Ухвала

від 10.11.2017 по справі 761/29623/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4721/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представників власника майна, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ТОВ «КУРЕНІ» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, а саме

всі корпоративні права, обов`язки та 100% Статутного капіталу ПП «Даско» (код ЄДРПОУ 30187543), які знаходяться у власності Компанії «Мерчанус Інвестментс Лімітед» (MERCHANUS INVESTMENTS LIMITED, 307418, м. Лімасол, вул. Аргирі Ефталіоті, 10, Кіпр);

нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Місто слави» (код ЄДРПОУ 31360882), а саме: нежитлове приміщення, нежилого приміщення торговельно-виставкового комплексу, загальною площею 8 720 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ. вул. Велика Васильківська, б/н (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 604417080000),

нежитлове приміщення, нежилого приміщення торгівельно-виставкового комплексу, сектор А, загальною площею 6 277 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, площа Бессарабська, будинок ПТП-4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 92057480000),

нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Курені» (код ЄДРПОУ 21548624), а саме: нежитлове приміщення, нежилого приміщення універсального торговельного центру, загальною площею 14 933,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, будинок № 12, літера А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 159526280000).

Цією ж ухвалою заборонено державним реєстраторам, у тому числі приватним нотаріусам, державним виконавцям, які здійснюють повноваження державних реєстраторів у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснювати реєстраційні дії щодо майна, що належить на праві власності ТОВ «Місто слави» та ТОВ «Курені».

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується дане кримінальне провадження, правове обґрунтування клопотання, те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є предметом протиправної діяльності та отримане внаслідок проведення незаконної діяльності, може бути використано для відшкодування завданих збитків спричинених в результаті протиправної діяльності, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та прийшов до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації та забезпечення заявленого цивільного позову.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ «КУРЕНІ» - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволення клопотання слідчого.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, адвокат зазначає, що питання про арешт даного майна та майнових прав за тих самих обставин вже розглядалося слідчими суддями Печерського районного суду м. Києва, а саме 07.04.2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 накладено арешт на той самий перелік майна, що і оскаржуваною ухвалою слідчого судді та 04.08.2017 року слідчим суддею ОСОБА_12 частково скасовано арешт накладений ухвалою від 07.04.2017 року. Додає, що КПК України не передбачає такої процесуальної дії як «повторне клопотання про арешт», у зв`язку із чим дії ГУ НП у місті Києві щодо звернення із таким клопотанням, приховування інформації щодо наявності ухвал слідчих суддів, розгляд справи без участі власників майна, на думку апелянта, вказує на зловживання процесуальними правами та неповагу до органів судової влади України.

Крім того, адвокат зазначає про те, що правове обгрунтування оскаржуваного судового рішення повністю співпадає з обґрунтуванням ухвали слідчого судді ОСОБА_11 від 07.04.2017 року.

Також автор апеляційної скарги вказує, що у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які ніколи не перебували у трудових відносинах із ТОВ «МІСТО СЛАВИ» та ТОВ «КУРЕНІ», і не були учасниками даних товариств, не вчиняли дій від їх імені. Додає, що товариства «МІСТО СЛАВИ» та «КУРЕНІ» не є юридичними особами, стосовно яких здійснюється дане кримінальне провадження, не є цивільними відповідачами за позовом потерпілої особи та не несуть цивільну відповідальність за дії, вчинені підозрюваними.

Далі в апеляційній скарзі представник вказує, що, слідчий суддя постановляючи ухвалу, керувався інформацією про те, що ОСОБА_15 є цивільним позивачем, проте апелянт наголошує, що дана особа жодних майнових вимог, претензій, позовів ані до ТОВ «МІСТО СЛАВИ», ані до ТОВ «КУРЕНІ» не заявляла.

Крім того, автор апеляційної скарги акцентує увагу на тому, що майно, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, набуте ТОВ «МІСТО СЛАВИ» у 2002 році, а ТОВ «КУРЕНІ» у 2005 році, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, тобто задовго до ймовірного злочину, а отже, на думку апелянта, не може відповідати ознакам речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Також представник вказує, що майно ТОВ «МІСТО СЛАВИ» та ТОВ «КУРЕНІ» ніколи не належало і не належить підозрюваним особам, що унеможливлює накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

