Рішення

від 15.11.2017 по справі 908/1946/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/48/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          15.11.2017 Справа № 908/1946/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Західний, 25)

до відповідача: Приватного підприємства “Шарк” (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Героїв Сталінграда, 16)

про стягнення 7 432 грн. 18 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж, Запорізька область, м. Бердянськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства “Шарк”, Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення 4 343 грн. 04 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію за березень 2015 р., 1 256 грн. 51 коп. пені, 1 510 грн. 65 коп. втрат від інфляції, 321 грн. 98 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2017 р., справу № 908/1946/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 29.09.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1946/17, присвоєно справі номер провадження 27/48/17 та призначено судове засідання на 30.10.2017 р.

Ухвалою суду від 30.10.2017 р. розгляд справи відкладався на 15.11.2017 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача.

15.11.2017 р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1946/17.

У судовому засіданні 15.11.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представник позивача заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судове засідання 15.11.2017 р. позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. У судовому засіданні 30.10.2017 р. позивача підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, надав суду витребувані ухвалою суду документи. Просив суд стягнути з відповідача 4 343 грн. 04 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію за березень 2015 р., 1 256 грн. 51 коп. пені, 1 510 грн. 65 коп. втрат від інфляції, 321 грн. 98 коп. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 2, 12, ст. 54 - 57 ГТ1К України, ст.ст. 2, ч. 1 ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, 230, ч. 4 ст. 231, абз.1 ч. 1 ст. 275, п. 1 ст. 276 ГК України, ст.ст. 11, 526, ч. 1 ст. 527. ч. 1 ст. 530. 625, 629 ЦК України, п.. 5.1, п. 6.3, абз. 5 п. 6.6, абз. 2 та 7 п. 6.11 Правил користування електричною енергією від 31.07.1996р. № 28 зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442 зі змінами та доповненнями, договору № 1018 від 30.09.2002 р.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 30.10.2017 р. та 15.11.2017 р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до результатів пошуку відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження відповідача у справі є: 71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Героїв Сталінграда, 16.

В матеріалах справи міститься оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 30.10.2017 р., відповідно до якого та довідки Укрпошти, копія ухвали про порушення провадження у справі № 908/1946/17 та призначення судового засідання на 30.10.2017 р. повернулася на адресу суду, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 30.10.2017 р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 15.11.2017 р. надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” – неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи – подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Приватного підприємства “Шарк”, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача (в судовому засіданні 30.10.17р.), суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 30.09.2002р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі структурного підрозділу Бердянського міського району електромереж (постачальник електричної енергії) та Приватного підприємства “Шарк” (споживач) укладено договір № 1018 про постачання електричної енергії.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 1.1 договору електропостачальна організація зобов'язується відпускати електроенергію споживачу, відповідно до ІІІ категорії по надійності електропостачання, у відповідності до встановленого планами електроспоживання в межах дозволеної до використання потужності, рівної 60 кВт; підтримувати на межі розділ показники якості електроенергії, відповідно до ДСТу 13109-97.

Згідно п. 1.2 договору споживач зобов'язаний щомісячно 1 числа надавати в елекропостачальну організацію звіти про використану електроенергію письмовому вигляді з показниками розрахункових електролічильників та своєчасно оплачувати спожиту електроенергію по діючим тарифам, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період у відповідності з діючим на даний період нормативними документами законодавчих органів в грошовій формі.

Абзацом 2 п. 6.11 ПКЕЕ зазначено, що порядок зняття показів розрахункових засобів обліку зазначається у договорі про постачання електричної енергії. Підпунктом а) п. 2.1 договору обумовлено, що відповідач щомісячно першого числа надає звіти про використану електроенергію в письмової формі з показаннями розрахункових електролічильників, самостійно здійснює зняття показів обліку.

Відповідачем відповідно до підпункту а) п. 2.1 договору було надано зафіксовані покази розрахункового засобу обліку за березень 2015р. актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію з мереж постачальника в мережі споживача протягом розрахункового періоду.

