Рішення

від 16.11.2017 по справі 236/2942/17

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/2942/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бікезіної О.В.,

за участю: секретаря Снігирьової О.Ю.,

позивача ОСОБА_1

свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської ради Донецької області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 міської ради Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Позивач свої вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

У позивача був чоловік ОСОБА_5, який меш кав разом зі нею по вул. Сєвєрна, будинок 114, с Торське, Лиманського ра йону, Донецької області. У вказаному домоволодінні до моменту своєї смерті та кож мешкала мати чоловіка позивачки - ОСОБА_6, яка померла 26 квітня 2009 року. Після смерті ОСОБА_6, чоловік позивача ОСОБА_5 спадщину фактично прийняв, але відповідним чином не оформив до кінця своїх спадкових прав, помер 03 сі чня 2016 року. В свою чергу позивач, як єдиний спадкоємець зробила заходи до вступу в спадщину згідно за законом та 03 жовтня 2017 року державним нотаріусом ОСОБА_4 державної нотаріальної контори їй було видано пос танову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на ім'я померлого на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, у порядку спадкування за законом право власності на приватизовану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3562 га, кадастровий номер 1423055700:03:001:0513, що знаходиться на території ОСОБА_4 міської ради (колишня Кіровська селищна рада), Лиманського район Донецької області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 009528.

В судове засідання 16.11.2017 року позивач, яка належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання не прибула, надала до суду заяву, в якій просить суд розглянути позов без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с. 38). У судовому засіданні 31.10.2017 року позивач ОСОБА_1 надала суду пояснення аналогічні викладеним у своєму позові, просила визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на приватизовану земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_4 міська рада Донецької області, який належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив, надав заяву про розгляд справи без участі представника в судових засіданнях, рішення просить винести на розсуд суду ( а.с. 35-36).

Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 суду показали, що багато років знають родину позивача. Підтвердили, що позивач ОСОБА_1 дійсно є дружиною ОСОБА_5, вони проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, Лиманського ра йону, Донецької області, разом з подружжям проживала мати чоловіка позивача - ОСОБА_6, яка померла в 2009 році.

Суд, вислухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 належала земельна ділянка загальною площею 4,3562 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_4 міської ради (колишня Кіровська селищна рада), Лиманського району, Донецької області на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДН № 009528, виданого Кіровською селищною радою, 08.05.2002 року і зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за № 163 (а.с.12).

26.04.2009 року ОСОБА_6 померла, про що зроблено відповідний актовий запис № 33 виконавчим комітетом Кіровської селищної ради Краснолиманського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НО № 33 (а.с. 10).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді вищезазначеного майна.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 народився 27 липня 1955 році, про що Краснолиманським міським ЗАГС Сталінського району 16 серпня 1955 року видано свідоцтво про народження серії ГД № 348130, актовий запис № 308. Його матір'ю зазначено ОСОБА_6 (а.с. 8)

Таким чином, ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 по закону, як її син.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 УК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_5, який постійно був зареєстрований та проживав разом з ОСОБА_6 прийняв спадщину у встановленому законом порядку на спірну земельну ділянку.

Проте, ОСОБА_5 не оформив своїх спадкових справ на належну йому земельну ділянку, та 03 січня 2016 року помер, про що зроблено відповідний актовий запис № 7 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції у Донецькій області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НО № 931668 (а.с. 11).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище - Каракуц) ОСОБА_7 22 січня 1977 року зареєстрували шлюб, про що Кіровською сільською радою зроблений відповідний актовий запис № 2 (а.с. 9)

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_5 по закону, як його дружина.

Згідно висновку із звіту з належної оцінки майна № 21/2017 від 11.10.2017 року, виготовленого ДП Центр державного земельного кадастру , вартість зазначеної земельної ділянки складає 110211,86 грн. (а.с.16).

Позивачу ОСОБА_1 03.10.2017 року державним нотаріусом ОСОБА_4 державної нотаріальної контори ОСОБА_8 у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, площею 4,3562 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_4 міської ради (колишня Кіровська сільська рада), Лиманського району, Донецької області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер 03.01.2016 року відмовлено у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності останньої на зазначену земельну ділянку (а.с. 14).

За повідомленням ОСОБА_4 державної нотаріальної контори від 27.10.2017 року за № 1388/02-14 спадкові справи щодо майна ОСОБА_6 не заводилися, з заявами про прийняття спадщини, або відмову ніхто не звертався. 03.02.2017 року заведена спадкова справа №201/2017 після померлого ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_1 З іншими заявами про прийняття спадщини, або відмову ніхто не звертався (а.с. 34).

Відповідно ч. 1 п. 11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника та ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України в разі відсутності документів на право власності власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

У відповідності до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як з достовірністю встановлено, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після померлого ОСОБА_5, інших спадкоємців немає. До складу спадкового майна входить земельна ділянка загальною площею 4,3562 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_4 міської ради (колишня Кіровська сільська рада), Лиманського району, Донецької області.

Право власності на вказану земельну ділянку належало ОСОБА_5 як спадкоємцю після смерті матері ОСОБА_6, якій зазначена земельна ділянка належала на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю.

Однак, лише відсутність правовстановлюючого документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5, перешкоджає позивачу оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частини першої статті 319, частини першої статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Будченко проти України , найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним .

На теперішній час законні підстави для втручання органу влади у мирне володіння майном, а саме, для припинення (обмеження) можливості ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, що входить до спадкового майна та належить їй в порядку спадкування відсутні.

Оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернутися з позовом до суду про визнання права власності в порядку спадкування, захистити своє порушене право не може, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог з вищевказаних підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1262, 1268, 1269,1270 ЦК України, ст.ст.10, 11, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської ради Донецької області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, у порядку спадкування за законом право власності на приватизовану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3562 га, кадастровий номер 1423055700:03:001:0513, що знаходиться на території ОСОБА_4 міської ради (колишня Кіровська селищна рада), Лиманського район Донецької області, що належала згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 009528 ОСОБА_6, що померла 26 квітня 2009 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області в Апеляційний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя