Рішення

від 09.11.2017 по справі 911/2074/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2017 р. Справа № 911/2074/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

до Приватного підприємства «Відродження»

про зобов'язання визнати грошові вимоги в сумі 151105,95 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 8224-К-Н-О від 23.08.2017 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк» , позивач) звернулось до господарського суду господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Відродження» (далі - ПП «Відродження» , відповідач) в особі голови ліквідаційної комісії про зобов'язання визнати грошові вимоги в сумі 151105,95 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПП «Відродження» перебуває в стані припинення, у зв'язку з чим на адресу ліквідаційної комісії ПП «Відродження» позивачем була надіслана заява про визнання кредиторських вимог до боржника № 20161209РВ0000000749 від 12.05.2017 р., відповідно до якої позивач просив розглянути грошові вимоги ПАТ КБ Приватбанк в загальній сумі 151105,95 грн., визнати таку вимогу та включити грошові вимоги в сумі 151105,95 грн. до проміжного ліквідаційного балансу. Оскільки заява ПАТ КБ Приватбанк про визнання кредиторських вимог до боржника № 20161209РВ0000000749 від 12.05.2017 р. була залишена відповідачем без відповіді, позивач просить суд зобов'язати ліквідаційну комісію ПП «Відродження» визнати грошові вимоги в сумі 151105,95 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2017 р., у зв'язку з перебуванням судді Третьякової О.О. у довготривалій відпустці, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу № 911/2074/17 було прийнято до провадження суддею Бабкіною В.М.

Розгляд справи відкладався.

21.08.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшов лист б/н від 19.08.2017 р. (вх. № 16680/17 від 21.08.2017 р.), за змістом якого позивач просить суд долучити копію довідки та копію довіреності представника ПАТ КБ «Приватбанк» до матеріалів справи.

11.09.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 11.09.2017 р. (вх. № 18863/17 від 11.09.2017 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує та просить суд застосувати до всіх позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності. Обґрунтовуючи поданий відзив, відповідач підтверджує, що 13.05.2017 р. позивачем було направлено на адресу відповідача заяву з вимогами № 20161209РВ0000000749 від 12.05.2017 р., однак вказує, що аналогічна заява від позивача також надходила на адресу ПП Відродження 24.01.2017 р., яку було отримано ліквідатором ПП Відродження 31.01.2017 р. Письмова відповідь позивачу відповідачем або уповноваженою ним особою не надавалась, у зв'язку з безпідставністю, на думку відповідача, таких вимог, оскільки минув строк позовної давності. Поряд з цим, на думку відповідача, враховуючи факт неотримання позивачем рішення ліквідатора ПП Відродження з розгляду вимоги від 24.01.2017 р., ПАТ КБ Приватбанк мало право протягом місяця звернутись із позовом до такого ліквідатора про зобов'язання визнання грошових вимог, що позивачем зроблено не було.

Окрім того, відповідач зазначає, що згідно доданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором № Д 08-01-53 МК від 29.08.2008 р., укладеним між ПАТ КБ Приватбанк та ПП Відродження , остання оплата заборгованості відповідачем була здійснена 14.09.2011 р. Так, клієнтом було сплачено 677,73 грн. в рахунок погашення суми заборгованості за наданим кредитом та 677,33 грн. в рахунок погашення заборгованості по пені. Відтак, за твердженням відповідача, строк позовної давності сплив для позивача 14.09.2016 р., у той час як позивач звернувся до суду з даним позовом лише у липні 2017 року. Враховуючи викладене, ПП Відродження просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.09.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання б/н від 11.09.2017 р. (вх. № 18949/17 від 11.09.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів, яке ухвалою господарського суду від 11.09.2016 р. було задоволено судом.

У судовому засіданні 12.10.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала, проти застосування позовної давності заперечувала; представник відповідача проти позову заперечував та просив суд застосувати позовну давність.

