Рішення

від 15.11.2017 по справі 910/17928/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017Справа №910/17928/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС-ГРУПП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації"

про стягнення 82 256,16 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Потапова С.М. - представник за довіреністю б/н від 12.10.17р.

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 15.11.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС-ГРУПП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" про стягнення 82 256,16 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду № 15-п/15 від 10.04.2015 не виконав свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт, що зумовило звернення позивача з позовом до суду про стягнення 82 256,16 грн., з яких: 61 200,00 грн. - основного боргу, 3896,68 грн. - пені, 14 216,48 грн. - збитків від інфляції та 2 943,00 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17928/17 та призначено її до розгляду на 15.11.2017.

13.11.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли документи позивача на виконання вимог ухвали суду, що були долучені до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 15.11.2017, з'явився представник позивача, який надав для долучення до матеріалів справи довідку про стан заборгованості, підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

15.11.2017 до господарського суду надійшло клопотання відповідача, відповідно до якого останній повідомляє, що станом на 14.11.2017 заборгованість ТОВ "Українські Радіотелекомунікації" за Договором підряду № 15-п/15 від 10.04.2015 становить 61 200,00 грн., проте, враховуючи тяжке фінансове становище відповідач не мав змоги своєчасно оплатити надані позивачем послуги. Крім того, у поданому клопотанні відповідач просить суд розглядати справу за відсутності уповноваженого представника.

Представник позивача не заперечив щодо розгляду справи за відсутність представника відповідача.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

10 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДКС-ГРУПП" (надалі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські Радіотелекомунікації" (надалі - відповідач, замовник) було укладено Договір підряду № 15-п/15 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) підрядник зобов'язується виконувати комплекс будівельно-монтажних. пуско налагоджувальних та робіт з легалізації у відповідності до Додаткових угод до цього Договору, які підписуються Сторонами для виконання робіт на кожний окремий Об'єкт.

Комплекс будівельно-монтажних, пуско-налагоджувальних та робіт з легалізації (надалі - роботи) включатиме роботи, перелік яких викладатиметься в окремих Додаткових угодах до цього Договору на кожен окремий Об'єкт (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору перед виконанням Підрядником робіт сторони укладаю та підписують відповідні Додаткові угоди до Договору, у яких вказують обсяги, вартість та строки виконання робіт по кожному Об'єкту.

Згідно з п. 2.7. договору здача-прийняття робіт здійснюється протягом 5 робочих днів з дня наступного, за днем отримання замовником письмового повідомлення від підрядника про готовність робіт до здачі.

Замовник зобов'язуємося прийняти виконані Підрядником роботи й документацію та оплатити їх на умовах, що визначені цим Договором (п. 1.3. договору).

За умовами п. 5.4. договору оплата здійснюється шляхом перерахування відповідних безготівкових коштів на поточи рахунок Підрядника в порядку, встановленому чинним законодавством України у наступному порядку:

5.4.1 Вартість робіт по цьому Договору, визначається Сторонами в Додаткових угодах до цього Договору та Акті приймання-передачі виконаних робіт, сплачується Замовником після приймання виконаних робіт, усунення всіх недоліків (дефектів), якщо такі виявлені, підписання відповідно Акту переліку недоліків (Додаток В), протягом 70 (сімдесят) календарних днів, починаючи з дати надання в Офіс Замовника наступних належним чином оформлених та підписаних Сторонам Документів:

- Рахунку-фактури Підрядника;

- Акту приймання-передачі виконаних робіт;

- Акту приймання-передачі документації па Об'єкт (надається в разі необхідності);

- Акту переліку недоліків з відміткою про їх усунення (надається в разі виявлення недоліків);

- Звіту про використання матеріалів Замовника (надається в разі використання матеріалі; Замовника згідно Розділу 4 даного Договору).

