Рішення

від 15.11.2017 по справі 910/15126/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017Справа №910/15126/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віді Нерухомість"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт Груп"

про стягнення 43006,78 грн.

Суддя Усатенко І. В.

Представники сторін:

від позивача: Липовенко О.О. (за дов.);

від відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 15.11.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Віді Нерухомість" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт Груп" про стягнення боргу за договором суборенди частини нежитлового приміщення №11/25-15 ВН від 25.11.2015 в сумі 43 006,78 грн., з яких: 40 803, 84 грн. сума боргу, 438, 86 грн. 3% річних, 1 764, 08 грн. інфляційні нарахування та зобов'язання звільнити та повернути позивачу об'єкт оренди.

Ухвалою суду від 11.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15126/17, розгляд останньої призначено на 02.10.2017.

Ухвалою суду від 02.10.2017 розгляд справи відкладено на 02.11.2017.

23.10.2017 позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог з додатками та клопотання про долучення документів з додатками. В клопотанні про збільшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі в розмірі 46 632, 96 грн., 3 % річних в розмірі 653, 50 грн та інфляційні нарахування в розмірі 1 764, 08 грн. та зобов'язання звільнити та повернути позивачу об'єкт оренди.

Ухвалою суду від 02.11.2017 розгляд справи відкладено на 15.11.2017, зобов'язано позивача доплатити судовий збір в сумі 1 600, 00грн. за позовну вимогу немайнового характеру і подати суду відповідні докази та зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про відкладення розгляду справи.

Через відділ канцелярії господарського суду 10.11.2017 від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку з відрядженням директора відповідача.

В судове засідання 15.11.2017 представник відповідача не прибув, про причини неявки суд повідомив, просив суд відкласти розгляд справи.

Представник позивача в судове засідання прибув та надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення про сплату судового збору, також позивач заперечував проти відкладення розгляду справи та підтримав заявлені ним позивні вимоги в врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні з підстав його необґрунтованості, оскільки відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засіданні іншого представника.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог була прийнята судом в порядку визначеному ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд справи здійснюється судом з врахуванням поданої заяви.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором суборенди № 11/25-15ВН від 25.11.2015, в частині сплати орендної плати.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджується матеріалами справи, 25.11.2015 між позивачем, як орендарем та відповідачем, як суборендарем було укладено договір суборенди № 11/25-15 ВН (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 40,48 (сорок цілих сорок вісім сотих) м 2 , що розташоване за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська 13, 2-й поверх, кабінет № 203.

В п. 1.4. договору орендар підтверджує, що має повноваження передавати об'єкту суборенди у тимчасове користування на умовах суборенди на підставі Договору оренди № 1 від 19.09.2014 з ПАТ ВТБ Банк (ідентифікаційний код 14359319), яке є власником об'єкту суборенди на підставі іпотечного договору від 11.07.2007 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І. А. та зареєстровано в реєстрі за 173 д.

Згідно з п. 2.1. договору передача об'єкта суборенди у користування суборендаря оформлюється актом приймання-передачі об'єкта суборенди (далі - акт), який є невід'ємною частиною договору і повинен бути підписаний не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання договору. В акті зазначаються характеристики об'єкта суборенди, його технічний та санітарний стан на момент передачі об'єкта суборенди суборендареві. Підписання акту є свідченням того, що об'єкт суборенди передано в належному стані та повністю відповідає умовам договору.

Строк суборенди - починаючи з 25.11.2015 терміном на 1 рік з можливістю автоматичної пролонгації на наступний календарний рік за умови відсутності ініціативи однієї із сторін про його розірвання до закінчення чергового річного строку (ст. 3 договору).

Відповідно до ст. 4 договору за користування приміщенням відповідач зобов'язаний сплачувати щомісяця орендну плату в розмірі 5 829, 12 грн. Орендну плату треба перераховувати позивачу на його поточний рахунок у банку до 5 числа кожного звітного місяця за попередній (п. 4.1., 4.4. договору).

Пунктом 6.2.3. договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату передбачену договором.

Після закінчення строку дії договору або у разі його дострокового припинення чи розірвання, суборендар зобов'язаний повернути об'єкт суборенди орендарю протягом 3 (трьох) робочих днів (п. 7.1. договору).

Повернення об'єкта суборенди оформлюється актом приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди (далі - акт повернення), який підписується сторонами та скріплюється печатками сторін. Акт повернення, є невід'ємною частиною договору. В акті повернення зазначаються характеристики об'єкта суборенди, його технічний та санітарний стан на момент повернення об'єкта суборенди орендарю (п. 7.2. договору).

Обов'язок по складанню акту та акту повернення покладається на сторону, яка передає об'єкт суборенди другій стороні договору (п. 10.1. договору).

Фактичне передання приміщення в користування відповідачу підтверджує акт приймання-передачі об'єкта в суборенду від 25.11.2015, який підписано сторонами договору, наявний в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, до грудня 2016 року відповідач дотримувався свого обов'язку та вчасно перераховував позивачу орендну плату, але, починаючи з грудня 2016 року, відповідач припинив вносити орендну плату, проте продовжує користуватися приміщенням, що підтверджується відповідними актами наданих послуг.

В липні 20017 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості (вих. № 17/14/805/038 від 20.06.20017), в якій позивач вимагав перерахувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 37 040, 39 грн. Зазначена претензія була отримана відповідачем 07.07.2017, про що свідчить відпис директора на копії претензії.

