Рішення

від 16.11.2017 по справі 904/9245/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017 Справа № 904/9245/17 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрспецресурс , м. Дніпро

До: Товариства з обмеженою відповідальністю Новомосковський посуд , м. Новомосковськ

Про: стягнення 85 763, 83 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 23.10.17р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №7 від 04.05.17р.)

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ Дніпрспецресурс (позивач) звернувся з позовом до ТОВ Новомосковський посуд (відповідач) про стягнення 85 763, 83 грн. заборгованості ( в т.ч.: 69 160, 86 грн. - основна заборгованість; 9 400, 08 грн. - пеня; 6 168, 75 грн. - інфляційні втрати та 1 035, 00 грн. - 3% річних ) за поставлений товар за договором поставки №25/16 від 12.02.2016 року, укладеним між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

ТОВ Новомосковський посуд (відповідач) проти задоволення позовних вимог щодо пені заперечувало , зазначаючи , що нарахування пені є не обґрунтованим, оскільки в п.7.2. договору поставки №25/16 від 12.02.2016 року не встановлено конкретний розмір пені, а лише обмежено її розмір подвійною облікової ставкою НБУ; тобто розмір пені є невизначений. Також відповідачем надано контр розрахунок розміру інфляційних втрат , який склав - 4 982, 47 грн. Окрім того - відповідачем надані докази погашення основної заборгованості за договором в розмірі 69 160, 86 грн. у зв'язку з чим заявлено клопотання про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п.1.-1., ч.1, ст.80 ГПК України.

14.11.17р. до канцелярії суду надійшли письмові пояснення позивача , в яких він підтвердив сплату основної заборгованості відповідачем в розмірі 69 160, 86 грн. після порушення провадження у справі та просив стягнути з відповідача 9 400, 08 грн. -пені, 1035, 00 грн. - 3% річних та 7 752, 01 грн. - інфляційних втрат. В обґрунтування законності нарахування пені відповідачу в розмірі 9 400, 08 грн. позивач посилався на приписи ст.231 ГК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

По справі було оголошено перерву з 09.11.17р. по 14.11.17р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.16р. між ТОВ Дніпрспецресурс (постачальник) та ТОВ Новомосковський посуд ( покупець ) укладено договір поставки №25/16, відповідно до умов якого та специфікацій №6 від 28.04.16р., №7 від 31.05.16р., №8 від 17.06.16р., №9 від 01.08.16р. та №10 від 26.09.16р. постачальник здійснив поставку покупцю товару на загальну суму 102 405 , 00 грн. ( що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними , а.с.19-20, 24-25, 29-30, 34-35, 39-40) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.2.1. договору ціна за одиницю виміру товару, що поставляється за цим договором , визначається у гривнях, не враховує податок на додану вартість, порядок нарахування якого встановлений податковим кодексом України, та зазначається у Специфікаціях. Згідно з п.4.1. договору (поміж-іншим), розрахунки за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в порядку та строки, зазначені у специфікаціях. Відповідно до п.6 Специфікацій №6 від 28.04.16р., №7 від 31.05.16р., №8 від 17.06.16р., №9 від 01.08.16р. та №10 від 26.09.16р. договору сторонами погоджено, що розрахунок за поставлену партію товару покупець здійснює протягом 75 календарних днів від дати поставки (а.с.23, 28, 33, 38, 43).

Згідно п.7.2. договору : у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. (а.с.12-17)

Однак, в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк не оплатив; у зв'язку з чим (згідно наданого позивачем розрахунку ) за ним рахувалася заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 69 160, 86 грн. Окрім того , позивач нарахував відповідачу 9 400, 08 грн. - пені; 7 752, 01 грн. - інфляційних втрат та 1 035, 00 грн. - 3% річних (а.с.9, 59-60).

На час прийняття рішення у справі, відповідачем були надані докази погашення основаної заборгованості перед позивачем в розмірі 69 160 ,86 грн.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст.712 ЦК України ).У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.13р. №14 (поміж-іншим): з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом було перевірно правильність нарахувань позивачем відповідачу інфляційних та 3% річних. Порушень щодо нарахуванням 3% річних в сумі 1 035, 00 грн. ( за період з 12.12.2016р. по 12.06.2017р.) та нарахування інфляційних втрат в сумі 7 752, 01 грн. ( за період 12.12.2016р. по 30.09.2017р.) судом не виявлено.

Відносно стягнення з відповідача на користь позивача 9 400, 08 грн. - пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Договором поставки №25/16 від 12.02.16 р. не встановлено конкретний розмір пені , яка підлягає стягненню у разі порушення покупцем строків оплати товару . Законодавство України не визначає розміру пені, який підлягає стягненню із суб'єкта господарських правовідносин за порушення ним господарського зобов'язання, у випадку, якщо це питання договором не регулюється. Оскільки розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання не встановлено ані договором, ані актом цивільного законодавства, то її стягнення неможливе ; а тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені слід відмовити .

Доводи позивача щодо необхідності застосування ст. 231 Господарського кодексу України, не приймаються до уваги, оскільки ця стаття застосовується лише до підприємств, які належать до державного сектору економіки. Позивач не надав доказів того, що він належить до державного сектору економіки, більше того, він взагалі не посилається на те, що має відповідний статус, тому ці посилання є безпідставними (Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ у своїй постанові від 19.01.12р. у справі №37/206).

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає обґрунтованими та такими ,що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача: 1035, 00 грн. - 3% річних та 7 752, 01 грн. - інфляційних втрат; в інший частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі приписів ст.80 ГПК України ( у зв'язку із відсутністю спору, оскільки відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено 69 160 ,00 грн. основної заборгованості за договором поставки №25/16 від 12.02.2016р.) .

Відповідно до приписів п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.13р. №7, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача; такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст.525, 526, 549, 712 ЦК України; ст.ст.33, 49, 80, 82-85 ГПК України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Новомосковський посуд ( 51200, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 115; код ЄДРПОУ 33905850) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрспецресурс ( 49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, 37/108; код ЄДРПОУ 32640752): 1035, 00 грн. - 3% річних та 7 752, 01 грн. - інфляційних втрат та 1 427, 81 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 69 160, 00 грн. - основної заборгованості за договором.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Суддя Васильєв О.Ю.

Повне рішення складено 16.11.2017 року.