Ухвала

від 13.11.2017 по справі 383/766/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/132/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко В. В.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

13.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.,

суддів: Кіселика С.А., Суровицької Л.В.

секретар Бодопрост М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року у справі за позовом Бобринецької міської ради Кіровоградської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Бобринецьке районне управління юстиції у Кіровоградській області, приватний нотаріус Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Бобринецька міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_19, ОСОБА_2, треті особи: Бобринецьке районне управління юстиції у Кіровоградській області, приватний нотаріус Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Зазначала, що рішенням Бобринецької міської ради від 05 березня 2013 року № 1157 ОСОБА_19. надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення у власність безкоштовно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Бобринецької міської ради від 25 березня 2013 року № 1200 ОСОБА_19. передано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

При виготовленні проекту землеустрою допущені помилки під час замірів меж в натурі та до складу земельної ділянки АДРЕСА_1 помилково, без згоди на те міської ради приєднано частини земельних ділянок інших землекористувачів.

ОСОБА_19. на підставі рішення Бобринецької міської ради від 25 березня 2013 року № 1200 зареєструвала право власності на вищевказану земельну ділянку, отримала свідоцтво на право власності на неї та 27 жовтня 2014 року ОСОБА_19. продала спірну земельну ділянку своєму онуку ОСОБА_2, що підтверджується нотаріально посвідченим договіром купівлі-продажу.

В подальшому на підставі договору оренди ОСОБА_2 предав спірну земельну ділянку 29 вересня 2015 року в оренду своєму братуОСОБА_20Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2015 року визнано протиправними та скасовано вищезазначені рішення Бобринецької міської ради.

Просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,4236 га, видане реєстраційною службою Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області 13 жовтня 2014 року ОСОБА_19., та скасувати запис про його державну реєстрацію;

витребувати у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та зобов'язати їх повернути на користь Бобринецької міської ради земельну ділянку, площею 0,4236 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,4236 га, кадастровий номер НОМЕР_1 від 27 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_19. та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 та скасувати запис про його державну реєстрацію;

визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо спірної земельної ділянки та скасувати запис про його державну реєстрацію.

В ході розгляду справи представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив витребувати у ОСОБА_2 та ОСОБА_15 на користь Бобринецької міської ради земельну ділянку, площею 0,4236 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Бобринецького районного суду від 10 березня 2016 року позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та договору оренди земельної ділянки та скасування записів про їх державну реєстрацію за заявою представника позивача залишено без розгляду (т.3 а.с.170-171).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року позов Бобринецької міської ради Кіровоградської області про витребування земельної ділянки задоволено. Суд встановив, що ОСОБА_16 набула права власності на земельну ділянку на підставі рішення ради, яке в судовому порядку визнано незаконним. За таких обставин попередній власник має право витребування земельної ділянки із незаконного володіння добросовісних набувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що він набув право власності на спірну земельну ділянку внаслідок її придбання у своєї бабусі, ОСОБА_19. Остання набула право на спірну земельну ділянку 19 травня 2006 року відповідно до договору купівлі-продажу комплексу будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладеного з ОСОБА_17 На підтвердження права ОСОБА_19. на спірну земельну ділянку її представником були надані письмові докази, яким суд не дав належної оцінки, що призвело до неправильного вирішення спору. Також суд безпідставно залучив до участі за заявою позивача у справі третіх осіб.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки набув право власності на спірну земельну ділянку внаслідок її придбання у своєї бабусі, ОСОБА_19., яка набула право на спірну земельну ділянку в травні 2006 року внаслідок купівлі комплексу будівель у ОСОБА_17, що підтверджується договором купівлі-продажу, який недійсним не визнавався. При переході права власності на будівлю переходить і право власності на земельну ділянку. На підставі цього ОСОБА_19. мала право на відчуження спірної земельної ділянки. Суд не дослідив та не дав належної оцінки доказам у справі.

В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та його представники підтримали доводи апеляційних скар. Представник третьої особи ОСОБА_8 просила задовольнити апеляційні скарги.

Представник позивача міської ради, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим.

