Рішення

від 13.11.2017 по справі 917/1639/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017р. Справа № 917/1639/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601

до Вищого професійного училища № 7 м. Кременчука Полтавської області, пров. Вадима Пугачова 14, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631

про стягнення 18234,57 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 10-74/1916 від 15.02.2017р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго"/ позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Вищого професійного училища № 7 м. Кременчука Полтавської області (далі - ВПУ № 7/ відповідач) про стягнення 18234,57 грн., з яких 7827 грн. 60 коп. пеня, 7594 грн. 14 коп. інфляційні, 2812 грн. 83 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 509 від 01.05.2009р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.10.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 25.10.2017р.

20.10.2017р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 12805), відповідно до якого останній позовні вимоги визнає частково. Зокрема в своєму відзиві посилається на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок ціни позову. Так, відповідач просить суд стягнути 703,39 грн. 3% річних та 544,11 грн. інфляційних. Крім цього, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50% від стягуваної суми - 2567,56грн.

24.10.2017р. позивач клопотанням (вх. № 12973) повідомив суд про допущену позивачем описку в п. 2 прохальної частини позовної заяви, а саме, замість "Вищого професійного училища № 7 м. Кременчук Полтавської області", вказано "Міський пологовий будинок". Позивач просить суд при винесенні рішення врахувати дане клопотання.

Вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

25.10.2017р. у зв'язку з необхідністю надання сторонам додаткових пояснень, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 13.11.2017р.

07.11.2017р. від позивача до суду надійшли заперечення на відзив (вх. № 13576).

В судовому засіданні 13.11.2017р. представник позивача наполягає на задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених у позові.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

13.11.2017р. до суду електронною поштою надійшов лист відповідача № 04/п2-536 з доданою до нього заявою про розгляд справи без участі відповідача. У вказаній заяві відповідач просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 13.11.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2009р. між ПАТ "Полтаваобленерго", в особі Кременчуцької філії (теплопостачальна організація за договором) та ВПУ № 7 (споживач за договором) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 509 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Пунктом 1.2 договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України "Про теплопостачання" та діючого законодавства України.

Згідно ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" - встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Додатком № 2 до договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання договору, а додатком № 3 до договору встановлено тариф на момент укладення договору, можливість його зміни і повідомлення про це споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р., п. 2.2.2 договору та додатку № 4 до договору "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію".

На підставі п. 23 Правил, розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку, згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку" та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та "ОСОБА_1 про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії".

Згідно п. 1 додатку № 4 до договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що відповідачем за період з січня 2015 року по березень 2017 року були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, у визначені договором строки.

Викладене позивач підтверджує виставленими відповідачу рахунками на оплату отриманих послуг, реєстрами отримання рахунків, платіжними дорученнями з оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії, а також виписками по рахунку позивача. Також на підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії позивачем надано копії актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії, частина яких не підписана представником відповідача.

Згідно п. 5 додатку № 4 до договору обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "ОСОБА_1 про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії", який оформлюється теплопостачальною організацією на підставі "Відомостей про фактичні покази розрахункових приладів обліку" та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого "ОСОБА_1 про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії" або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації.

За поясненнями позивача, акти про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії були отримані представниками відповідача разом з рахунками на оплату, підтвердженням цього є реєстри отримання рахунків.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7827 грн. 60 коп. пені, 7594 грн. 14 коп. інфляційних та 2812 грн. 83 коп. 3% річних (детальні розрахунки - в матеріалах справи).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідач жодних заперечень стосовно обсягів та вартості спожитої ним за договором теплової енергії не надав. Також відповідач не заперечує факту прострочення ним оплат за теплову енергію.

Згідно п. 6 додатку № 4 до договору за несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення. Нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції також передбачено п. 4.2.2. договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі п. 4.2.2. договору, п. 6 додатку № 4 до договору та ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача:

- 7827 грн. 60 коп. пені на прострочені зобов'язання за грудень 2016р., січень 2017р., лютий 2017р., березень 2017р., за загальний період з 14.01.2017р. по 29.03.2017р.;

- 2812 грн. 83коп. 3% річних на прострочені зобов'язання за листопад 2014 року, січень - травень 2015 року, жовтень 2015 року, січень - березень 2016 року, грудень 2016 року, січень - березень 2017 року за загальний період з 13.12.2014р. по 29.03.2017р.;

- 7594 грн. 14 коп. втрат від інфляції на прострочені зобов'язання за травень 2015 року, січень - березень 2016 року та грудень 2016 року, за загальний період з червня 2015 року по січень 2017 року.

