Ухвала

від 07.11.2017 по справі 757/24071/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2947/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Крупенія» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_8 , погоджене заступником начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Київської області ОСОБА_9 та накладено арешт шляхом заборони користування та відчуження на

земельні ділянки із кадастровими номерами 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002 (номер запису про право власності 1013363 від 22.05.2013 року);

об`єкт нерухомого майна, розташований на вищевказаних земельних ділянках, а саме «Рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», який, в свою чергу, складається з наступних споруд:

адміністративний корпус (літера А), загальною площею 1237,2 кв. м.;

рибний ярмарок (літера Б), загальною площею 2983,0 кв.м.; комплекс по зберіганню продуктів харчування (літера В), загальною площею 16522,2 кв.м.;

насосна підстанція (літера Г), загальною площею 37,5 кв.м.;

механічна майстерня (літера Д), загальною площею 128,7 кв.м.

Цією ж ухвалою визначено порядок зберігання речових доказів, на які накладено арешт, шляхом передачі їх для організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативного управління ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (код ЄДРПОУ 37075024), в особі директора ОСОБА_10 .

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 98, 167, 170, 171 КПК України, та прийшов до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно з метою забезпечення його зберігання, оскільки воно є предметом вчинення кримінального правопорушення та визнано речовими доказами.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Крупенія» - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, представник зазначає про те, що між ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Крупенія» укладено договір про спільну діяльність від 26.07.2016 року та вказує, що перелік переданого ТОВ «ТЛК «Арктика» у спільну діяльність нерухомого майна повністю співпадає із переліком арештованого майна ухвалою слідчого судді.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує, що у даному кримінальному провадженні службові особи ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Крупенія» не мають процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, а є третьою особою, а тому, як стверджує автор апеляційної скарги, із клопотанням до суду мав звертатися прокурор, а не слідчий.

Також апелянт вказує, що арештоване судом майно, хоч формально і відповідає критеріям ст. 98 КПК України, проте ані слідчим, ані слідчим суддею не доведена наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення нерухомого майна. Додає про необгрунтованість ухвали в частині передачі арештованого майна у користування ТОВ «ТЛК «Арктика», в особі директора ОСОБА_10 .

Крім того, представник стверджує, що повна заборона користування нерухомим майном, як об`єктом спільної господарської діяльності, у сфері надання логістичних послуг призведе до повного зупинення правомірної підприємницької діяльності ТОВ «Крупенія», ТОВ ТЛК «Арктика» та інших осіб, таких як орендарів складів та приміщень, учасників логістичної діяльності тощо.

Також апелянт вказує, що об`єкт нерухомого майна, на який слідчий просить накласти арешт, є предметом іпотеки за договором іпотеки від 04.11.2014 з ПАТ «Державний ощадний банк України», який в свою чергу у зв`язку із невиконанням кредитного договору звернув стягнення на предмет іпотеки та розпочав процедуру примусового виконання. Додає, що 07.04.2017 року відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки, який співпадає із переліком арештованого майна, а тому, як зазначає адвокат, відсутня необхідність передавати арештоване майно на зберігання ОСОБА_10 .

У підсумку апелянт вказує на відсутність доказів «обґрунтованої підозри» у даному кримінальному провадженні та вказує на особу ОСОБА_10 , як особу задіяну у рейдерських оборудках.

Одночасно адвокат зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено без виклику у судове засідання власника майна та його представника, копію оскаржуваної ухвали апелянтом отримано 23.05.2017 року, апеляційна скарга подана до суду у той же день.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвалиапелянтом отримано 23.05.2017 року, апеляційна скарга подана до суду у той же день, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні прокуратури Київської області перебувають матеріали кримінального провадження № 42017110000000248, відомості про яке 26 квітня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_8 , за погодженням із заступником начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки із кадастровими номерами 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002 (номер запису про право власності 1013363 від 22.05.2013 року); об`єкт нерухомого майна, розташований на вищевказаних земельних ділянках, а саме «Рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого в межах кримінального провадження № 42017110000000248про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, слідчого та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що між ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Крупенія» укладено договір про спільну діяльність, те, що об`єкт нерухомого майна, на який слідчий просить накласти арешт, є предметом іпотеки за договором іпотеки з ПАТ «Державний ощадний банк України», який в свою чергу, звернув стягнення на предмет іпотеки та розпочав процедуру примусового виконання, те, що відкрито виконавче провадження про звернення стягнення, не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом розгляду у даному судовому засіданні, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Крім того, твердження апелянта про те, що перелік переданого ТОВ «ТЛК «Арктика» у спільну діяльність нерухомого майна співпадає із переліком арештованого ухвалою слідчого судді майна, не є визначеною законом самостійною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Посилання апелянта на те, що у даному кримінальному провадженні службові особи ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Крупенія» не мають процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, є необґрунтованими, оскільки у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Твердження автора апеляційної скарги про те, що із клопотанням про арешт майна до суду мав звертатися прокурор, а не слідчий, слід визнати непереконливими, оскільки дані твердження не ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що арешт майна призведе до зупинення правомірної підприємницької діяльності товариства «Крупенія» та ТОВ «ТЛК «Арктика», не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з огляду на ненадання апелянтом, всупереч вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, відомостей про повне блокування роботи товариств.

Посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність обгрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Разом з цим, положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України у клопотанні не зазначено.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Твердження сторони захисту про недоведеність прокурором наявності ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення майна, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані твердження носять характер припущень.

Разом з тим, заслуговують на увагу твердження апелянта в частині необґрунтованості передачі арештованого майна на зберігання ОСОБА_10 , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 100 КПК України, речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

Згідно ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів провадження, майно, на яке слідчий просив накласти арешт, передано для організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативного управління ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (код ЄДРПОУ 37075024).

Крім того, слідчим суддею залишено поза увагою і те, що відповідно до п. 32 порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання, що свідчить про помилковість рішення слідчого судді у частині покладення витрат та зберігання речових доказів саме на їх власника.

Наведені обставини, з урахуванням положень ст. 100 КПК України, на переконання колегії суддів, свідчать про помилковість рішення слідчого судді в частині покладення обов`язку зберігання речових доказів суб`єкта господарської діяльності, який не є стороною кримінального провадження, власником (володільцем) майна, на яке слідчий просить накласти арешт.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуваннюв частині визначення порядку зберігання речових доказів, шляхом передачі їх для організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативного управління ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (код ЄДРПОУ 37075024), як така, що постановлена з порушенням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Крупенія» - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на майновий комплекс належний на праві приватної власності ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», перелік якого зазначено в ухвалі слідчого судді, скасувати в частині визначення порядку зберігання речових доказів, шляхом передачі їх для організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативного управління ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (код ЄДРПОУ 37075024), в особі директора ОСОБА_10 .

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4