Рішення

від 13.11.2017 по справі 911/2621/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017Справа №911/2621/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАНА-ФАРМ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ ПЛІВКИ СЕРВІС

про стягнення 13 024,52 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРАНА-ФАРМ (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ ПЛІВКИ СЕРВІС (відповідач) про стягнення 13 024,52 грн., з яких: 11 595,00 грн. - заборгованість за Договором поставки товару № 0203-1 від 03.02.2017 та 1 429,52 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 0203-1 від 03.02.2017 та Специфікації № 1 від 03.02.2017 на підставі рахунку на оплату № 0902-1 від 09.02.2017 позивач здійснив попередню оплату в розмірі 11 595,00 грн. платіжним дорученням № 5378 від 13.02.2017, в той час як відповідач свої зобов'язання за Договором щодо поставки товару не виконав, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед позивачем по поверненню коштів за непоставлений товар. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 429,52 грн. пені за прострочення строків передачі товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 порушено провадження у справі № 911/2621/17 та призначено розгляд справи на 02.10.2017 о 12:20 год.

28.09.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява з повідомленням про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 02.10.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.09.2017 про порушення провадження у справі № 911/2621/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 02.10.2017, представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні, призначеному на 02.10.2017, здійснювався огляд оригіналів документів, копії яких додані позивачем до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.10.2017, подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 11.09.2017 та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 02.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 13.11.2017 об 11:30 год.

10.10.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просив суд розглянути справу № 911/2621/17 без участі представника позивача.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 13.11.2017 не з`явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 10.10.2017 через відділ діловодства суду заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу № 911/2621/17 без участі представника позивача.

Судом встановлено, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві № 195 від 17.08.2017 позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 13.11.2017 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 11.09.2017 та від 02.10.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 911/2621/17 від 11.09.2017 та з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 були направлені відповідачу за адресою: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 24/2, оф. 322, вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача станом на 01.09.2017. Натомість поштові відправлення з ухвалами суду були повернуті підприємством зв'язку з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.11.2017 без участі представників позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.11.2017 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ ПЛІВКИ СЕРВІС (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРАНА-ФАРМ (покупець, позивач) був укладений Договір № 0203-1 (надалі - Договір або Договір № 0203-1 від 03.02.2017), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю пакувальний матеріал (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату.

Конкретне найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у товарних накладних та/або Специфікаціях до Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються в наступному порядку: визначаються Специфікаціями, що є додатком до цього Договору.

Оплата здійснюється в національній валюті шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 6.6 Договору, за прострочення передачі товару більш, ніж на 5 робочих днів, постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми недопоставленого товару за весь період прострочення.

Розділом 9 Договору встановлено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 03.02.2018 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторін від виконання обов'язків, взятих на себе за даним Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно Специфікації № 1 від 03.02.2017 до Договору № 0203-1 від 03.02.2017 (надалі - Специфікація або Специфікація № 1 від 03.02.2017) постачальник передає у власність покупця, а покупець оплачує та приймає пакувальний матеріал (далі - товар).

Пунктами 1.2, 1.3 Специфікації № 1 від 03.02.2017 сторони визначили кількість, ціну та суму товару. Загальна сума 23 190,00 грн. з розробкою оригінал-макету кліше та ПДВ - 20%.

Відповідно до п. 2.1 Специфікації, постачальник зобов'язався протягом 15 робочих днів передати товар у власність покупця, з моменту затвердження оригінал-макета покупцем та надходження на розрахунковий рахунок постачальника передплати в розмірі 50% вартості товару, вказаної у Специфікації та 100% вартості кліше. Залишок суми покупець перераховує на поточний рахунок постачальника протягом 3 днів з моменту отримання товару (п. 2.2 Специфікації).

Пунктом 3.3 Специфікації сторони погодили, що Специфікація вступає в силу з моменту двостороннього підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору № 0203-1 від 03.02.2017 та Специфікації № 1 від 03.02.2017 на підставі рахунку на оплату № 0902-1 від 09.02.2017 позивач 13.02.2017 платіжним дорученням № 5378 здійснив передплату в розмірі 50% вартості товару, сказаного в Специфікації, та 100% вартості кліше в загальній сумі 11 595,00 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання, передбачені Договором № 0203-1 від 03.02.2017 та п. 2.2 Специфікації № 1 від 03.02.2017, щодо передачі товару позивачу протягом 15 робочих днів з моменту затвердження оригінал-макета не виконав та про готовність товару не повідомив.