Відповідно до п.11.1. договору цей договір набуває чинності з дня підписання та діє до 31 грудня 2015 року (включно) зобов'язання Сторін за Договором. що виникнуть до моменту його припинення та які не будуть погашені, повинні бути виконані відповідною Стороною у повному обсязі в у строки та на умовах договору. Таке виконання непогашених зобов'язань не тягне за собою відновлення або подовження дії даного Договору. Зобов'язання по виконанню Робіт, прийняті Підрядником до моменту припинення дії даного Договору та до виконання яких він приступив, повинні бути ним виконані в повному обсязі на умовах даного Договору, якщо інше не буде випливати із взаємовідносин Сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору підряду № 15-п/15 від 10.04.2015 та укладених між сторонами Додаткових угод до нього позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 61 200,00 грн., про свідчать підписані без зауважень та заперечень Акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме:

- Акт приймання-передачі виконаних робіт до Додаткової угоди № 54 від 01.10.2015 на суму 10 800,00 грн;

- Акт приймання-передачі виконаних робіт до Додаткової угоди № 55 від 01.10.2015 на суму 10 800,00 грн;

- Акт приймання-передачі виконаних робіт до Додаткової угоди № 56 від 01.10.2015 на суму 10 800,00 грн;

- Акт приймання-передачі виконаних робіт до Додаткової угоди № 57 від 01.10.2015 на суму 10 800,00 грн;

- Акт приймання-передачі виконаних робіт до Додаткової угоди № 60 від 10.04.2015 на суму 9 000,00 грн;

- Акт приймання-передачі виконаних робіт до Додаткової угоди № 61 від 10.04.2015 на суму 9 000,00 грн.

Листом вих. № 86 від 30.12.2015 позивач на виконання п. 2.3.1. договору надіслав відповідачу рахунок-фактуру, акт приймання-передачі виконаних робіт, акт приймання-передачі документації на об'єкт та повідомив про необхідність сплати виконаних робіт у строки встановлені умовами договору.

За твердженням позивача, спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач після отримання вказаних документів 05.01.2016 не здійснив оплату виконаних позивачем робіт у розмірі 61 200,00 грн., що і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України ).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України , якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підтвердження виконання позивачем передбачених договором підрядних робіт останній надав суду підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками Акти приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 61 200,00 грн.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом враховано, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі виконаних робіт до договору підряду та додаткових угод до нього №№ 54, 55, 56, 57 від 01.10.2015 та №№ 60, 61 від 10.04.2015 підписані відповідачем без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням норм ст. 530 ЦК України та п. 5.4.1 договору підряду, строк виконання замовником грошових зобов'язань щодо оплати наданих послуг (виконаних робіт) станом на момент вирішення спору настав.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, а навпаки підтвердив існування заборгованості у клопотанні вих. № 208 від 14.11.2017, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 61 200,00 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14 216,48 грн. - збитків від інфляції та 2 943,00 грн. - 3 % річних.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, необхідні для оплати документи за виконані позивачем роботи були передані замовнику 05.01.2016, про що свідчить відповідна відмітка на листі вих. № 86 від 30.12.2015, а отже строк оплати вартості робіт з урахуванням п. 5.4.1. договору закінчився 14.03.2016.

Тобто, саме з 15.03.2015 відбулось прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором підряду № 15-п/15 від 10.04.2015, а отже і з цієї дати необхідно нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних.

Таким чином здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних в період з 15.03.2016 по 12.10.2017, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині інфляційних втрат у розмірі 14 216,48 грн. та в частині 3 % річних у розмірі 2 902,39 грн.

В іншій частині 3 % річних у розмірі 40,61 грн. слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3 896,68 грн., що нарахована в період з 12.04.2017 по 12.10.2017 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 7.5. договору за прострочення грошових зобов'язань замовником, підрядник має право вимагати сплату пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення такого зобов'язання.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України . Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України , строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Статтями 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене та приймаючи до уваги період прострочення, який почався з 15.03.2016, суд здійснив перерахунок розміру пені з 15.03.2016 по 15.09.2016 та встановив, що її розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України , суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі 3 896,68 грн., що заявлена позивачем.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські радіотелекомунікації" (03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, офіс 408, ідентифікаційний код 25642053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС-ГРУПП" (01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, 3-А, ідентифікаційний код 38604332) 61 200 (шістдесят одну тисячу двісті) грн. 00 коп. - основного боргу, 14 216 (чотирнадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 48 коп. - інфляційних втрат, 2 902 (дві тисячі дев'ятсот дві) грн. 39 коп. - 3 % річних, 3 896 (три тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 68 коп. - пені та 1 599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 21 коп. - судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 40,61 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2017

Суддя Пукшин Л.Г.