Рішення

від 13.11.2017 по справі 910/14955/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017Справа №910/14955/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрапласт Україна"

про стягнення 4 236 011,14 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Романів А.А. за довіреністю б/н від 22.09.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрапласт Україна" (відповідач) про стягнення 4 236 011,14 грн. на підставі Договору кредитної лінії №ВКЛ-2011099 від 30.10.2012 (далі - Кредитний договір), з яких: 3 859 967,12 грн. заборгованості по процентам, 337 075,13 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 38 968,89 грн. 3% річних від суми прострочених процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Кредитного договору, факт чого був встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 у справі № 910/12820/13, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 19760000,00 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 39892,59 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 3302950,62 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 115755,53 грн., штраф у розмірі 4200000,00 грн., а також 68820,00 грн. судового збору. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/830/17 було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 83912,33 грн. Оскільки станом на 19.08.2017 відповідач не виконав належним чином умови Кредитного договору, останній, на твердження позивача, має заборгованість за Кредитним договором за період з 01.01.2017 до 19.08.2017 в сумі 4 236 011,14 грн., яка складається із вищенаведених сум заборгованості по процентам, пені за несвоєчасне повернення процентів та 3% річних від суми прострочених процентів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 порушено провадження у справі № 910/14995/17 та призначено розгляд справи на 02.10.2017 о 11:30 год.

02.10.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, а саме виписки по рахунку відповідача. Заяву з доданими до неї документами залучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 02.10.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 02.10.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 08.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/14955/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 02.10.2017 представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду справи. Клопотання позивача про продовження строків розгляду справи судом задоволене, залучене до матеріалів справи та буде передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 13.11.2017 о 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 13.11.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2017 не з'явився, вимоги ухвал суду від 08.09.2017, від 02.10.2017 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Так, поштові відправлення з ухвалою про порушення провадження у справі від 08.09.2017 та ухвалою про відкладення розгляду справи від 02.10.2017 були направлені на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в позовній заяві та яка підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, поштове відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 08.09.2017 було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва (довідка ф. 20).

Як зазначено у п.п. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Проте, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника відповідача, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом також враховано, що згідно абз. 1 п.п. 3.9.2 п. 3.9 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 13.11.2017 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.11.2017 без участі представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та зважаючи на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.11.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екстрапласт Україна" (відповідач, позичальник) було укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2011099 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого:

- кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п.1.1),

- надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 20000000,00 грн., зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 26% річних, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 29.10.2014 (п.п.1.1.1),

- повернення кредиту здійснюються у валюті наданого кредиту, відповідно до зміни максимального ліміту заборгованості згідно графіку, який викладений в додатку №1 та є невід'ємною частиною цього договору, але в будь - якому разі не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаного в п.п. 1.1.1 цього договору (п.п. 1.1.2),

- у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 3.3.13 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 31% річних починаючи з моменту невиконання зазначених зобов'язань. Плата за користування кредитом в розмірі 31% річних діє до дня (включно) виконання умов передбачених п. 3.3.13 цього договору. При цьому сторони погодили, що вищезазначена плата за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору (п.п. 1.1.3),

- у разі прострочення погашення траншів відповідно графіку, який викладений в додатку № 1 та/або прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в п.п. 1.1.1 цього договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 31% річних, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене встановлення розміру плати за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору (п.п.1.1.4),

- нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу) (п.2.6),

- сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок в АТ "Дельта Банк", МФО 380236 (п. 2.7),

- позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання, комісії в порядку, визначеному цим договором (п.п. 3.3.4),

- у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової вставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.1),

- невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) позичальникм будь-якого свого зобов'язання за цим Договором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування кредитором, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманого кредиту, сплачує кредитору проценти за користування кредитом, комісії та можливі штрафні санкції (п. 5.3).

