Постанова

від 13.11.2017 по справі 916/1767/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р.Справа № 916/1767/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

За участю представників сторін:

від ТОВ "ІНТЕРСТАБ" - ОСОБА_1 за довіреністю;

Представник відповідача у судове засідання не з явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ"

на рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2017 р.

у справі №916/1767/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТАБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ"

про стягнення 145732,78 грн.

ВСТАНОВИВ

У липні 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТАБ" (далі -ТОВ "ІНТЕРСТАБ") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (далі - ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ") в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 138 782,26 грн. основного боргу за договором поставки №15/12 від 25.12.2015 р., інфляційні втрати у розмірі 2220,52 грн., три проценти річних у розмірі 547,52 грн. та подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення платежу у розмірі 4182,48 грн., а всього 145732,78 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25 вересня 2016 року (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" на користь ТОВ "ІНТЕРСТАБ" 138782 грн. 26 коп. основного боргу, 2220 грн. 52 коп. інфляційних витрат, 547 грн. 52 коп. 3% річних, 4182 грн. 48 коп. пені та 2185 грн. 99 коп. судового збору.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилаючись на приписи ст.ст.509, ч.1 ст.626, ст.ст. 525, 526, 610, 627, 629 ЦК України, ст.ст.174, 175,193 ГК України зазначив, що позивачем, на виконання умов договору поставки №15/12 від 25.12.2015 р., що був укладений між сторонами по справі у період з 25 грудня 2015 року по 31 травня 2017 року було здійснено поставку товару відповідачеві. Проте, відповідачем умови договору щодо оплати товару виконано не було, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість на суму 138 782,26 грн.

Судом першої інстанції також зазначено, що за наданим позивачем розрахунком період прострочення грошового зобов'язання відповідачем складає з 01.06.2017 по 18.07.2017, тобто 48 днів, та складає 145 732,78 грн. з яких 138 782,26 грн., - сума боргу, 2 220,52 грн. - інфляційні втрати, 547,52 грн. - 3% річних та 4182,48 грн. пеня. Місцевий господарський суд зазначив, що проаналізувавши наданий позивачем розрахунок сум стягнення суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Не погодившись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2016 р. по справі №916/1767/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ІНТЕРСТАБ" відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Так, апелянт зазначає, що у позовній заяві позивач просив суд стягнути з ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" суму боргу за поставлену продукцію на підставі договору поставки №15/12 від 25.12.2015 р. та в обґрунтування своїх вимог позивач надав дуже велику кількість копій видаткових накладних та платіжних доручень. Апелянт вважає, що самостійно без спеціальних знань, встановити загальних обсяг заборгованості за вищевказаним договором неможливо. Так, на думку апелянта, для вирішення цього спору необхідно призначити судово-економічну експертизу та на вирішення експертам поставити питання чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача ТОВ "ІНТЕРСТАБ" розмір заборгованості за поставлену ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" продукцію за весь період дії договору поставки №15/12 від 25.12.2015 р. та чи відповідає дійсності наданий ТОВ "ІНТЕРСТАБ" розрахунок штрафу, 3% річних, пені та інфляційних збитків за договором поставки №15/12 від 25.12.2015 р.

Крім того апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийнято без його участі. Посилаючись на приписи ст.ст. 82, 32, 22, 43 ГПК України апелянт зазначає, що суд не мав достатньо підстав для оцінки всіх обставин справи в їх сукупності, так як відповідачеві було відмовлено в зобов'язанні позивача надати всі необхідні документи для вирішення справи.

Також посилаючись на приписи ст. 84 ГПК України апелянт вказує, що судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не наведено жодного з доказів, на підставі яких прийнято рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2017 р. апеляційну скаргу ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" на рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2017 р. у справі №916/1767/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

31.10.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "ІНТЕРСТАБ" в якому останнє просить відхилити апеляційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2017 р. по справі №916/1767/17 та рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2017 р. по справі №916/1767/17 залишити без змін.

У судовому засіданні від 13.11.2017 представник ТОВ "ІНТЕРСТАБ" надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Представник ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" у судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.10.2017 р., яке отримано апелянтом 01.11.2017 р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2015 р. між ТОВ "ІНТЕРСТАБ" (постачальник) та ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (покупець) було укладено договір поставки №15/12 (далі - договір) за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити харчові інгредієнти, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури, виставленого на підставі заявки покупця на окрему партію товару.

