Рішення

від 07.11.2017 по справі 914/1977/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017р. Справа № 914/1977/17

Господарський суд Львівської області в складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Проектно-виробнича фірма Земельно-ресурсний центр , м.Мостиська Львівської області

до відповідача ОСОБА_1 управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області, м.Львів

про стягнення 445469,88 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник;

від відповідача ОСОБА_3 - представник.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством Проектно-виробнича фірма Земельно-ресурсний центр до відповідача ОСОБА_1 управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області про стягнення 445469,88 грн., з яких 404036,74 грн. - основний борг, 33131,01 грн. - інфляційні втрати та 8302,13 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 02.10.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.11.2017р. В судовому засіданні 30.11.2017р. оголошено перерву до 07.11.2017р.

Представник позивача подав клопотання (вх.№37327/17 від 03.11.2017р.) про долучення доказів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, що викладені у позовній заяві.

До вказаного клопотання позивачем долучено уточнену позовну заяву, відповідно до якої Приватне підприємство Проектно-виробнича фірма Земельно-ресурсний центр просить стягнути з ОСОБА_1 управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області 445469,88 грн., з яких 404036,74 грн. - основний борг, 33131,01 грн. - інфляційні втрати та 8302,13 грн. - 3% річних.

Представник відповідача подав відзив (вх.№37677/17 від 07.11.2017р.) на позовну заяву, в якому Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області просить відмовити у задоволенні позову з причин пропуску позивачем строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

08.10.2013р. між Відділом Держземагенства у Мостиському районі Львівської області (замовник) та Приватним підприємством Проектно-виробнича фірма Земельно-ресурсний центр (виконавець) укладено договір №14 на виконання робіт із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Мостиського району Львівської області.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відділ Держземагенства у Мостиському районі Львівської області (ідентифікаційний код 38416742) припинив свою діяльність 18.01.2016р.

В матеріалах справи міститься лист ОСОБА_1 управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області, в якому зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016р. №581 Про реформування територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру , наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07.11.2016р. №294 Про ліквідацію територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області , акту прийому-передачі відділу Держгеокадастру у Мостиському районі Львівської області від 30.03.2017р. №29-а, кредиторська заборгованість відділу Держгеокадастру у Мостиському районі передана в Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Відповідно до п.1.1. договору, виконавець зобов'язується у 2013р. виконати замовникові роботи, зазначені в п.1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно із п.2.2. договору, ціна цього договору становить 451020,74 грн., згідно кошторису, складеного по твердих, діючих на день підписання договору, розцінках.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін у випадку зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів виконаних робіт, що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 30 календарних днів.

Згідно із п.5.1. договору, приймання-передача робіт за договором оформляється актом виконаних робіт, який підписується сторонами.

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору виконав в повному обсязі свої зобов'язання щодо виконання робіт, передбачених договором, однак відповідачем здійснено лише часткові оплати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 404036,74 грн.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.10.2013р. між Відділом Держземагенства у Мостиському районі Львівської області, кредиторська заборгованість якого передана відповідачу, та позивачем укладено договір №14 на виконання робіт із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Мостиського району Львівської області.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт виконання робіт підтверджується актом надання послуг від 18.11.2013р. №159 на суму 451020,74 грн. В матеріалах справи містяться докази здійснення часткових оплат на загальну суму 46984,00 грн. Таким чином заборгованість відповідача відповідно до матеріалів справи становить 404036,74 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду від 15.05.2012р. по справі № 11/446.

Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 404036,74 грн. є обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Щодо відзиву відповідача, в якому він просить застосувати строк позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява подана до суду 22.09.2017р. (відмітка поштового відділення на конверті, у якому на адресу суду надійшла позовна заява з додатками).

Акт надання послуг від №159 на суму 451020,74 грн. підписаний сторонами 18.11.2013р.

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів виконаних робіт, що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 30 календарних днів.

Враховуючи наведене, починаючи з 19.12.2013р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а, отже, із вказаного моменту слід відраховувати трирічний строк позовної давності.

Однак, згідно із ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2017р., що підписаний відповідачем. Враховуючи, що строк позовної давності був перерваний шляхом вчинення відповідачем дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності не минув, а тому позовна вимога про стягання з відповідача 404036,74 грн. підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 33131,01 грн. інфляційних втрат та 8302,13 грн. 3% річних є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплата позивачем судового збору підтверджується квитанцією №ПН1551 від 22.09.2017р. на суму 6682,06 грн.

Як передбачено частиною 6 статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача, оскільки позов слід задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області (79019, м.Львів, проспект В.Чорновола, 4, ідентифікаційний код 39769942) на користь Приватного підприємства Проектно-виробнича фірма Земельно-ресурсний центр (81300, Львівська область, м.Мостиська, вул.Перемишлянська, б.3, прим.1, ідентифікаційний код 32319437) 404036,74 грн. основного боргу, 33131,01 грн. інфляційних втрат, 8302,13 грн. 3% річних та 6682,05 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 07.11.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.11.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.