На виконання вимог Кредитного договору, позивач надав відповідачу (позичальнику) кредит в сумі 20000000,00 грн., що підтверджується відповідним меморіальним ордером № 50517397 від 01.11.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 у справі № 910/12820/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрапласт Україна" стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за Кредитним договором №ВКЛ-2011099 від 30.10.2012 у розмірі 19760000,00 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 39892,59 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 3302950,62 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 115755,53 грн., штраф у розмірі 4200000,00 грн., а також 68820,00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/830/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрапласт Україна" стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованості зі сплати відсотків за період з 27.12.2016 по 31.12.2016 у розмірі 83912,33 грн. за Кредитним договором №ВКЛ-2011099 від 30.10.2012.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач (Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича) у позовній заяві зазначив, що станом на 19.08.2017 відповідач не виконав належним чином умови Кредитного договору, внаслідок чого, на твердження позивача, має заборгованість за Кредитним договором (без врахування основної суми заборгованості, стягнутої за рішенням суду) в сумі 4 236 011,14 грн., яка складається з:

3 859 967,12 грн. - заборгованості по процентам за період з 01.01.2017 до 19.08.2017,

337 075,13 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів,

38 968,89 грн. 3% річних від суми прострочених процентів.

У позовній заяві позивач також зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 до 02.10.2015 включно продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" та продовження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Водночас, вказана інформація розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі інтернет (www.fg.gov.ua) та є загальновідомою.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір кредитної лінії №ВКЛ-2011099 від 30.10.2012 за своєю правовою природою є кредитним договором, а отже, даний договір та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України та ст.ст. 345-349 параграфа 1 глави 35 ГК України визначають права та обов'язки сторін з надання та повернення грошових коштів (кредиту) та сплати процентів.

Згідно норми ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 у справі № 910/12820/13 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/830/17, що набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення при вирішенні даної справи № 910/14955/17, в якій беруть ті самі особи, щодо яких встановлено ці факти вказаними рішеннями Господарського суду міста Києва у справі № 910/12820/13 та у справі № 910/830/17.

Предметом розгляду у даній справі є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 859 967,12 грн. заборгованості по простроченим процентам за період з 01.01.2017 до 19.08.2017 (тобто по 18.08.2017 включно) за Кредитним договором.

Під час розгляду даної справи по суті позивач підтвердив, що станом на 19.08.2017 заборгованість відповідача за Кредитним договором перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" не погашена, рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 у справі № 910/12820/13 не виконане, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/830/17 з відповідача було стягнуто на користь позивача заборгованість зі сплати процентів, нарахованих за період з 27.12.2016 по 31.12.2016 у розмірі 83912,33 грн. А отже, у даній справі позивачем фактично заявлено до стягнення з відповідача заборгованість зі сплати процентів за період після вказаної дати (з 01.01.2017).

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується виконання банком (позивачем) своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі, надання позичальнику (відповідачу) обумовлених кредитних коштів. Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, в тому числі, щодо сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі матеріали справи не містять. Невиконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати процентів за період з 01.01.2017 по 18.08.2017 (включно) у розмірі 3 859 967,12 грн.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по процентам, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

Отже, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру заявленої до стягнення заборгованості по процентам за спірний період не оспорив та належних доказів на заперечення обставин, повідомлених позивачем, не надав, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 3 859 967,12 грн. заборгованості зі сплати процентів за період з 01.01.2017 по 18.08.2017 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 337 075,13 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів та 38 968,89 грн. 3% річних від суми прострочених процентів.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно із п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової вставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Також, частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, зокрема, зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом, підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за несвоєчасне повернення процентів (за загальний період з 03.01.2017 по 18.08.2017) та 3% річних (за загальний період з 03.01.2017 по 18.08.2017) від суми прострочених процентів, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

Отже, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру заявленої до стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів та 3% річних від суми прострочених процентів не оспорив та належних доказів на заперечення обставин, повідомлених позивачем, не надав, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 337 075,13 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів та 38 968,89 грн. 3% річних від суми прострочених процентів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму статті 49 ГПК України та з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 63540,17 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрапласт Україна" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 139, офіс 315/1, ідентифікаційний код 35919268) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) 3 859 967,12 грн. (три мільйони вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 12 коп.) заборгованості по процентам, 337 075,13 грн. (триста тридцять сім тисяч сімдесят п'ять гривень 13 коп.) пені за несвоєчасне повернення процентів, 38 968,89 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 89 коп.) 3% річних від суми прострочених процентів, 63 540,17 грн. (шістдесят три тисячі п'ятсот сорок гривень 17 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.2017

Суддя Гумега О.В.