Відповідно до п.п. 1.2. - 1.3. договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, кількість та асортимент товару визначаються видатковою накладною і вважаються окремою партією товару. Сторони домовились, що умови оплати визначені розділом 4 договору встановлюють порядок оплати на кожну окрему партію товару. Сторони домовились,що видаткова накладна на товар має статус специфікації за даним договором.

Згідно з п.п. 2.1. - 2.2. договору сторони прийшли до згоди, що загальна сума договору складається з загальної вартості поставленого товару у відповідності до видаткових накладних в період дії цього договору. Остаточна вартість партії (одиниці) товару визначається постачальником в рахунку-фактурі після надходження заявки покупця.

Пунктами 3.1. - 3.4. договору визначено, що відвантаження товару здійснюється зі складу постачальника за адресою м. Київ, вул. Вікентія Хвойки 15/15 на умовах самостійний вивіз (EXW(EX WORKS), м. Київ) (Інкотермс 2010) покупцем, якщо інше не обумовлено під час узгодження замовлення та виставлення рахунку-фактури покупцю. Транспортування товару зі складу постачальника на склад покупця здійснюється транспортом покупця та за рахунок покупця. Постачання товару здійснюється партіями, відповідно до заявки покупця. Оформлення та надсилання заявки на партію товару постачальнику здійснюється покупцем при виникненні необхідності в товарі. Постачальник зобов'язаний підтвердити наявність товару, відповідно до надісланої заявки та готовність здійснити його постачання покупцеві протягом 3 календарних днів з дня надходження заявки. Підтвердженням заявки є виставлення рахунку-фактури покупцю на оплату вартості товару, вказаного в заявці. Постачальник зобов'язується передати товар, зазначений в заявці та підтверджений шляхом направлення покупцю рахунку-фактури в строк встановлений за домовленістю сторін.

У відповідності до п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. усі розрахунки згідно даного договору здійснюються виключено у національній валюті України гривні. Покупець здійснює передоплату кожної товарної партії, згідно виставленого рахунку-фактури, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100 % від вартості партії товару. В призначені платежу покупець зобов'язаний зазначити номер та дату договору, номер та дату рахунку-фактури. Днем оплати за товар є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. У разі відсутності реквізитів у призначені платежу, передбачених п.4.3. договору, постачальник зараховує кошти в погашення заборгованості за партію товару, яка відвантажена раніше інших.

Відповідно до п.п. 5.5., 5.6. договору під час приймання товару покупець зобов'язаний перевірити за документами зазначеними в п. 5.3. договору відповідність найменування та/або асортимент товару, кількість товару, стан пакування товару. Після виконання дій передбачених п.5.5. договору, покупець підписує видаткову накладну та товарно-транспортну накладну. Підпис (уповноваженої особи покупця) у видатковій накладній на отримання товару та товарно-транспортній накладній є одночасно підтвердженням покупця його згоди на отримання від постачальника товарів в найменуванні та/або асортименті, що зазначені в накладних, підтвердженням факту прийому від постачальника товарів по їх кількості та стану пакування товару.

Згідно з п. 6.1., 6.3. договору за невиконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність в порядку передбачено чинним законодавством України. Покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату згідно розділу 4 договору. В разі прострочення платежу, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання.

Пунктом 9.1. договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 р., а в частині взаєморозрахунків до повного їх закінчення, та автоматично (без укладення додаткового договору) продовжує свою дію на наступний календарний рік, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна зі сторін не заявить про намір його розірвання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору.

Відповідно до видаткових накладних №281 від 23.03.2017 р., №282 від 23.03.2017 р., №296 від 27.03.2017 р., №297 від 27.03.2017 р., №321 від 03.04.2017 р., №322 від 03.04.2017 р., №362 від 10.04.2017 р., №363 від 10.04.2017 р., №372 від 12.04.2017 р., №373 від 12.04.2017 р., №396 від 20.04.2017 р., №397 від 20.04.2017 р., №416 від 24.04.2017 р., №417 від 24.04.2017 р., №428 від 27.04.2017 р., №429 від 27.04.2017 р., №457 від 04.05.2017 р., №458 від 04.05.2017 р., №491 від 12.05.2017 р., №492 від 12.05.2017 р., №517 від 18.05.2017 р., №518 від 18.05.2017 р., №527 від 19.05.2017 р., №528 від 19.05.2017 р., №529 від 19.05.2017 р., №530 від 19.05.2017 р., №539 від 23.05.2017 р., №540 від 23.05.2017 р., №555 від 26.05.2017 р., №556 від 26.05.2017 р., №580 від 31.05.2017 р., №581 від 31.05.2017 р. ТОВ "ІНТЕРСТАБ" було поставлено, а ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" прийнято товар на загальну суму 138 782,26 грн.