Враховуючи зазначене, 30.03.2017 позивач листом № 71-15 звернувся до відповідача з проханням повернути перераховані платіжним доручення № 5378 від 13.02.2017 кошти на розрахунковий рахунок позивача. Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповіді на вказаний лист позивач від відповідача не отримав. У зв'язку з чим, 25.05.2017 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 124 від 25.05.2017 про повернення часткової попередньої оплати за товар в сумі 11 595,00 грн., зі змісту якої вбачається, що вказана вимога має бути виконана у семиденний строк від дня її пред'явлення.

Однак, як зазначає позивач, станом на 17.08.2017 відповідач не надіслав повідомлення позивачеві про готовність товару та не повернув грошові кошти в розмірі 11 595,00 грн.

За наведених обставин, заборгованість відповідача перед позивачем по поверненню коштів, сплачених в якості передоплати за товар, становить 11 595,00 грн. (основний борг), у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу, а також 1 429,52 грн. пені за прострочення строків передачі товару.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 0203-1 від 03.02.2017 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що на виконання умов Договору № 0203-1 від 03.02.2017 та Специфікації № 1 від 03.02.2017 на підставі рахунку на оплату № 0902-1 від 09.02.2017 позивач здійснив попередню оплату в розмірі 11 595,00 грн., а відповідач не здійснив поставку товару.

Згідно ч. 1 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 678 ЦК України передбачено, що, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Відповідно до п. 2.1 Специфікації, постачальник зобов'язався протягом 15 робочих днів передати товар у власність покупця, з моменту затвердження оригінал-макета покупцем та надходження на розрахунковий рахунок постачальника передплати в розмірі 50% вартості товару, вказаної у Специфікації та 100% вартості кліше.

Однак, ані у встановлений Договором та Специфікацією строк, ані станом на час розгляду справи по суті відповідач поставку передоплаченого позивачем товару не здійснив. Крім того, відповідач проігнорував вимогу позивача № 124 від 25.05.2017 та не повернув позивачу кошти, сплачені платіжним дорученням № 5378 від 13.02.2017 за товар згідно Специфікації № 1 від 03.02.2017.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 595,00 грн. , сплачених в якості передоплати за товар згідно Специфікації № 1 від 03.02.2017, визнаються судом обґрунтованими.

З огляду на прострочення відповідачем строків поставки товару, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 429,52 грн. пені за прострочення строків передачі товару.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.6 Договору передбачено, що, за прострочення передачі товару більш, ніж на 5 робочих днів, постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми недопоставленого товару за весь період прострочення.

Як встановлено судом, відповідач мав протягом 15 робочих днів передати товар у власність покупця, з моменту затвердження оригінал-макета покупцем та надходження на розрахунковий рахунок постачальника передплати в розмірі 50% вартості товару, вказаної у Специфікації та 100% вартості кліше.

Станом на час розгляду справи по суті відповідач поставку товару не здійснив, тим самим порушивши умови п. 2.1 Специфікації та прострочивши виконання свого обов'язку за Договором № 0203-1 від 03.02.2017, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до відповідача наслідків, встановлених п. 6.6 Договору, та нарахування до сплати відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми недопоставленого товару за весь період прострочення.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені за період з 19.02.2017 по 16.08.2017, суд дійшов висновку, що сума пені розрахована позивачем вірно відповідно до умов Договору та не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 1 429,52 грн .

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1 600,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІПРОПІЛЕНОВІ ПЛІВКИ СЕРВІС (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 24/2, оф. 322; ідентифікаційний код 40040578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАНА-ФАРМ (61202, м. Харків, пр. Людвіга Свободи, буд. 46-в, кв. 79; ідентифікаційний код 35587587) 11 595,00 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 00 коп.) передоплати за товар та 1 429,52 грн. (одну тисячу чотириста двадцять дев'ять гривень 52 коп.) пені, 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.2017

Суддя Гумега О.В.