Ухвала

від 14.11.2017 по справі 152/1768/17

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1768/17

2-з/152/10/17

У Х В А Л А

14 листопада 2017 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря - Палій М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

14 листопада 2017 року ПАТ КБ Приватбанк звернулося до Шаргородського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява, про забезпечення позову.

У вказаній заяві про забезпечення позову представник позивача просить накласти арешт на земельні ділянки відповідача шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; вжити заходів до термінового виконання ухвали про забезпечення позову, а саме:

- земельну ділянку, площею 2,0475 га, кадастровий номер: 0525384800:01:001:0039, яка розташована за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, Лозівська сільська рада;

- земельну ділянку, площею 2,0474 га, кадастровий номер: 0525384800:01:001:0037, яка розташована за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, Лозівська сільська рада.

14 листопада 2017 року провадження у справі відкрито і призначено до судового розгляду на 07 грудня 2017 року.

Оскільки сторони в судове засідання не викликались, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши докази, додані до неї, суд доходить висновку про повернення заяви про забезпечення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно приписів ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Із пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам… Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із вказаної заяви про забезпечення позову вбачається, що представником позивача не зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, не обґрунтована необхідність забезпечення позову та необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, як арешт земельних ділянок.

Невиконання відповідачем протягом тривалого часу взятих на себе зобов'язань - не здійснення щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком, на думку представника позивача, є підставою прийняття заходів забезпечення позову.

Як вбачається із заяви, представник позивача не надає жодних доказів підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частина 3 ст. 152 ЦПК України вказує на те, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із заяви про забезпечення позову та додатків до неї не вбачається вартісної оцінки вказаних земельних ділянок, на які банк просить накласти арешт, у зв'язку із чим судом не може бути встановлено, чи співмірними є заходи забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Окрім того, з Інформаційної довідки № 9266687 від 24 липня 2017 року вбачається, що земельна ділянка, площею 2,0475 га, кадастровий номер: 0525384800:01:001:0039, належна відповідачеві, перебуває в оренді у ПП Агрофірма Відродження , а земельна ділянка, площею 2,0474 га, кадастровий номер: 0525384800:01:001:0037, належна відповідачеві, перебуває в оренді у ФГ Врожайне , які не залучено позивачем до участі в справі для вирішення питання про забезпечення позову, тоді як їх права можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.

Відсутність зазначених вище відомостей у заяві про забезпечення позову позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також робить неможливим виконання такої ухвали суду, тому заяву про забезпечення позову заявником подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про повернення заяви.

Керуючись ст.ст. 151-153, 210, 292 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву ПАТ КБ Приватбанк від 15.02.2017 року про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути заявнику.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою про забезпечення позову до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Войнаровський