Постанова

від 13.11.2017 по справі 10/105

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2017 справа № 10/105

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС: ОСОБА_4, ОСОБА_5 за дов., не прибув, ОСОБА_6 за дов., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ, на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.09.2017 у справі№ 10/105 (суддя Ю.О.Паляниця) за позовомДержавного підприємства «Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород в особі Донецької філії, м.Донецьк, доДержавного підприємства «Артемвугілля» , м.Горлівка, Донецька область, про за участюстягнення 205 691 071, 01 грн. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ,

В С Т А Н ОВ И В :

Державне підприємство Регіональні електричні мережі Донецька філія звернулося до господарського суду Донецької області з клопотанням про відновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця та зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило:

- визнати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 23.05.2017 р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням № 26513447 недійсною;

- зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 згідно із ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. № 1404-УШ винести постанову про відновлення виконавчого провадження №26513447.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2017 р. по справі № 10/105 відновлено Державному підприємству Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії пропущений строк на подання скарги та призначено скаргу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Донецької області по справі №10/105 від 19.09. 2017 р. задоволено частково скаргу № 04/1183 від 06.07.2017 Державного підприємства Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії. Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 23.05.2017 р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №26513447. В іншій частині скарги відмовлено.

Ухвала обґрунтована доведеністю вимог, в частині їх задоволення.

Не погодившись з прийнятою ухвалою Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу по справі скасувати в частині її задоволення. Вважає, що місцевим господарським судом не в повній мірі з'ясовано усі обставини справи, Зокрема посилається, що державним виконавцем було здійснено всі заходи щодо примусового виконання рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2017 р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі № 10/105.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.11.2017 у зв'язку з відрядженням судді Сгари Е.В. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий по справі суддя Склярук О.І., судді Геза Т,Д., ОСОБА_2

В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав вимоги, викладені у скарзі, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення скарги, та відмовити у задоволені скарги у повному обсязі.

Представник Державного підприємства Регіональні електричні мережі проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, надав відзив на апеляційну скаргу.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалася обов'язковою.

Враховуючи скорочений строк розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду ( 15 днів) судова колегія вважає за можливим розглянути скаргу за відсутністю інших представників сторін

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши обставини справи, апеляційні скарги, вислухав пояснення представників сторін судова колегія зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.11.2010р. (з урахуванням змісту ухвали від 08.12.2010р.) позов Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до Державного підприємства «Артемвугілля» про стягнення заборгованості 205691071,01 грн задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 181924075,11 грн, за перевищення договірної величини електричної потужності у розмірі 516446,12 грн, пеню - 7334680,78 грн, 3% річних - 2776914,19 грн, інфляційні - 5804274,04 грн, витрати по сплаті державного мита - 25500 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн. У задоволенні вимог в залишковій частині відмовлено. Припинено провадження по справі №10/105 у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 109 291,31 грн.

23.11.2010р. на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області було видано, зокрема, наказ про стягнення з боржника на користь стягувача за перевищення договірної величини електричної потужності у розмірі 516446,12 грн, пені у розмірі 7334680,78 грн, 3% річних у розмірі 2776914,19 грн, інфляційних у розмірі 5804274,04 грн, витрат по сплаті державного мита в сумі 25500 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

З наданих Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копій матеріалів виконавчого провадження № 26513447 вбачається, що державним виконавцем 17.05.2011 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, згідно з постановою від 23.05.2017 р. державним виконавцем наказ суду № 10/105 від 23.11.2010 було повернуто стягувану на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

13.07.2017р. Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою №04/1183 від 06.07.2017р. про:

- визнання постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №26513447 недійсною;

- зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 згідно із ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №26513447.

В обґрунтування скарги Державне підприємство Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії зазначало, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу ґрунтувалось на відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернення стягнення ( п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження ) Проте, на думку заявника, державним виконавцем не було належним чином досліджено питання відсутності у боржника майна, що виключає можливість повернення виконавчого документа стягувачу з визначених державним виконавцем підстав.

Як зазначалося вище, ухвалою місцевого господарського суду скаргу задоволено частково. Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 23.05.2017 р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням № 26513447. В іншій частині скарги відмовлено.

Ухвала обґрунтована доведеністю вимог скарги в частині її задоволення.

Судова колегія, відповідно до ст.101 ГПК України, повторно переглядаючи справу, зазначає наступне.

За приписами ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Згідно із ст.4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

За приписами ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004 р. у справі Півень проти України зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди однієї із сторін.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ від 21.04.1999 р. (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ від 21.04.1999 р. (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УШ від 02.06.2016 р. (в редакції, яка діє на теперішній час) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення виконавчого документа стало посилання державного виконавця на п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , за змістом якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснення виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, державний виконавець зазначав про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та безрезультатність заходів державного виконавця щодо розшуку такого майна.

За змістом ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження про наявність обставин, зазначених у п.2 частини першої цієї статті виконавець складає акт.

Судова колегія бере до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, яка викладена у п.9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України Про виконавче провадження , а саме: у разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа державному виконавцю необхідно провести обстеження майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання цього майна у виробничий діяльності та складання за результатами такого обстеження акту.

Про те, такий акт в матеріалах справи відсутній.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення державним виконавцем належних виконавчих дій по розшуку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення за наказом № 10/105 від 23.11.2010 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надано, акт з цього приводу в порядку норм ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження не складався, доказів про вчинення виконавчих дій щодо існування власних грошових коштів на банківських рахунках боржника також у матеріалах вказаного виконавчого провадження відсутні. доказів надсилання постанов від 17.05.2017 р. про арешт коштів боржника матеріали виконавчого провадження не містять, так само як і відповідей зобов'язаних за цими постановами установ.

Зазначені обставини не спростовані і під час розгляду апеляційної скарги.

Крім того, ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств , яка містить норму щодо обов'язкового зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень стосовно державних вугледобувних підприємств, державним виконавцем була безпідставно не виконана.

Стаття 121-2 ГПК України встановлює, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За змістом п.9.13 постанови № 9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

У зв'язку з викладеним, з метою відновлення законних прав стягувача скарга на дії державного виконавця є такою, що підлягає задоволенню, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.05.2017р. підлягає визнанню недійсною.

Керуючись ст. ст. 33,43,49, 101,102, 103,104,105,106, 121- 2 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.09.2017р. по справі № 10/105 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 19.09.2017 р. по справі за №10/105. - скасувати в частині відмови у задоволенні скарги щодо зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 згідно із ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. за № 1404-УШ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 26513447.

В цій частині прийняти нове рішення.

Зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 згідно із ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. за № 1404-УШ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 26513447.

В іншій частині ухвалу Донецького апеляційного господарського суду залишити без змін.

Постанова набуває чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена на адресу Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів з моменту її прийняття.

Головуючий О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3