Постанова

від 08.11.2017 по справі 907/159/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р. Справа № 907/159/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородхліб за вх. № 02/19.09.17 від 19.09.2017 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2017 року

у справі № 907/159/17

за позовом: Державного агентства резерву України, м. Київ

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородхліб , м. Ужгород

про стягнення вартості матеріальної цінності, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження на суму 40 441,5 грн., стягнення штрафних санкцій на суму 102 482,45, в т.ч. 40 441,5 штрафу, 62 040,95 грн. - пені.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 4210/0/4-16 від 06.12.2016 року

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 01 від 22.08.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Державне агентство резерву України звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до ТзОВ Ужгородхліб про стягнення 44 441,50 грн. вартості матеріальних цінностей, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, 40 441,50 грн. штрафу та 62 040,95 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2017 року у справі № 907/159/17 (суддя Ушак І.Г.) позов Державного агентства резерву України задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ Ужгородхліб на користь Державного агентства резерву України суму 142 923,95 грн., а саме 44 441,50 грн. вартості матеріальних цінностей, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, 40 441,50 грн. штрафу та 62 040,95 грн. пені.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ Ужгородхліб подало апеляційну скаргу за вх. № 02/19.09.17 від 19.09.2017 року, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності представника відповідача, який не був повідомлений про час та місце розгляду справи. Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що між сторонами не було укладено договору зберігання, а відтак у відповідача не було обов'язку зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Позивачем подано до суду заперечення за № 112/юр від 30.10.2017 року (вх. № 01-04/7428/17 від 02.11.2017 року) на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні (08.11.2017 року) представник відповідача надав суду копії статутів ВАТ Ужгородхліб та ТзОВ Ужгородхліб , які просив долучити до матеріалів даної справи. Дані копії документів судом долучено до справи № 907/159/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається із матеріалів справи, начальником контрольно-ревізійного відділу Західного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України була проведена планова перевірка (за період з 10.06.2004 року по 30.11.2010 року) наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ Ужгородхліб , за результатами якої складено акт від 30.11.2000 року. Акт перевірки підписаний начальником КРВ Західного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України та головним бухгалтером ВАТ Ужгородхліб . Голова правління ВАТ Ужгородхліб відмовився підписувати акт перевірки, про що складено Акт від 30.11.2010 року.

В ході наведеної перевірки встановлено, зокрема, факт незабезпечення збереження розброньованих матеріальних цінностей мобрезерву шляхом крадіжки форм хлібопекарських в кількості 2365 шт. (вартість яких 40 441,50 грн.).

Відповідно до п. 1.1. Статуту товариства з додатковою відповідальність Ужгородхліб останнє є правонаступником ВАТ Ужгородхліб .

Позивачем скеровувалась на адресу відповідача претензія б/н і дати щодо відшкодування вартості матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Проте, дана претензія була залишена без відповіді та належного реагування.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву та відносини в цій сфері визначає і регулює Закон України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997.

Статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Згідно приписів статті 2 вказаного Закону під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву розуміється зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про їх відпуск з державного резерву.

Статтею 4 Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом (Державний комітет України з державного матеріального резерву).

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 3 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до Указу Президента від 14.11.1995, № 1039/95 "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" установити, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначені їм мобілізаційні завдання.

Згідно п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.1998 року № 100-03 підприємство повинно щорічно подати до Кабінету Міністрів України, орган управління, Держкомзему річний звіт про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по формі 12-мр.

Згідно ст. 154 ЦК УРСР договір може бути укладено як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Статтею 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Поряд з цим, відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" господарські суди повинні у кожному конкретному випадку з'ясовувати дійсний зміст правовідносин сторін на предмет наявності між ними договірних відносин щодо зберігання відповідних матеріальних цінностей. Доказами такої наявності можуть бути, зокрема, документи, зазначені у пункті 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129, а саме - акт про приймання матеріальних цінностей та належно оформлені бухгалтерські документи складського обліку.

У звітах по формах 12-мр, 15мр, 16 мр, 17 мр про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 1 січня 2008 року ВАТ Ужгородхліб (які містяться в матеріалах справи) міститься інформація про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву як на початок так і на кінець звітного року. Зазначені звіти підписані головою правління та головним бухгалтером ВАТ Ужгородхліб .

За таких обставин слід вважати, що між Державним агентством резерву України та відповідачем існували договірні відносини щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву і у відповідача існує обов'язок перед позивачем щодо зберігання відповідних матеріальних цінностей.

Пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року визначає, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не було належним чином забезпечено зберігання цінностей матеріального резерву, відтак позовні вимоги про стягнення 44 441,50 грн. вартості матеріальних цінностей, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

За неналежне виконання зобов'язань ст. 230 Господарського кодексу України передбачає відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Оскільки відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України сплата неустойки регулюється законом, то відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розмір пені, передбачений п. 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40 441,50 грн. 100% штрафу та 62 040,95 грн. пені за період з 30.11.2010 р. по 10.01.2017 р. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, так як було розглянуто справу за відсутності відповідача, який належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд першої інстанції ухвалу про порушення провадження у справі від 17.0.2017 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 09.03.2017 року та від 28.03.2017 року направляв на адресу ТОВ Ужгородхліб , попри те, що відповідачем у даній справі є Товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ) Ужгородхліб .

Відповідач у суді першої інстанції жодного разу не був присутнім у судовому засіданні.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2017 року слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов Державного агентства резерву України задоволити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородхліб (88018, м. Ужгород, вул. Боздошська дорога, 2, код ЄДРПОУ 00384259) на користь Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) суму 142923,95 грн., а саме 40 441,50 грн. вартості відсутніх матеріальних цінностей, 40 441,50 грн. штрафу та 62040,95 грн. пені .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2017 року скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов Державного агентства резерву України задоволити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Ужгородхліб (88018, м. Ужгород, вул. Боздошська дорога, 2, код ЄДРПОУ 00384259) на користь Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) 40 441,50 грн. вартості відсутніх матеріальних цінностей, 40 441,50 грн. штрафу та 62040,95 грн. пені, 2143,87 грн. судового збору.

3. Доручити Господарському суду Закарпатської області видати накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу направити в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Юрченко Я .О.