Судом встановлено, що при зарахуванні сум оплат позивачем враховано п. 6.10 договору про постачання теплової енергії, згідно якого, у випадку відсутності у платіжному документі споживача у реквізиті "призначення платежу" посилань на ДПЗ чи період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, кошти, перераховані споживачем за теплову енергію, теплопостачальна організація має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача згідно даного договору, оформлену рахунками теплопостачальної організації, з найдавнішим терміном її виникнення. У разі, коли відповідно до призначення платежу в платіжних дорученнях, відповідачем за конкретний період (місяць) було сплачено суму коштів більшу, ніж належало сплатити відповідно до рахунку позивача, залишок вказаної суми позивач правомірно зараховував на погашення заборгованості з найдавнішим строком виникнення.

Відповідачем до відзиву надано контррозрахунок пені, річних та інфляційних втрат, згідно якого пеня становить 1813,36 грн., 3% річних - 326,21 грн., а інфляційні втрати - 600,44 грн.

Судом досліджено розрахунки обох сторін та виявлено наступні розбіжності в них:

1) За зобов'язаннями січня 2016р. відповідач вказує, що рахунок № 509 від 31.01.2016р. було оплачено 27.11.2015р. - 4411,37 грн., 11.02.2016р. - 7,42 грн. (платіжне доручення № 44 від 10.10.2016р.) та 26.02.2016р. - 29182,00 грн. (платіжне доручення № 67 від 25.02.2016р.). Тоді як позивач зазначає, що вказаний рахунок оплачено відповідачем 27.11.2015р. - 4411,37 грн. та 15.04.2016р. - 29189,42 грн. Оплати за 11.02.2016р. в сумі 7,42 грн. та за 26.02.2016р. в сумі 29182,00 грн. позивач зараховує за зобов'язання в лютому 2016 року.

Суд вважає, що позивач правомірно зарахував оплати за 11.02.2016р. в сумі 7,42 грн. та за 26.02.2016р. в сумі 29182,00 грн. в оплату рахунка за лютий 2016 року, оскільки в призначенні платежу платіжних доручень № 44 від 10.02.2016р. та № 67 від 25.02.2016р. було вказано саме "за тепл. енер. за 02.16р.".

2) За зобов'язаннями лютого 2016р. відповідач вказує, що рахунок № 509 від 29.02.2016р. було вручено представнику споживача 04.03.2016р. та повторно 18.03.2016р. з новими реквізитами. Вказаний рахунок було сплачено 23.03.2016р. - 304287,00 грн. (платіжне доручення № 122 від 22.03.2016р.) та 15.04.2016р. - 60043,50 грн. (платіжне доручення № 168 від 14.04.2016р.).

Позивач зазначає, що рахунок від 29.02.2016р. оплачено відповідачем 11.02.2016р. - 7,42 грн., 26.02.2016р. - 29182,00 грн., 15.04.2016р. - 13842,70 грн., 13.05.2016р. - 79106,12 грн., 13.05.2016р. - 118619,88 грн., 18.05.2016р. - 401,54 грн. та 20.05.2016р. - 123170,84 грн.

Оплату за 23.03.2016р. в сумі 304287,00 грн. позивач правомірно зарахував за зобов'язання в березні 2016 року, оскільки в призначенні платежу платіжного доручення № 122 від 22.03.2016р. відповідачем зазначено "за тепл. енер. за 03.16р.".

Оплату 15.04.2016р. в сумі 160852,00 грн. позивач правомірно зарахував за оплату теплової енергії використаної відповідачем у квітні 2016 року (117819,88 грн.), оскільки у платіжному доручені № 168 від 14.04.2016р. відповідачем зазначено "за тепл.енер. за 04.16.". Оскільки заборгованість за квітень 2016 року була погашена у повному обсязі, решту суми сплаченої платіжним дорученням № 168 від 14.04.2016р. позивач правомірно зараховав у рахунок погашення заборгованості з найдавнішим строком виникнення (29189,42 грн. - за січень 2016р. та 13842,70 грн. за лютий 2016р.).

Щодо видачі позивачем повторного рахунку 18.03.2016р., то вказаний рахунок було видано за проханням самого відповідача, що підтверджується його листом, адресованим позивачу, № 332 від 18.03.2016р. При цьому за проханням відповідача рахунок від 18.03.2016р. було видано за березень 2016 року.

