 року №0003292205, №0003302205. Також представник позивача зазначив, що господарські операції із ТОВ «Взаємодія» та ТОВ «Консул-2014» є реальними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. До суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. В наданих суду запереченнях представник відповідач посилався на обґрунтованість висновків акта перевірки та відповідно правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Відповідно до ч. 6   ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З огляду на наведене та з урахуванням вимог   ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Державною податковою інспекцією у Дніпровому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Груп" ( код за ЄДРПОУ 31953855) по взаємовідносинам з ТОВ «Взаємодія» ( код 24433198) та ТОВ «Консул-2014» (код 39093223) з 01.04.2015 року по 31.04.2014 року. Зазначеною перевіркою встановлено, порушення ТОВ «МЖК Груп» п. 198.3 п.198.6 Податковою кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до: -          заниження податку на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету за квітень 2015 року на загальну суму ПДВ 678   323 грн; -          завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2015 року на загальну суму ПДВ 5622 грн. За результатами перевірки складено акт від 07.09.2015 року  №1055/26-53-22-05-21/31953855 та винесено податкові повідомлення-рішення: -          від 30.09.2015 року №0003292205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 847 904 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 678   323,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 169 581 грн.; -          від 30.09.2015 року №0003302205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5   622,00 грн. Позивач, вважаючи, що факти, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, є незаконними, звернувся з відповідним позовом до суду. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку. Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни  майнового стану платника податків. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “МЖК Груп” зареєстровано 18.04.2002 року Головним управлінням юстиції в м.Києві, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07.05.2002 року за № 07095, станом на дату підписання акта перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та було зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля . Предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача ТОВ «Взаємодія» ( код 24433198) та ТОВ «Консул-2014» (код 39093223) з 01.04.2015 року по 31.04.2014 року. Щодо господарських взаємовідносин ТОВ “МЖК Груп” з ТОВ «Консул-2014», суд вважає за необхідне зазначити наступне. Між ТОВ “МЖК Груп” (Покупець) та ТОВ «Консул-2014» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №070415  від 07.04.2015 року, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує ТМЦ, в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна товару зазначається у гривнях. Згідно п.2.2. Поставка  товару здійснюється транспортом Покупця (самовивоз) зі складу Продавця. На підтвердження фактичності виконання договору купівлі-продажу, позивачем до. матеріалів справи долучено копії видаткових та податкових накладних . Інших документів на підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності позивачем не надано, незважаючи на те, що суд їх витребовував. В той же час, матеріали справи не містять в собі жодного доказу переміщення/перевезення товарів (ТТН, докази оплати транспортних послуг), хоча організація перевезення, відповідно до п. 2.2 договору, була покладена саме на позивача. Між ТОВ “МЖК Груп” (Підрядник) та ТОВ «Взаємодія» (Генпідрядник) укладено ряд типових договорів підряду. Так відповідно до умов договору підряду №18/03 від 18.03.2015 року «Генпідрядник» доручає, а «Підрядник» зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботу по ремонту будівлі МС250-3 СПЦ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в строки, установлені план-графіком виконання робіт у 2015 році. У разі зміни строків виконання робіт тривалість ремонту визначається узгодженим обома сторонами графіком провадження робіт, або будь яким іншим документом, що узгоджений і підписаний обома «Сторонами». «Генпідрядник» зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Роботи виконуються з матеріалів підрядника. Відповідно до умов договору підряду №22/04 від 03.04.2015 року «Генпідрядник» доручає, а «Підрядник» зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботу по ремонту приміщень ЦЕТЛ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в строки, установлені план-графіком виконання робіт у 2015 році. У разі зміни строків виконання робіт тривалість ремонту визначається узгодженим обома сторонами графіком провадження робіт, або будь яким іншим документом, що узгоджений і підписаний обома «Сторонами». «Генпідрядник» зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Роботи виконуються з матеріалів підрядника. Згідно умов договору підряду №19/03 від 02.03.2015 року «Генпідрядник» доручає, а «Підрядник» зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботу по ремонту санвузлів ФСЛЦ ЛКП ПАТ  «АрселорМіттал Кривий Ріг» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в строки, установлені план-графіком виконання робіт у 2015 році. У разі зміни строків виконання робіт тривалість ремонту визначається узгодженим обома сторонами графіком провадження робіт, або будь яким іншим документом, що узгоджений і підписаний обома «Сторонами». «Генпідрядник» зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Роботи виконуються з матеріалів підрядника. Відповідно до умов договору підряду №20/04 від 0.04.2015 року «Генпідрядник» доручає, а «Підрядник» зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботу по ремонту виробничого блоку БРЦ РМЦ №3 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в строки, установлені план-графіком виконання робіт у 2015 році. У разі зміни строків виконання робіт тривалість ремонту визначається узгодженим обома сторонами графіком провадження робіт, або будь яким іншим документом, що узгоджений і підписаний обома «Сторонами». «Генпідрядник» зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Роботи виконуються з матеріалів підрядника. Згідно умов договору підряду №21/04 від 03.04.2015 року «Генпідрядник» доручає, а «Підрядник» зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботу по ремонту АПК ЖДЦ-2 (душової) ЦЄЖДТ ПАТ  «АрселорМіттал Кривий Ріг» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в строки, установлені план-графіком виконання робіт у 2015 році. У разі зміни строків виконання робіт тривалість ремонту визначається узгодженим обома сторонами графіком провадження робіт, або будь яким іншим документом, що узгоджений і підписаний обома «Сторонами». «Генпідрядник» зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Роботи виконуються з матеріалів підрядника. На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано суду план-графік виконання робіт, договірну ціну, розрахунок №1К договірної ціни, розрахунки розміру витрат, рахунки на оплату, акт прийому виконаних робіт, податкові накладні, договір підряду №1245 від 17.02.2015 року. Суд відхиляє надані позивачем копії документів, як належні докази правомірності формування показників податкової звітності, з огляду на наступне. Так, сам по собі документ під назвою “видаткова накладна”, навіть за умови його складення у відповідності до вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, не може бути безумовним та виключно – достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції, наприклад з купівлі-продажу товарів, адже обставина продажу товару одним суб'єктом господарювання на користь іншого суб'єктами господарювання тягне за собою наслідком внесення змін до відповідних регістрів бухгалтерського обліку, на підставі яких власне і формуються в подальшому відповідні  показники податкової звітності. Надані позивачем до матеріалів справи фотокопії відхиляються судом як доказ отримання товару, адже зі змісту вказаних фотокопій не вбачається приналежності виконання робіт  до генпідрядника чи підрядника. Разом з тим, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам з  ТОВ «Взаємодія» зроблені з огляду на те, що ТОВ «Взаємодія» не мало достатніх трудових ресурсів на виконання укладених договорів підряду, що підтверджується звітом 1 ДФ по товариству. Водночас доказів залучення третіх осіб до виконання робіт підрядником позивачем не надано. Також, позивачем не надано жодних доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій та жодного документального підтвердження такого руху. Враховуючи наведене, надані в даному випадку первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод. За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту та витрат, зокрема, наявність податкових накладних та видаткових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність. Наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку. З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, складені документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що унеможливлює їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства. Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2015 року №0003292205, №0003302205, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог. Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. З наведеного правила слідує, що обов'язок доказування покладається на сторін і це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін, тобто кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається, переконати суд у достовірності наведених фактів. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України). В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                Н.Г. Вєкуа