Відповідач ОСОБА_3 повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до ч.6 ст.74 ЦПК України (т.5 а.с. 82-83,117-118), в засідання апеляційного суду не прибув, причини неявки суду не повідомив, в судовому засіданні 02 листопада 2017 року оголошувалася перерва за його клопотанням в зв'язку з його хворобою (т.5 а.с. 88-89).

Інші треті особи про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, в засідання апеляційного суду не прибули.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, рішенням Бобринецької міської ради №1157 від 05 березня 2013 року ОСОБА_19. надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність безкоштовно земельної ділянки загальною площею 0,4236 га для ведення особистого селянського господарства 0,4236 га, з них для будівництва та обслуговування виробничих приміщень 0,4236 га, виробничі двори та будівлі 0,4236 га, що знаходяться в запасі Бобринекцької міської ради за адресою АДРЕСА_3 (т.1 а.с.8).

Рішенням Бобринецької міської ради №1200 від 25 березня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передано ОСОБА_19. безоплатно у власність земельну ділянку, загальною площею 0.4236 га ( у тому числі по угіддях: 0,4236 га - під господарськими будівлями та дворами) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за адресою АДРЕСА_3 (т.1 а.с.9).

ОСОБА_19. на підставі зазначеного рішення ради отримала свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку площею 0,4236 га, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, а 07 жовтня 2014 року продала зазначену земельну ділянку своєму внуку ОСОБА_2 за 5000 грн., що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу (т.1 а.с.10-12).

29 вересня 2015 року ОСОБА_2 передав зазначену земельну ділянку в оренду своєму брату ОСОБА_3 (т.3 а.с.243-244).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2015 року, яке в цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 червня 2015 року, зазначені рішення міської ради №1157 від 05 березня 2013 року та №1200 від 25 березня 2013 року визнані протиправними та скасовані з тих підстав, що земельна ділянка передана у власність для ведення особистого селянського господарства із земель житлової та громадської забудови, тобто з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення землі, а також з тих підстав, що цими рішеннями ради у власність ОСОБА_19. була передана частина земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку перебуває у тривалому постійному користуванні інших осіб, зокрема ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9, які є власниками житлових будівель, розташованих на цій частині спірної земельної ділянки (т.1 а.с.13-15,16-18).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 вересня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_19 відхилені.

Виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

За змістом ст. 152 ЗК України визнання недійсним державного акта, свідоцтва на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа, не передбачено зазначеною нормою.

Вимога захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53 цс12.

Задовольняючи позов про витребування земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов правильного, обґрунтованого та справедливого висновку, що у зв'язку із скасуванням рішень ради про передання земельної ділянки у власність правова підстава набуття права власності відпала, тому земельна ділянка підлягає поверненню у власність територіальної громади м.Бобринця. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Згідно зі ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка вибула за волевиявленням власника -Бобринецької міської ради, тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 388 ЦК України, є безпідставними.

Відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Частиною п'ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Бобринецька міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Бобринця як власник спірного об'єкта нерухомості делегує Бобринецькій міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Разом з тим, судовими рішеннями встановлено, що Бобринецька міська рада при передачі земельної ділянки у власність порушила вимоги чинного законодавства та ці рішення міської ради скасовані в судовому порядку .

Таким чином, розпорядження Бобринецькою міською радою земельною ділянкою не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Бобринця поза її волею, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що пред'явлений у справі позов до добросовісного набувача про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України відповідає вимогам закону.

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16.

Суд правильно зазначив, що оскільки позов про витребування земельної ділянки у її власника підлягає задоволенню, то підлягає задоволенню і позов про витребування цієї земельної ділянки у орендаря земельної ділянки, оскільки право орендаря є похідним від права самого власника.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Чинний ЗК України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116). Однак громадяни і юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві або власнику провадиться тільки після вилучення (викупу) даної ділянки в установленому порядку. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-40цс12.