Відповідно до абз.7 п.6.11 ПКЕЕ та п. 2.4 договору остаточний розрахунок за минулий період споживач сплачує за підсумками розрахункового періоду та (або) платіжною вимогою-дорученням, яке направлено йому електропостачальною організацією (з урахуванням передоплати або авансового платежу). Оплата здійснюється протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку (або) платіжного доручення.

На підставі акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за березень 2015 р. споживачем від постачальника отримано електричну енергію у кількості 2 609 кВт.год. Даний акт підписаний споживаем без заперечень, та скріплений печатками.

27.03.2015 р. позивачем відповідачу виставлений рахунок № 1018/3а на суму 4 343 грн. 04 коп. Кінцевим терміном сплати є – 07.04.2015 р. Відповідач отримав рахунок 27.03.2015 р., про що свідчить підпис у рахунку.

Отже, умовами договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату спожитої електричної енергії.

Відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, що підтверджується не оплатою отриманого рахунку, в результаті чого сума боргу за спожиту активну електричну енергію за березень 2015 року склала 4 343 грн. 04 коп.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, абзац 2 п. 5.1, п.п. 1 та 2 п. 10.2 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження Правил користування електричною енергією" № 28 від 31.07 1996р. зі змінами та доповненнями внесеними Постановою НКРЕ від 25.12.08р. № 1449, зареєстрованими в Мін'юсті України 18.11.2005р. за № 1399/11679 споживачі електричної енергії зобов'язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та оплачувати обсяги спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно умов договору.

Пунктом 10 п.п. 10.2 Правил зазначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору і відповідно оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідно до ст. 277 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 24, 26 Закону України “Про електроенергетику” додержання вимог Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЄ від 31.07.96р. № 28 з наступними змінами є обов'язковим для суб'єктів електропостачання.

Згідно вимог абзацу 3 п. 6.18 Правил відповідач має здійснювати оплату спожитої на цьому об'єкту електроенергії.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства “Шарк”, Запорізька область, м. Бердянськ 4 343 грн. 04 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію за березень 2015 р. задовольнити.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 510 грн. 65 коп. втрат від інфляції, 321 грн. 98 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 1 510 грн. 65 коп. втрат від інфляції, 321 грн. 98 коп. 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 256 грн. 51 коп. пені.

Відповідно до п. 2.5 договору у випадку несплати платіжного документа протягом 5 днів сторони керуються вимогами Правил користування електроенергією в частині припинення подачі електроенергії, а на суму, зазначену в платіжному документів, нараховується пеня у розмірі 0,75 % за добу на день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума нарахованої пені включається у наступний платіжний документ.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 1018 від 30.09.2002 р. у розмірі 1 256 грн. 51 коп. за період з 08.04.2015 р. по 06.10.2015 р. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Суд зазначає, що згідно до ст. ст.258, 267 ч.3,4 Цивільного кодексу України позовна давність (щодо стягнення пені у даному випадку) застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач не з'явився двічі в судові засідання, та не заявив суду про наслідки спливу позовної давності – пені.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір віднести на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж, м. Бердянськ, Запорізька область до Приватного підприємства “Шарк”, м. Бердянськ, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Шарк» (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 16, код ЄДРПОУ 20474467) на користь Публічного акціонерного товариства «'Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж (71100 м. Бердянськ, пр. Західний, 25, код ЄДРПОУ 00130926, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26034314338156 у ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 4 343 (чотири тисяч триста сорок три) грн. 04 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію за березень 2015 р. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства «Шарк» (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 16, код ЄДРПОУ 20474467) на користь Публічного акціонерного товариства «'Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж (71100 м. Бердянськ, пр. Західний, 25, код ЄДРПОУ 00130926, поточний рахунок № 2600010766801 в ПАТ «Метабанк», МФО 313582) 1 256 (одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 51 коп. пені, 1 510 (одна тисяча п'ятсот десять) грн. 65 коп. втрат від інфляції, 321 (триста двадцять одна) грн. 98 коп. 3 % річних, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 17.11.2017 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.С. Дроздова