Рішення

від 13.11.2017 по справі 910/16624/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017 Справа №910/16624/17 За позовом Великосолтанівської сільської ради

до Публічного акціонерного товариства Укртеклеком

про розірвання договору оренди

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача Сивун О.М. - по дов. №1/02-12 від 07.06.2017р.

від відповідача Ткаченко Т.Ю. - по дов. №1209 від 12.12.2106р.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Великосолтанівської сільської ради до Публічного акціонерного товариства Укртеклеком про розірвання договору оренди №1 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності від 01.09.2002р., укладеного між Великосолтанівською сільською радою та Публічним акціонерним товариством Укртеклеком .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16624/17 та призначено справу до розгляду на 06.11.2017.

Позивач в судовому засіданні 06.11.2017 позовні вимоги підтримав повністю. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору протягом семи років, а саме: з 01.07.2010 року по 24 травня 2017 року не сплачував орендну плату.

01.11.2017р. від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Заперечення мотивовані тим, що позивачем не було направлено на адресу відповідача пропозиції про розірвання договору. Крім того, відповідача зазначає, що відповідно до ст.. 783 ЦК України , наймодавець має право вимагати розірвання договору найму якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця ж вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача судовому засіданні заперечення, викладені в письмовому відзиві, підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 06.11.2017р. оголошувалась перерва до 13.11.2017р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засідання 13.11.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (ч. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

01.09.2012 між Великосолтанівською сільською радою (орендодавець) та ВАТ Укртелеком в особі начальника Центру електрозв язку №6 КОД (орендар) було укладено договір індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності № 1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майна - частину нежитлового приміщення сільської ради площею 28, 7 кв.м., що розташоване за адресою: с. В. Салтанівка, вул.. Леніна, 30 а на знаходиться на балансі Великосолтанівської сільської ради.

Майно передається в оренду з метою розміщення АТС (п. 1.1. договору).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном, у термін указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту прийому - передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень від 07.09.2002 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 28,7 грн., розміщене за адресою:с. В . Солтанівка, вул.. Леніна, 30 а для розміщення АТС.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено строком - безстроково та діє з 01.09.2002р.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору оренда плата становить без ПДВ за перший місяць оренди 36, 24 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чиннним законодаст вом.

Згідно з п. 3.2. договору орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця (п.3.4 договору).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на те, що в період з 01.07.2010 року по 24 травня 2017 року відповідач не сплачував орендну плату, а тому є підстави для розірвання договору.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони передбачили, що орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця (п.3.4 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 284 ГК України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, з урахуванням викладеного та враховуючи приписи п. 3.4 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору в частині щомісячної сплати орендних платежів, а саме встановлено, що в період з 01.07.2010 року по 24 травня 2017 року відповідач не сплачував орендну плату.

Згідно частини третьої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 р. у справі №5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі №5023/4499/12.

З правової природи відносин оренди вбачається, що при укладанні вказаного договору орендодавець (а в даному випадку балансоутримувач), перш за все, має на меті отримання орендної плати.

Відтак, невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати свідчить про позбавлення балансоутримувача того, на що він розраховував при укладенні Договору.

В п. 8.2 договору сторони передбачили право орендодавця виступати ініціатором щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Суд відзначає, що недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору (Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 3-74гс11).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Великосолтанівської сільської ради обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача, що викладені в письмовому відзиві, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 року у справі №5021/966/2011 .

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (аналогіна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 08.05.2012р. у справі №5021/966/2011).

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду України №3-211гс14 від 21.01.2015р. судом до уваги не приймаються, оскільки правовідносини у даній справі не є аналогічними правовідносинам у справі, що переглядалася Верховним Судом України.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди №1 від 01.09.2002року індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності, який укладено між Великосолтанівською сільською радою та Публічним акціонерним товариством Укртелеком .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01030, м. Київ, бульвар Шевченко, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Великосолтанівської сільської ради (Київська обл.., Васильківський район, с. Велика Солтанівка, вул.. Свободи, 30 а , код ЄДРПОУ 04359198) 1600 грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 17.11.2017

Суддя Т.Ю. Трофименко