Рішення

від 14.11.2017 по справі 903/792/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2017 р. Справа № 903/792/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогрінен"

про стягнення 13311,00 грн.

Суддя Костюк С.В

Секретар судових засідань Коритан Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3, договір від 08.07.2016 року;

від відповідача: н/з.

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суть: Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ставить вимогу стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальність "Екогрінен" 13 311,00 грн. заборгованості за послуги по перевезенню вантажу.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що 11.09.2015 року відповідач виставив заявку на перевезення вантажу, згідно якої позивач зобов'язувався здійснити перевезення паливних брикетів за маршрутом Україна - Німеччина.

За вказану послугу відповідач зобов'язався сплатити винагороду у розмірі 900 євро, що за курсом міжбанку на день оплати (21.09.2015 року) становило 22 311, 00 грн..

Свої зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, про що свідчить відмітка на міжнародній товарно - транспортній накладній СMR №202143 про прийняття вантажу вантажоодержувачем; відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, сплативши послуги в сумі 9000,00 грн., а тому на момент подачі позову борг становить 13 311,00 грн..

При правовому обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві, надав суду виписки по рахунку в банку ФОП ОСОБА_1 за 02.11.2016 року, 07.04.2016 року, 24.03.2017 року, 11.01.2016 року, 11.05.2017 року, копію листа відповідача за 25.02.2016 року №11/16 про розстрочку платежу у зв'язку з важким фінансовим становищем.

Відповідач в судове засідання не з'явився, пояснення по суті позову не надав, про час і місце був повідомлений належним чином, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301035412837 ( а. с. 17 ).

Згідно приписів ст. 75 ГПК та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами, відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Екогрінен" 11.09.2015 року було підписано заявку на перевезення вантажу, згідно якої позивач зобов'язався здійснити перевезення паливних брикетів на 23 піддонах ( 22, 5 тони) за маршрутом Україна (с. Демидівка, Рівненська обл.) - Німеччина. Сума винагороди перевізника становить 900 євро, оплата здійснюється на протязі 1-2 дні по курсу міжбанку на день оплати після отримання оригіналів документів (а.с. 8).

Факт доставки вантажу підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) в п. 24 якої наявний штамп фірми NATURBrennstoffe24 та підпис про одержання вантажу (а.с.9).

Виконання послуг по перевезенню вантажу підтверджено актом № ОУ-0001096 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 22311,00 грн., який підписано ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ Екогрінен та скріплено їх печатками. На дану суму позивачем виписано рахунок-фактуру № СФ-0001109 від 21.09.2015 року, який оплачено відповідачем частково на суму 9000,00 грн., що підтверджено виписками банку, заборгованість по оплаті склала 13 311,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку згідно заявленого позову.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Аналогічно врегульовано виникнення зобов'язань господарюючого суб'єкта і ст.174 ГК України, - господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З приписів ст.638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усі істотних умов договору. Вказана норма кореспондується з приписами ст.180 ГК України, згідно якої господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Із змісту заявки вбачається, що відповідач є замовником перевезення, який уклав договір від свого імені, а позивач є виконавцем договору - перевізником. За своєю правовою природою заявка є договором перевезення, за яким згідно ч.1, 2 ст. 307 ГК України та ст.909 ЦК України - одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно підписаної заявки від 11.09.2015 року, між сторонами виникли договірні відносини перевезення вантажу у міжнародному сполученні, які регулюються нормами ЦК України, ГК України, міжнародними договорами України, транспортними кодексами.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно ст.4 ГПК України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м.Женеві (надалі в тексті - Конвенція). Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За ст.ст. 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 ст.307 ГК України.

Пунктом 14 заявки на перевезення вантажу передбачено умови оплати: перерахунок 1-2 дня по курсу міжбанку на день оплати після отримання оригіналів документів. Факт отримання даних документів підтверджено листом відповідача від 25.02.2016 року № 11/16, в якому він просив продовжити термін сплати заборгованості, а також актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0001096, підписавши який погодився з сумою наданих послуг по перевезенню вантажу.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що заборгованість в сумі 13311,00 грн. підтверджена належними доказами, вимога позивача про її стягнення підлягає задоволенню.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст.ст. 11, 610, 612,638, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогрінен" (45612, Луцький район, смт.Торчин, вул. І.Франка,19, код 38400554) в користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 13311, 00 грн. - основного боргу, а також 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення складено

16.11.2017

Суддя С. В. Костюк