Відповідач зазначає у відзиві, що рахунок від 29.02.2016р. для оплати за лютий 2016р. фактично був сплачений ВПУ №7 15.03.2016р. в сумі 304 287,00 грн., але у зв'язку з неправильно вказаним позивачем свого розрахункового рахунку на відповідному рахунку від 29.02.2016р., 16.03.2016р. сплачені кошти (304 287,00 грн.) повернулися на розрахунковий рахунок ВПУ № 7. Після чого, 18.03.2016р. адміністрація ВПУ № 7 листом № 332 звернулася до позивача з проханням надати новий рахунок за лютий 2016р. з правильними реквізитами.

Вказані факти, наведені відповідачем, не підтверджуються належними доказами.

За поясненнями позивача повторний рахунок на суму 304 287,00 грн. було видано за проханням відповідача у зв'язку з тим, що рахунок від 29.02.2016р. не був прийнятий до виконання відділом Державного казначейства, у зв'язку із пропуском строку його виконання.

Судом взято до уваги те, що навіть при оплаті 15.03.2016р. зобов'язання по оплаті за лютий було б порушено, оскільки рахунок від 29.02.2016р. відповідач отримав 04.03.2016р. і мав сплатити до 12.03.2016р.

Таким чином, зауваження відповідача щодо порядку нарахувань заборгованості за лютий 2016 року та, як наслідок, на нарахування пені, річних і інфляційних на прострочені суми боргу за лютий 2016р., судом до уваги не беруться.

3) За зобов'язаннями грудня 2016 року відповідач вказує, що рахунок від 31.12.2016р. було оплачено 23.12.2016р. - 4,55 грн., 27.12.2016р. - 250553,34 грн. та 17.02.2017р. - 2861,56 грн. (платіжне доручення № 76 від 16.02.2017р.).

Позивач зазначає, що вказаний рахунок оплачено відповідачем 23.12.2016р. - 4,55 грн., 27.12.2016р. - 250553,34 грн. та 09.03.2017р. - 2861,56 грн.

Оплату за 17.02.2017р. позивач правомірно зараховує за зобов'язання в лютому 2017 року, оскільки у платіжному дорученні № 76 від 16.02.2017р. відповідачем зазначено "за тепл.енер. за 02.17.".

4) За зобов'язаннями січня 2017 року відповідач зазначає, що рахунок від 24.01.2017р. дійсно був отриманий ним 24.01.2017р., але ВПУ № 7 не могло здійснити оплату рахунку у вказаний в договорі 7-денний строк, оскільки договір № 509/7 Про закупівлю теплової енергії в гарячій воді , на підставі якого відповідач має змогу оплачувати використану ним теплову енергію у 2017 році, фактично підписаний 08.02.2017р. На підтвердження вказаного відповідачем надано копію звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2017-01-17-000235-с, згідно якої оголошення про проведення процедури закупівлі відповідачем централізованого опалення було оприлюднено 17.01.2017р., а договір про закупівлю укладно 08.02.2017р.

Крім цього, відповідачем надано копію листа від 20.01.2017р. № 63 відповідно до якого він повідомив позивача про намір укласти договір.

Суд погоджується з твердженням відповідача щодо того, що Управління державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області не могло здійснити оплату рахунка позивача за січень 2017 року до укладення сторонами договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за 2017 рік. В зв'язку з цим, нарахування пені на суму рахунку за січень 2017р. з 01.02.2017р. по 07.02.2017р. є безпідставним.

Крім цього, судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не дотримано вимог п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У зв'язку з цим, позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за наступні місяці: червень 2015 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, січень 2017 року.

З врахуванням вищевикладеного, судом здійснено перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що стягненню підлягають 6282,07 грн. пені, 2647,24 грн. 3% річних, 4324,90 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві просить зменшити розмір пені на 50%.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 43 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи специфічний вид діяльності відповідача, який є бюджетною неприбутковою установою, а також те, що причиною несвоєчасної оплати зобов'язань за договором стало несвоєчасне фінансове забезпечення з Державного бюджету, приймаючи до уваги відсутність основної заборгованості за договором, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 50%.

Таким чином, стягненню підлягає пеня в сумі 3141,04 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Вищого професійного училища № 7 м. Кременчука Полтавської області (пров. Вадима Пугачова 14, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631; код ЄДРПОУ 02539217) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601; код ЄДРПОУ 25717118; р/р № 26003572077001, АТ "ТАСКОМБАНК"; МФО 339500) 3141 грн. 04 коп. пені, 2647 грн. 24 коп. 3% річних, 4324 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 887 грн. 39 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2017року

Суддя Семчук О.С.