Рішення

від 16.11.2017 по справі 910/17042/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2017Справа №910/17042/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ромстрой МЧС

До Товариства з обмеженою відповідальністю Синергія Груп

Про стягнення 16 449,01 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Воронов Є.Є.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ромстрой МЧС (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Синергія Груп (далі - відповідач) про стягнення 16 449,01 грн., з яких: 13 800,00 грн. заборгованості, 2133,01 грн. інфляційних втрат, 516,00 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.17. порушено провадження у справі № 910/17042/17 та призначено її до розгляду на 24.10.17.

За результатами судового засідання 24.10.17. розгляд справи було відкладено на 16.11.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 16.11.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 16.11.17. повторно не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відомості про місцезнаходження відповідача підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/17042/17.

В судовому засіданні 16.11.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.16. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір про надання послуг № 2016-030 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) в порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги (далі - послуги): послуги будівельної техніки з оператором; послуги автомобільного вантажного транспорту; послуги обладнання та механізмів.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктами 6.1, 6.2 з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, починає свій перебіг у момент, визначений в п. 6.1 Договору та закінчується 31.12.16. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Надані послуги приймаються згідно актів прийому-передачі виконаних робіт у відповідності з талонами Замовника. Акти прийому-передачі виконаних робіт Виконавець може направити Замовнику поштою або кур'єром. Замовник зобов'язаний строком у 5 (п'ять) днів з моменту отримання актів прийому-передачі виконаних робіт підписати їх, завірити печаткою та направити один екземпляр на адресу Виконавця. У разі не повернення або несвоєчасного повернення Замовником актів прийому-передачі виконаних робіт та відсутності письмової мотивованої відмови Замовника від підписання актів у термін до 15 числа місяця слідуючого за місяцем у якому були надані послуги (проведені роботи) направляється на адресу Виконавця, акт враховується визнаним Замовником, а послуги прийнятими у повному обсязі на визначену у акті суму (п. 3.2 Договору).

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4 Договору Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 100% від суми замовлених послуг згідно з рахунком фактурою, наданим Виконавцем.

З наявного в матеріалах справи підписаного сторонами та скріпленого їх печатками без зауважень чи заперечень, акту № 393 від 20.06.16. надання послуг судом встановлено, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги за Договором на загальну суму 38 700,00 грн.

При цьому згідно з п. 3.6 Договору підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов'язань з надання послуг на суму 38 700,00 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлений позивачем акт № 393 від 20.06.16. надання послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг на загальну суму 38 700,00 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

За твердженнями позивача та у відповідності до платіжного доручення № 2160 від 29.06.16. та платіжного доручення № 2135 від 24.06.16. Замовником було оплачено 5550,00 грн. та 19350,00 грн.

Решту грошових коштів в сумі 13 800,00 грн. відповідач позивачу не оплатив, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 13 800,00 грн.

14.06.17. позивачем відповідачу було направлено претензію з вимогами оплатити наявну заборгованість.

Докази відповіді на таку претензію та докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 13 800,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2 133,01 грн. інфляційних втрат, 516,00 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановлено, що розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 2133,01 грн., розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 504,74 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню на вказані суми.

3% річних в сумі 11,26 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Синергія Груп (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, б. 39/8; ідентифікаційний код 38638796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ромстрой МЧС (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, б. 6; ідентифікаційний код 37719575) 13 800 (тринадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості, 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 504 (п'ятсот чотири) грн. 74 коп. 3% річних, 1 598 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 90 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.17.

Суддя Т.М. Ващенко