30.06.2017 р. ТОВ "ІНТЕРСТАБ" було направлено на адресу ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" претензію за вих. №30/06-01 в якій вимагало розглянути претензію в максимально короткий термін та негайно сплатити суму основного боргу у розмірі 138782,26 грн. шляхом перерахування вказаної грошової суми на поточний рахунок ТОВ "ІНТЕРСТАБ" (а.с. 43-44).

Означена претензія була направлена відповідачеві 30.06.2017 р. та отримана останнім 07.07.2017 р., що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист, фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45-47).

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що у порушення умов договору відповідачем не було сплачено заборгованість за поставлений товар та не надано відповіді на претензію, що й стало підставою для звернення із позовом до суду.

Судом першої інстанції позовні вимоги ТОВ "ІНТЕРСТАБ" визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Так матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов договору було поставлено, а ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" отримано товар на загальну суму 138 782,26 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 11-42), які підписані як представником постачальника так й отримувача.

Жодних заперечень щодо відповідності найменування, асортименту, кількості товару або стану пакування, як то передбачено розділом 5 договору ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" не пред'являлось.

Умовами договору, а саме п. 4.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює передоплату кожної товарної партії, згідно виставленого рахунку-фактури, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100 % від вартості партії товару.

Разом з цим як свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні (а.с. 11-42) та виписка по рахунку ТОВ "ІНТЕРСТАБ" (а.с. 52-55) відповідачем у порушення умов договору не було здійснено оплату поставленого позивачем товару.

Таким чином, відповідачем було порушено умови договору та не виконано свого обов'язку щодо оплати поставленого товару.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Право на нарахування пені сторони узгодили п. 6.3. договору у відповідності до якого в разі прострочення платежу, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних витрат, та трьох процентів річних колегія суддів дійшла висновку, що вони зроблені арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає позовні вимоги ТОВ "ІНТЕРСТАБ" обґрунтованими та такими, що були правомірно задоволенні судом першої інстанції.

Судова колегія відхиляє посилання скаржника на необхідність призначення у справі судово-економічної експертизи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду, а згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У відповідності до ч.5 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів вважає, що підстав для призначення та проведення судової експертизи з мотивів зазначених відповідачем не вбачається, оскільки визначення розміру заборгованості за поставлений відповідачеві товар, за наявними у матеріалах справи належними доказами, що підтверджують поставку та отримання товару, не потребує спеціальних знать.

Не приймаються до уваги колегією суддів й посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення прийнято за його відсутності та суд не мав достатньо підстав для оцінки всіх обставин справи в їх сукупності, так як відповідачеві було відмовлено в зобов'язанні позивача надати всі необхідні документи для вирішення справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так з матеріалів справи вбачається, що ухвалу господарського суду Одеської області від 26.07.2017 р. про порушення провадження у справі було направлено на адресу ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 28.07.2017 р., яке отримано останнім 04.08.2017 р. (а.с. 82). Також, ухвалу господарського суду Одеської області від 21.08.2017 р. про відкладення розгляду справи було направлено на адресу ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.08.2017 р. та отримано останнім 01.09.2017 р. (а.с. 83).

Ухвалами господарського суду Одеської області від 26.07.2017 р. та від 21.08.2017 р. явка представників сторін визнавалась обов'язковою.

Разом з цим незважаючи на належне повідомлення ТОВ "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" про час, дату та місце розгляду справи останній не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях.

Посилання відповідача на те, що йому судом було відмовлено в зобов'язанні позивача надати всі необхідні документи для вирішення справи спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки в них відсутні заяви, клопотання або листи відповідача щодо витребування у позивача будь-яких документів.

Не знайшли свого підтвердження й посилання скаржника на те, що судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не наведено жодного з доказів, на підставі яких прийнято рішення, оскільки оскаржуване судове рішення ґрунтується саме на доказах, які наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги, наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2017 р. є законним та обґрунтованим та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2017 р. у справі №916/1767/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.