Рішення

від 08.11.2017 по справі 910/18164/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2017Справа №910/18164/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф-ТРАНС"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІВЕРІ-АВТО"

Про стягнення 20 302,67 грн

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Жар Д.В. (дов.№6/17 від 06.11.2017)

від відповідача: Заліський Д.Ю. (дов. №251-17 від 20.06.2017)

В судовому засіданні 08.11.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

18.10.2017 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф-ТРАНС" (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІВЕРІ-АВТО" (надалі - Відповідач) про стягнення 20 302,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань щодо повноти та своєчасності оплати послуг за Договором на перевезення вантажів № 84941 від 23.01.2017 та укладених між сторонами на підставі нього заявок на перевезення Заява № 366872 від 22 02 2017, Заява № 368011 від 27 02.2017 згідно яких були надані послуги з перевезення вантажів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/18164/17, розгляд справи призначено на 08.11.2017.

В судове засідання, призначене на 08.11.2017, прибули представники сторін.

Представник Позивача підтримав подану ним 08.11.2017 через відділ діловодства заяву про збільшення позовних вимог.

Представник Відповідача заперечив проти прийняття заяви про збільшення позовних вимог.

Розглянувши в судовому засіданні заяву Позивача суд встановив, що зазначена заява обґрунтована тим, що Позивач перерахував розмір інфляційних втрат на дату розгляду справи в судовому засіданні 08.11.2017 і просить стягнути 602,97 грн інфляційних втрат.

Заява про збільшення позовних вимог надійшла до початку розгляду справи по суті, а отже на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подальший розгляд справи відбуватиметься з урахування вказаної заяви.

Представник позивача надав пояснення по суті справи в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи в яких заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2017 між позивачем (Виконавець, Перевізник) та відповідачем (Замовник), був укладений Договір на перевезення вантажів № 84941 (далі по тексту - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору Перевізник зобов'язується доставляти надані йому Замовником вантажі згідно із заявами Замовника на перевезення вантажу (Заява) в пункт призначення, у встановлений в Заявці термін передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажів встановлену плату.

Вказаний договір за своєю правовою природою являється договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Сторони погодили, що Перевізник організовує і забезпечує перевезення вантажів, згідно умовами цього Договору, керуючись чинним законодавством у сфері перевезень та Інструкцією Про порядок здійснення контролю за пересуванням транспорту і забезпечення збереження вантажів ТОВ Делівері-Авто в частині, що не суперечить цьому Договору, внутрішнім документам Перевізника, графіку роботи водія Перевізника. На кожен рейс Сторонами оформлюється і підписується Заява, яка подається Замовником Перевізникові в письмовій, електронній формі, або за допомогою факсу. У заявці вказується маршрут перевезення, тип вантажу, вартість рейсу, марка, державний номер автомобіля, прізвище водія, адреса завантаження і розвантаження, дата завантаження і розвантаження, контактні особи, що відповідають за завантаження і розвантаження. Перевезення вантажу здійснюється відповідно до заявок по вказаним Замовником маршрутах і визначеним Замовником режимом руху (п.1.2-п.1.4 Договору).

В розділі 2 Договору врегульовано ціну та порядок оплати за Договором: вартість кожного рейсу узгоджується Сторонами в заявах і вказується в рахунках-фактурах; розрахунки здійснюються впродовж трьох банківських днів з моменту надходження до Замовника рахунку-фактури, якщо інші умови не узгоджені в Заявці. Здача приймання послуг з перевезення вантажу підтверджується актом, підписаним Сторонами, з вказівкою загальної вартості послуг перевізника.

Відповідно до п. 3.7. та 3 8. Договору, відповідач як Замовник послуг з перевезення зобов'язаний надати Перевізникові по кожній Заявці, наступні документи: товарно-транспортну накладну, багажні накладні, схеми проїзду та своєчасно сплатити Перевізникові вартість послуг з перевезення вантажу, в розмірі, передбаченому Заявою.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено перевезення за Заявами № 366872 від 22.02.2017 (вартість перевезення 10 000,00 грн) та № 368011 від 27.02.2017 (вартість перевезення 8 500,00 грн), що підтверджено матеріалами справи.

В зазначених Заявах сторони погодили, що відповідач зобов'язаний сплатити за надані послуги у строки визначені в п.2.2 Договору за умови надання документів виконавцем для оплати згідно з п. 2 відповідної Заяви, а саме: ТТН в кількості 2 шт., рахунок-фактура та акт надання послуг.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, Затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363,товарно-транспортна накладна (ТТН)- єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи.

Підтвердженням наданих послуг за Заявою № 366872 від 22.02.2017 є товарно-транспортні накладні №666, №667 від 22.02.2017. Зазначені ТТН містять відмітки вантажовідправників та вантажоодержувачів, вантаж було отримано у повному обсязі без зауважень.

В пункті 4.8. Договору сторони погодили перелік документів, які Перевізник зобов'язаний направити Замовнику на поштову адресу 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська 15/2 поштою з рекомендованим повідомленням або за допомогою експрес-доставки документів ( Нова пошта ), наявність рекомендованого повідомлення, накладної Нова пошта є підтвердженням належного направлення Замовнику необхідних оригіналів документів.