У підсумку апелянт вказує на відсутність правових підстав для накладення арешту на майно зазначене у клопотанні слідчого, оскільки майно не визнано та не відповідає ознакам речового доказу згідно ст. 98 КПК України, не може бути конфісковане як захід покарання чи як спеціальна конфіскація, оскільки не належить особам, яким вручено повідомлення про підозру. Додає, що посадові особи товариств «МІСТО СЛАВИ» та «КУРЕНІ» не мають жодного процесуального статусу в рамках даного кримінального провадження. Крім того, вказує, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.04.2017 року не скасована, тобто станом на сьогодні діє одночасно дві ухвали про накладення арешту.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування пропуску такого строку зазначає, що апелянт при постановленні оскаржуваного судового рішення присутній не був, копію ухвали не отримував, а дізнався про її існування із Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали вимоги за апеляційною скаргою та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвали апелянтом не отримано, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12016100060005289, відомості про яке 09.08.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України та за підозрою ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, виділене з кримінального провадження № 12012000060000073, відомості про яке 22.11.2012 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190 КК України.

Старший слідчий СУ ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме всі корпоративні права, обов`язки та 100% Статутного капіталу ПП «Даско» (код ЄДРПОУ 30187543), які знаходяться у власності Компанії «Мерчанус Інвестментс Лімітед» (MERCHANUS INVESTMENTS LIMITED, 307418, м. Лімасол, вул. Аргирі Ефталіоті, 10, Кіпр), нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Місто слави» (код ЄДРПОУ 31360882), нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Курені» (код ЄДРПОУ 21548624), яке ухвалою слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2017 року задоволено, проте з таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначені вимоги закону дотримані не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий ОСОБА_10 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно, є забезпечення спеціальної конфіскації та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Положеннями статті 962 КК України передбачено підстави застосування спецконфіскації, зокрема у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, наявність цих підстав має бути доведена ініціатором клопотання згідно ч. 5 ст. 132 КПК України.

Проте, на переконання колегії суддів, ініціатор клопотання не довів обставин, на які послався у клопотанні, з урахуванням доданих до клопотання матеріалів.

Так, з наданих у судовому засіданні стороною обвинувачення позовних заяв вбачається, що цивільними відповідачами є ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , а не товариства, на майно яких накладено арешт.

Проте, з доданих до клопотання матеріалів не вбачається, що цивільні відповідачі є власниками чи то самих товарів чи то майна товариств, на які слідчий просить накласти арешт, як не вбачається з матеріалів і наявність у цивільного позивача права власності на ПП «Даско».

Крім цього, застосування такого виду додаткового покарання як спеціальна конфіскація підлягає застосуванню до кримінальних правопорушень вчинених з моменту введення цієї норми закону в дію, тобто з грудня 2013 року, з огляду на це ініціатор клопотання мав би обґрунтувати з яких підстав він просить застосувати закон, що погіршує становище особи, оскільки події, на які він послався у клопотанні мали місце у 2011 році.

Крім того, необхідним буде відмітити, що позовна заява ОСОБА_15 датована 02.11.2017 року, тобто після винесення оскаржуваного судового рішення, тобто не могла бути врахована слідчим суддею при прийнятті рішення.

Крім того, представленими в апеляційний суд матеріалами встановлено, що товариства, на майно яких накладено арешт не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, а тому, з урахуванням наведеного, відсутні підстави для накладення арешту на наведене у клопотанні майно, саме з метою його спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Іншої мети клопотання слідчого не містить.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя на це уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у ньому майно, з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Посилання прокурора в судовому засіданні на ті обставини, що арешт було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів не може бути прийнято до уваги, з огляду на відсутність такої мети в клопотанні слідчого та відсутність в журналі судового засідання відомостей про те, що слідчий наголошував на цій меті арешту під час судового засідання.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки прокурор не надав суду достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

З урахуванням вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ТОВ «КУРЕНІ» - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2017 року.

Апеляційну скаргу представника ТОВ «КУРЕНІ» - адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, а саме всі корпоративні права, обов`язки та 100% Статутного капіталу ПП «Даско» (код ЄДРПОУ 30187543), які знаходяться у власності Компанії «Мерчанус Інвестментс Лімітед» (MERCHANUS INVESTMENTS LIMITED, 307418, м. Лімасол, вул. Аргирі Ефталіоті, 10, Кіпр); нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Місто слави» (код ЄДРПОУ 31360882), нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Курені» (код ЄДРПОУ 21548624), скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту намайно, а саме всі корпоративні права, обов`язки та 100% Статутного капіталу ПП «Даско» (код ЄДРПОУ 30187543), які знаходяться у власності Компанії «Мерчанус Інвестментс Лімітед» (MERCHANUS INVESTMENTS LIMITED, 307418, м. Лімасол, вул. Аргирі Ефталіоті, 10, Кіпр); нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Місто слави» (код ЄДРПОУ 31360882), нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Курені» (код ЄДРПОУ 21548624).

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4