Рішення

від 13.11.2017 по справі 914/1879/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017р. Справа № 914/1879/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Селена» , м.Пустомити Львівської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» , м.Львів

про стягнення 173926,37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність від 04.10.2017р.);

від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність від 01.01.2017р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Селена» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про стягнення 173926,37 грн., з яких 146500,00 грн. основний борг, 17325,00 грн. штраф та 10101,37 грн. пеня.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву (вх.№38311/17) в якій ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Селена» просить стягнути з відповідача 17325,00 грн. штрафу та 10101,37 грн. пені, оскільки сума основного боргу сплачена в повному обсязі.

Представник позивача позовні вимоги з врахуванням поданої заяви підтримав повністю, просив стягнути з відповідача 17325,00 грн. штрафу та 10101,37 грн. пені.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Крім того представник відповідача подав клопотання (вх.№38256/17 від 13.11.2017р.) про зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, представник відповідача підтримав подане клопотання (вх.№37887/17 від 09.11.2017р.) про витребування доказів, а саме про витребування у позивача додаткових договорів, додатків до договору, додаткових угод до договору, що засвідчують послідовну пролонгацію договору купівлі-продажу товару товарів №01/03-ППБ від 01.03.2010р.

Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи містяться докази пролонгації договору. Разом з тим суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст.22 ГПК України він має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії.

Даний спір розглядається судом з врахуванням заяви позивача, в якому ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Селена» просить стягнути з відповідача 17325,00 грн. штрафу та 10101,37 грн. пені.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд, -

встановив:

01.03.2010р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Селена» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №01/03-ППБ, відповідно до умов якого постачальник, згідно ст.655 ЦК України, а також умовами цього договору зобов'язується згідно видаткових накладних передати у власність покупця цукор-пісок (товар), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.3. договору ціна за одну тонну товару з ПДВ встановлюється за кожну партію товару згідно видаткових накладних.

Загальна сума договору визначається сумарною вартістю партій товарних поставок, які зазначені в видаткових (товарних) накладних (ж/д) та прийняті покупцем в період дії цього договору (пункт 1.4. договору).

Згідно із п.2.1. договору, оплата за товар здійснюється у формі 100% оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (сім) календарних днів з дня отримання покупцем товару.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що днем отримання товару вважається дата, вказана у видатковій накладній, яка засвідчує, коли і ким отриманий товар.

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 346500,00 грн., однак відповідач в порушення умов договору не здійснив вчасної оплати поставленого йому товару.

Відповідно до п.6.3. договору, за прострочення оплати за товар, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від суми замовленого чи/та поставленого товару, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, до повного розрахунку. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Керуючись п.6.3. договору позивач нарахував відповідачу 17325,00 грн. штрафу та 10101,37 грн. пені.

Таким чином позивач просить стягнути на його користь з відповідача 17325,00 грн. штрафу та 10101,37 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву в якому ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» зазначає, що дія договору в частині поставки була припинена 31.12.2010р.

Таким чином відповідач вважає, що мала місце позадоговірна поставка, а тому нарахування штрафу та пені відповідно до умов договору є безпідставним. Крім того відповідач стверджує, що оплата мала бути здійснена у семиденний строк з моменту пред'явлення відповідачу вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2010р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів №01/03-ППБ, відповідно до умов якого позивач, згідно ст.655 ЦК України, а також умовами цього договору зобов'язується згідно видаткових накладних передати у власність відповідача цукор-пісок (товар), а відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Так, відповідно до п.4.1. договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє в частині постачання товару до 31.12.2010р., в частині розрахунків до повного їх завершення.

Слід зазначити, що додатками до договору неодноразово продовжувався строк дії договору. Зокрема додатком №6 сторони внесли зміни у п.4.1. договору, який виклали у наступній редакції: договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє в частині постачання товару до 31.12.2017р., в частині розрахунків до повного їх завершення .

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується видатковою накладною №ТДС-0614 від 20.06.2017р. на суму 346500,00 грн. Як стверджує позивач у поданій 13.11.2017р. в судовому засіданні заяві, розмір основного боргу є погашений однак з порушенням строків оплати, що передбачені п.2.1. договору. Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем п.2.1. договору.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.3. договору, за прострочення оплати за товар, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від суми замовленого чи/та поставленого товару, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, до повного розрахунку. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Перевіривши розрахунок штрафу (5% від суми поставленого товару) в розмірі 17325,00 грн., суд дійшов висновку про правомірність його нарахування.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 10101,37 грн. пені суд зазначає наступне.

Як вбачається із поданого розрахунку, позивач нараховує пеню за період з 27.06.2017р. по 06.09.2017р.

Згідно із п.2.1. договору, оплата за товар здійснюється у формі 100% оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (сім) календарних днів з дня отримання покупцем товару.

Днем отримання покупцем товару на суму 346500,00 грн. є 20.06.2017р. (дата підписання сторонами видаткової накладної). Враховуючи умови п.2.1. договору першим днем, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання є 28.06.2017р., а не 27.06.2017р.

Таким чином судом здійснено перерахунок розміру пені, заявленої до стягнення починаючи з 28.06.2017р. в межах визначеного позивачем періоду нарахування.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення є пеня в розмірі 9864,04 грн.

Щодо клопотання (вх.№38256/17 від 13.11.2017р.) про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Законодавство України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У частині третій статті 551 Цивільного кодексу України йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі, враховуючи майнові інтереси як позивача, так і відповідача, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50 відсотків, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 4932,02 грн.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Як передбачено частиною 6 статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (79032, м.Львів, вул.Джорджа Вашингтона, 10, ідентифікаційний код 31978272) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Селена» (81100, Львівська область, м.Пустомити, вул.Промислова, 2, ідентифікаційний код36874349) 17325,00 грн. штрафу, 4932,02 грн. пені та 2608,90 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 13.11.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 17.11.2017р.

Суддя Гоменюк З.П.