Доводи апеляційних скарг, що перебування спірної земельної ділянки у власності ОСОБА_2 не порушує права інших землекористувачів, зокрема, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9 та їх право землекористування не підтверджується належними правовстановлювальними документами, спростовуються рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 червня 2015 року у справі за позовом прокурора в інтересах ОСОБА_5 до Бобринецької міської ради, ОСОБА_19 та ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення ради (т.1 а.с.13-15,16-18).

Зокрема, зазначеними судовими рішеннями встановлено, що факт порушення права користування ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 земельними ділянками, на яких розташовані належні їм житлові будівлі, підтверджуються актом обстеження земельної ділянки від 24 вересня 2013 року за зверненням ОСОБА_19., проведеного за розпорядженням голови Бобринецької райдержадміністрації. Вивченням документальних матеріалів та обстеженням земельної ділянки встановлено, що ліцензованою проектною організацією Гранд-Інформ під час замірів на місцевості, встановлення меж в натурі при виготовленні проекту землеустрою до складу земельної ділянки площею 0,4236 га, без згоди міської ради приєднані:

частина земельної ділянки, площею 0,07 га, яка відноситься до трьохквартирного будинку АДРЕСА_4 власниками квартир є ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8

частина земельної ділянки, площею 0,071 га, яка відноситься до житлового будинку АДРЕСА_5, власниками якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_12,

земельна ділянка площею 0,0366 га, яка відноситься до будинку АДРЕСА_6 власник ОСОБА_5

Крім того, саме за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 (т.2 а.с.172) до матеріалів цієї справи долучено зазначений акт обстеження земельної ділянки від 24 вересня 2013 року з рекомендацією внести зміни щодо розміру земельної ділянки, яка передається у власність ОСОБА_19. (т.3 а.с.121-123).

В зв'язку з обставинами, встановленими актом обстеження, рішенням Бобринецької міської ради №1541 від 08 жовтня 2013 року, були внесені зміни в п.1 рішення №1157 від 05 березня 2013 року та зменшено розмір наданої у власність ОСОБА_19. земельної ділянки до 0,1315 га (залишок вільних місць) ( т.3 а.с.120), проте зміни щодо розміру земельної ділянки в рішення ради про передачу у власність не були внесені і право власності зареєстровано на земельну ділянку площею 0,4236 га. Після набуття права власності цей розмір не може бути зменшений на підставі рішення ради.

В зазначених судових рішеннях як на підставу порушення прав третіх осіб, є посилання на те, що рішенням Бобринецької міської ради №1309 від 18 червня 2013 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 0,0915 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_7, якою він користується в установленому законом порядку як власник будинку. Право власності на будинок виникло на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 квітня 1992 року та рішення ради про дозвіл придбати в особисту власність будинок, в якому він проживав як наймач, розмір земельної ділянки відображено в технічному паспорті бюро техінвентаризації, однак розробити та затвердити технічну документацію неможливо, оскільки власником частини цієї земельної ділянки площею 0,0366 га стала ОСОБА_19., а в даний час є ОСОБА_2

Рішенням Бобринецької міської ради №1310 від 18 червня 2013 року надано дозвіл ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею по 0,05 га кожному для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_8, власниками якого вони є , проте власником 0,07 га зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2

Рішенням Бобринецької міської ради №1429 від 30 серпня 2013 року надано дозвіл ОСОБА_12 та ОСОБА_9 ( в рівних частках по ?) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 0,1421 га кожному для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_5 м.Бобринець, власниками якого є вони, проте власником 0,071 га зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2

Про те, що сім'я ОСОБА_12 є власником зазначеного будинку з 07 лютого 1924 року і у встановленому законом порядку набула права користування земельною ділянкою площею 0,1421 га біля цього будинку, підтверджується також постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2015 року про відмову в позові ОСОБА_2 до Бобринецької міської ради, треті особи ОСОБА_12, ОСОБА_9 про скасування рішення Бобринецької міської ради №1429 від 30 серпня 2013 року (т.1 а.с.214-219).

Треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9 до цього часу не можуть реалізувати своє право на приватизацію земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні тривалий час, як у власників житлових будівель, розміщених на цих земельних ділянках, оскільки право власності на частини цих земельних ділянок належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, право власності на яку у продавця виникло на підставі скасованих в судовому порядку рішень Бобринецької міської ради.