На виконання пункту 4.8. Договору позивачем за допомогою національного оператора поштового зв'язку Нова Пошта було направлено на поштову адресу відповідача пакет необхідних документів, визначених в Заяві № 366872. В якості доказів направлення позивачем надано експрес-накладну Нова пошта .

Також в межах Договору Позивач здійснив перевезення за Заявою № 368011 від 27.02.2017. Здійснення перевезення за зазначеною Заявою є подорожній лист № ФТ 000000063 від 22.02.2017. Відповідно до ТТН № б/н від 27.02.2017 розвантаження у пункті призначення було здійснено 02.03.2017. Вантаж було прийнято без заперечень, без зазначення фактів недостачі, обставин щодо складання актів за формою.

Документи на оплату передбачені в Заяві № 368011 були направлені Відповідачу разом з пакетом документів на оплату за Заявою № 366872 від 22.02.2017.

Відповідачем було повернуто Позивачеві непідписаний акти здачі-приймання робіт (надання) послуг №58 від 24.02.2017 та № 77 від 02.03.2017 для зазначення вірної посади керівника відповідача. Будь-яких інших зауважень щодо оформлення або відсутності оригіналів документів, передбачених Договором та Заявою відповідачем заявлено не було.

21.03.2017 Позивачем на поштову адресу Відповідача цінним листом з описом вкладень повторно направлено Лист №102 від 20.03.2017 з документами для оплати послуг перевізника, який відповідно до даних Витягу з Реєстру відстеження пересилання поштових відправлень УДППЗ Укрпошта було отримано адресатом 10.04.2017.

27.04.2017 позивач направив Відповідачу Претензію №1 від 26.04.2017 щодо погашення заборгованості в розмірі 10 000,00 грн і Претензію №2 від 26.04.2017 щодо погашення заборгованості в розмірі 8 500,00 грн та застереженням про вступ у дію п.4.9 Договору у зв'язку з неповерненням протягом 10 календарних днів з моменту отримання підписаних та скріплених печаткою Відповідача Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №58 від 24.02.2017 та № 77 від 02.03.2017.

В п. 4.9 Договору зазначено, що Акт повинен бути розглянутий, підписаний Замовником та повернутий Перевізнику протягом 10 календарних днів з моменту його отримання. Послуги Перевізника вважаються прийнятими Замовником з моменту підписання Акту. Якщо протягом зазначеного строку Акт не буде підписано та повернуто Перевізнику або не буде надано письмової мотивованої відмови від підписання Акту, то такий Акт вважається погодженим, послуги вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі та без заперечень, а грошове зобов'язання узгодженим з дати отримання Акту Замовником.

Листом № 225-17 від 26.05.2017 Відповідач повернув на адресу Позивача підписані та узгоджені Акт №58, № 77 та повідомив про відмову від оплати вартості послуг до сплати Позивачем за Претензією від 10.03.2017.

Також листом № 395 від 20.09.2017 Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією підписати Акт звірки взаєморозрахунків та повторно направив оригінал ТТН б/н від 27.02.2017 до Заяви № 368011.

Триденний строк оплати за Заявами розпочався 10.04.2017 - з моменту отримання відповідачем належним чином оформлених документів для оплати послуг.

На виконання умов Договору Позивачем на дату виникнення податкових зобов'язань 24.02.2017 та 02.03.2017 було складено податкові накладні № 43 та № 8 в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, та зареєстровано в ЄРПНРК від 14.03.2017 та 30.03.2017.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо неналежних доказів направлення пакету документів для оплати оскільки матеріалами справи підтверджено направлення Відповідачу та отримання ним зазначених документів. Також, всупереч наданим запереченням, Відповідач в своїх листах Позивачеві фактично підтвердив отримання документів для оплати, які були вперше направлені експрес доставкою Нова Пошта та повторно направлені УДППЗ Укрпошта . Також в матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками Сторін Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містять позначення про відсутність з боку Замовника претензій по об'єму, якості та строкам виконання замовлення.

З наведеного вбачається неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором в частині повного та своєчасного здійснення оплати за надані йому послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 18 500,00 грн є обґрунтованими та такими. що підлягають задоволенню.

Окрім того Позивач просить стягнути з Відповідача 1 258,08 грн пені відповідно до п. 5.8 Договору за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором та Заявою № 366872 від 22.02.2017.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 258,08 грн.

Також Позивачем завлено вимогу щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат в сумі 602,97 грн грн та 3 % річних в сумі - 149,59 грн нарахованих на суму боргу на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих Позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф-ТРАНС" (01004, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 15/2; код ЄДРПОУ: 33524169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІВЕРІ-АВТО" (04201, м. Київ, вулиця Кульженків сім'ї, будинок 35; код ЄДРПОУ: 40383177) 18 500 грн 00 коп. основного боргу, 1 258,08 грн пені, 602,97 грн інфляційних втрат, 149,59 грн - 3% відсотки річних та 1 600 грн - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 15.11.2017

Суддя М.О. Лиськов