В подальшому, 08.08.2017 позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору суборенди № 11/25-15 ВН від 25.11.2015, з вимогою повернути приміщення у 3 - денний строк з моменту отримання вказаного повідомлення за актом приймання - передачі (повернення), як це передбачено ст. 785 ЦК України.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем за період з грудня 2016 року по липень 2017 року становить 40 803, 84 грн., доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Предметом позову у даній справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 46 632, 96 грн. основної заборгованості за договором, 653, 50 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 06.01.2017 по 09.10.2017, 1 764, 08 грн. інфляційних нарахувань за січень 2017 - серпень 2017 року та про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу частину нежитлового приміщення площею 40, 48 кв. м., що розташоване за адресою 08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 13, кабінет 203, у стані, обумовленому договором, що зафіксувати у підписаному сторонами акті приймання - передачі (повернення) об'єкта суборенди.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 774 ЦК України внормовано, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В матеріалах справи наявна копія договору оренди № 1 від 19.09.2014 укладеного між позивачем, як орендарем та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк , як орендодавцем, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає орендареві за плату на визначений строк у користування нежитлові приміщення: комплекс будівель та споруд загальною площею 6 083, 1 кв. м., що розташований за земельних ділянках за адресою: Київська область, Києво - святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 13. Пунктом 5.2.8. вказаного договору передбачено право орендаря надавати об'єкт оренди в суборенду третім особам за умови отримання письмового дозволу орендодавця. Згідно п. 8.1 договору оренди № 1 від 19.09.2014 (в редакції додаткової угоди № 1 від 04.02.2016) договір укладено строком до 31.08.2017 включно. Листом вих. № 7450-1/1-2 від 05.09.2017 орендодавець продовжив орендарю термін звільнення/повернення нерухомого майна за вказаним договором до 30.09.2017 включно. Пунктом 8.2. договору оренди № 1 від 19.09.2014 його сторонами було погоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору за один місяць до закінчення строку дії договору, та при наявності письмової згоди обох сторін, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про наявність у позивача повноважень на передання об'єкту оренди (його частини) в піднайм та укладання договору суборенди № 11/25-15ВН від 25.11.2015.

Матеріалами справи підтверджено, що свої зобов'язання по внесенню орендної плати орендар виконував не належним чином, внаслідок чого за період з 01.12.2016 по 31.07.2017 за ним рахується заборгованість за договором в розмірі 46 632, 96 грн.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 46 632, 96 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

При цьому судом враховано, що акти надання послуг № 307 від 31.07.2017 та № 256 від 30.06.2017 не підписані з боку відповідача та здійснено оцінку таких актів в сукупності з іншими доказами по справі. Також судом було враховано те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності об'єкту оренди умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 46 632, 96 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 46 632, 96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати орендних платежів, у відповідності до п. 4.4. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 46 632, 96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 653, 50 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 06.01.2017 по 09.10.2017 та 1 764, 08 грн. інфляційних нарахувань за січень 2017 - серпень 2017 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем. При здійсненні перевірки розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно здійснені вказані розрахунки.

Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Станом на 04.08.2017 відповідачем не було сплачено орендну плату за три місяці підряд (грудень 2016 року - липень 2017 року). У зв'язку з цим 08.08.2017 позивачем надіслано відповідачеві повідомлення про розірвання договору суборенди № 11/25 - 15/ВН від 25.11.2015 на підставі ст. 782 ЦК України.

Отже, позивач скористався своїм правом на відмову від договору суборенди, і такий, в силу положень ч. 2 ст. 782 ЦК України, є розірваним з моменту отримання відповідачем вищезазначеного повідомлення.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ст. 785 ЦК України).

В п. 7.1., 7.2. договору сторонами було внормовано, що у разі дострокового припинення чи розірвання договору, суборендар зобов'язаний повернути об'єкт суборенди орендарю протягом 3 (трьох) робочих днів, що оформлюється актом приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди (далі - акт повернення), який підписується сторонами та скріплюється печатками сторін.

Таким чином, з урахуванням норм ч.1 ст. 785 ЦК України, п. 7.1 договору, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачеві об'єкта оренди за договором протягом 3 - х робочих днів з моменту отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору.

Доказів повернення відповідачем об'єкту оренди за договором матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що суб'єкт господарського зобов'язання має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 ГК України : суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу частину нежитлового приміщення площею 40, 48 кв. м., що розташоване за адресою 08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 13, кабінет 203, у стані, обумовленому договором, що зафіксувати у підписаному сторонами акті приймання - передачі (повернення) об'єкта суборенди є доведеними та обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість та повернути об'єкт оренди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт Груп" (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 9/2, кв. 5; ідентифікаційний код 39877295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віді Нерухомість" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська 13; ідентифікаційний код 35520145) 46 632 (сорок шість тисяч шістсот тридцять дві) грн. 96 коп. основної заборгованості, 653 (шістсот п'ятдесят три) грн. 50 коп. 3 % річних, 1 764 (одну тисячу сімсот шістдесят чотири) грн. 08 коп. інфляційних втрат та 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. судового збору

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Каунт Груп" (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 9/2, кв. 5; ідентифікаційний код 39877295) звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Віді Нерухомість" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська 13; ідентифікаційний код 35520145) частину нежитлового приміщення площею 40, 48 (сорок цілих сорок вісім сотих) кв. м., що розташоване за адресою 08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 13, кабінет 203, у стані, обумовленому договором, що зафіксувати у підписаному сторонами акті приймання - передачі (повернення) об'єкта суборенди.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2017.

Суддя І. В. Усатенко