Цим доказам суд відповідно до ст.212 ЦПК України дав належну оцінку і передбачені законом підстави для переоцінки доказів апеляційним судом відсутні.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 317, 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян, інтересам суспільства. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм права колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно задовольнив позов про витребування спірної земельної ділянки із власності ОСОБА_2, оскільки його право власності порушує право третіх осіб у справі, які раніше нього та попереднього власника набули в установленому законом порядку права користування частиною спірною земельної ділянки, яка у них не вилучалася при передачі її у власність ОСОБА_19., що підтверджується судовим рішенням,яке набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку до відповідача ОСОБА_19., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. За заявою позивача цей позов ухвалою суду залишено без розгляду, тому передбачених законом підстав для залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_19. не має і за таких обставин суд обґрунтовано відмовив в зупиненні провадження у справі. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Також безпідставними є доводи відповідача та їх представника, що справа розглянута неповноважним судом, оскільки неодноразові заяви про відвід судді підлягали задоволенню.

Аналізуючи подані заяви про відвід судді та ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, колегія суддів приходить до висновку, що наявність судового рішення, ухваленого суддею в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справ не свідчить про упередженість судді, а не згода з процесуальними рішеннями судді щодо забезпечення позову, часткового задоволення клопотання сторони про витребування доказів, відмова в зупиненні провадження у справіне може бути підставою для відводу судді.

Доводи відповідача ОСОБА_2 та його представника, що право власності у ОСОБА_19. на спірну земельну ділянку виникло на підставі рішення Бобринецької міської ради №1257 від 29 квітня 2013 року, яке належним чином не засвідчене (т.2 а.с.176) спростовується реєстраційною справою на земельну ділянку якою підтверджується, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_19. проведена саме на підставі рішення Бобринецької міської ради №1200 від 25 березня 2013 року, яке судовим рішенням скасовано, інших рішень для реєстрації права власності державному реєстратору ОСОБА_19. не подавала і в реєстраційній справі вони відсутні (т.3 а.с.198-251).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 має право на земельну ділянку з тих підстав, що він є власником будівель, розташованих на ній, то колегія суддів зазначає, що спірна земельна ділянка передана у власність за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а не для обслуговування будівель, що підтверджує незаконність рішення ради про надання земельної ділянки у власність.

Дійсно матеріалами справи підтверджується, що рішенням Бобринецького районного суду від 11 жовтня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_17 до Бобринецької дільниці Кіровоградського обласного об'єднання технічної інвентаризації за ОСОБА_17 визнано право власності на адмінприміщення, розташовані в АДРЕСА_2 які належали Агрофірмі Фрунзе (т.2 а.с.234-235).

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу 19 травня 2006 року бабуся відповідачів ОСОБА_19. купила зазначений комплекс будівель, які розташовані на земельній ділянці розміром 1616,3 кв.м. із зазначенням, що право власності та право користування вказаною земельною ділянкою не оформлено (т.2 а.с.179-183), також ОСОБА_19. на праві власності мала інші будівлі (т.3 а.с.1-2,3-5).

Власником будівель ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів, що за цими будівлями в установленому законом порядку було закріплено земельну ділянку саме розміром 0,4236 га.

Міська рада та треті особи не заперечують права нинішнього власника будівель ОСОБА_2 на земельну ділянку для їх обслуговування, однак до земельної ділянки, яка в даний час є в його власності, безпідставно були включені частини земельної ділянки інших осіб.

Витребування спірної земельної ділянки не перешкоджає відповідачу отримати земельну ділянку для обслуговування належних йому будівель у відповідному розмірі, без порушення прав інших осіб, а витребування із власності частини земельної ділянки чинним законодавством не передбачено і рішення ради про передачу земельної ділянки у власність судом скасовано в повному обсязі.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, наданим сторонами доказам дав належну оцінку, при вирішенні спору правильно застосував норми матеріального права. Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону. В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

Л.В.Суровицька