Рішення

від 14.11.2017 по справі 345/2317/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/2317/17

Провадження № 22-ц/779/1606/2017

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Бойчука І.В., Максюти І.О.

за участю секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою керівника Калуської місцевої прокуратури на рішення Калуського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 15.07.2015 року померла її мати ОСОБА_3, яка прийняла спадщину згідно ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), але не оформила своїх спадкових прав після смерті своєї матері ОСОБА_4, померлої 26.08.1999 року, і якій на праві приватної власності належала земельна ділянка розміром 1,7300 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі Сигла Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області.

Позивач звернулася до нотаріуса Калуського районного нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак, їй було відмовлено, оскільки мати у встановлений законом строк не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, а також через відсутність документів про право власності на майно.

ОСОБА_2 вважає, що згідно чинного на той час ЦК УРСР 1963 року її мати прийняла спадщину після смерті бабусі, так як вступила в управління спадковим майном. А згідно вимог ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

На підставі наведеного просила задовольнити її позов, визнати за нею право власності на спадкове майно.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, яка померла 15.07.2015 року, а саме на: земельну ділянку розміром 1,7300 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в урочищі Сигла Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2622887800:02:0020159 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №842163 від 30.12.2008 року виданий на ім'я ОСОБА_4).

Керівник Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави на дане рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що в даному випадку суд не врахував той факт, що державний акт серії ЯЕ 842163 на право власності на спірну земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 видано 30.12.2008 року на підставі рішення органу виконавчої влади від 13.05.2008 року, тобто після смерті останньої, що унеможливлює її звернення про передачу земельної ділянки у власність та безпосереднє отримання.

Наголошує, що до своєї смерті ОСОБА_4 мала права на земельну частку (пай).

Сертифікат на право земельної частки (паю) в кількості 1,73 га в урочищі Сигла Томашівської сільської ради відповідно до п. 17 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України є правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну ділянку (пай) є дійсними до виділення власником земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на землю.

Однак, ці дії були вчинені вже після смерті ОСОБА_4, а тому вона не могла набути право власності на спірну земельну ділянку, і, відповідно, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не могли її успадкувати.

Крім того, відповідно до глави 85 ЦК України, спір про право власності на спадкове майно має вирішуватись шляхом пред'явлення позову одного із спадкоємців до інших спадкоємців. В даному випадку позов було подано до Томашівської сільської ради, яка не оспорює їх право на спадщину.

Зазначає, що Томашівська сільська рада не вживала жодних заходів для скасування державного акту, який видано на померлу людину, що стало підставою відкриття кримінального провадження №4201709108000024 від 05.09.2017 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Також вважає, що необхідно звернути увагу і на те, що дана земельна ділянка розміщена за межами населеного пункту та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 5 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) виділяється в натурі за рішенням районної державної адміністрації.

На підставі наведеного, просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Калуського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Калуської місцевої прокуратури доводи апеляційної скарги підтримала.

Позивач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, повідомлялася про час та місце слухання справи належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про слухання справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представник Калуської місцевої прокуратури, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5, що підтверджується копією повторного Свідоцтва про народження серії 1-НМ №131747 від 26.12.1956 року (а.с. 10) та внучкою ОСОБА_4, що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії І-АГ №948510 від 18.05.1967 року (а.с. 12).

26.08.1999 року ОСОБА_4 померла, про що свідчить копія Свідоцтва про смерть серії І-НМ №037320 від 26.08.1999 року (а.с. 9)

15.07.2015 року померла ОСОБА_3, про що свідчить копія Свідоцтва про смерть серії І-НМ №213318 від 16.07.2015 року (а.с. 8).

Згідно Довідки Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області №1066 від 22.06.2016 року ОСОБА_2 вступила в управління майном, що належало її бабусі ОСОБА_4 (а.с. 7).

ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2602323762017 від 21.02.2017 року та світлокопії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 842163 від 30.12.2008 року вбачається, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 1,7300 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в урочищі Сигла с. Томашівці Калуського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2622887800:02:002:0159 (а.с. 16-17).

Встановлено також, що листом №547/02-14 від 25.10.2016 року приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було відмовлено ОСОБА_2, яка є спадкоємцем ОСОБА_3, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 у встановлений законом строк не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 6).

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи встановлено факт належності спадкодавцю даного майна, а представник відповідача не заперечувала проти задоволення вказаного позову.

Однак, погодитися з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтями 1218, 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 Цивільного Кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Проекту роздержавлення та приватизації товарних сільськогосподарських земель, розробленого в 1995 році, ОСОБА_4 було включено в список осіб на отримання земельних часток (паїв) с. Томащівці, на підставі чого вона отримала сертифікат на право земельної частки (паю) в розмірі 1,73 га в урочищі Сигла (а.с. 38-40).

Разом з тим, за життя ОСОБА_4 (до 26.08.1999 року) Державний акт на право власності на дану земельну ділянку їй не видавався.

Згідно листа Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області №129/02-34 від 31.09.2017 року на ім'я ОСОБА_4 в 2008 році помилково був виготовлений Державний акт на земельну ділянку площею 1,7300 га, кадастровий номер 2622887800:02:002:0159, в урочищі Сигла , але у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 померла, Державний акт нікому не видавався (а.с. 38).

Як роз'яснено в п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X Перехідні положення ЗК.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Таким чином, доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка належала на праві власності спадкодавцю не можуть братися до уваги судом, так як не підтверджені належними засобами доказування і суперечать матеріалам справи.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм права, а тому не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу керівника Калуської місцевої прокуратури задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Томашівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_8