25.10.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 25.10.2017 р. (вх. № 22446/17 від 25.10.2017 р.), за змістом яких відповідач просить суд застосувати до всіх позовних вимог у даній справі наслідки спливу строку позовної давності, в обґрунтування чого вказує на те, що остання оплата ПП Відродження в рахунок погашення заборгованості за наданим кредитом відповідачем на користь ПАТ КБ Приватбанк була здійснена 29.02.2012 р. в сумі 7,68 грн., після якої жодних оплат здійснено не було. Таким чином, передбачений договором п'ятирічний строк позовної давності з 01.03.2017 р. є пропущеним позивачем, оскільки банк звернувся із даним позовом до суду лише у липні 2017 року.

26.10.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення № 20161209РВ0000000749 від 25.10.2017 р. (вх. № 22610/17 від 26.10.2017 р.), за змістом яких позивач зазначає, що до вимог ПАТ КБ «Приватбанк» строк позовної давності не може бути застосовано у даній справі у зв'язку з його перериванням внаслідок подання банком позову до суду у 2012 році. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем було частково погашено заборгованість за кредитним договором 29.02.2012 р., що підтверджується доданим до матеріалів справи меморіальним ордером № HS029B0058 від 29.02.2012 р.

09.11.2017 р. засобами електронного зв'язку до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення № 20161209РВ0000000749 від 06.11.2017 р. (вх. № 23683/17 від 09.11.2017 р.), за змістом яких, серед іншого, банк наполягає на тому, що на вимогу ПАТ КБ Приватбанк від 24.01.2017 р. відповідачем відповіді надано не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування присічного строку, встановленого ч. 5 ст. 112 ЦК України, оскільки повідомлення про відмову у визнанні вимог кредитором отримано не було.

При цьому позивач також наголошує на тому, що норми ч. 3 ст. 112 ЦК України не виключають можливість розгляду судом вимог, від розгляду яких ухилилась ліквідаційна комісія, у разі звернення кредитора до суду поза межами місячного строку, встановленого цією частиною ст. 112 ЦК України.

У судовому засіданні 09.11.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі, проти застосування позовної давності заперечувала; представник відповідача у судове з'явився.

У судовому засіданні 09.11.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Приватним підприємством «Відродження» та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» було укладено кредитний договір № Д 08-01-53 МК від 29.08.2008 р., у відповідності до умов якого ПАТ КБ Приватбанк надало ПП «Відродження» (позичальник) кредит у розмірі 23000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 21.08.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитними коштами ПП Відродження почало користуватися з серпня 2008 р., однак відповідач здійснив погашення заборгованості частково. Як слідує з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 08-01-53 МК від 29.08.2008 р., останнє часткове погашення заборгованості в сумі 7,68 грн. було здійснено ПП Відродження 29.02.2012 р.

Таким чином, ПП Відродження взяті на себе грошові зобов'язання перед банком не виконало, у зв'язку з чим станом на 12.12.2016 р. за останнім утворилась заборгованість в розмірі 151105,95 грн., з яких - 17032,69 грн. заборгованості за кредитом, 67649,00 грн. заборгованості по відсоткам, 58990,64 грн. пені, 250,00 грн. фіксованого штрафу та 7183,62 грн. штрафу відсоткової складової.

Даний факт відповідачем не заперечувався.

ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, долученого до матеріалів справи, відповідач - Приватне підприємство «Відродження» (код ЄДРПОУ 13733939) з 01.12.2016 р. перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників. Строк, визначений засновниками (учасниками) відповідача або іншим органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи відповідача, для заявлення кредиторами своїх вимог - 01.02.2017 р.

Як слідує з позову, 13.05.2017 р. на адресу Приватного підприємства «Відродження» ПАТ КБ «Приватбанк» було надіслано заяву про визнання кредиторських вимог до боржника № 20161209РВ0000000749 від 12.05.2017 р., відповідно до якої позивач просив розглянути грошові вимоги ПАТ КБ Приватбанк з оплати заборгованості за кредитним договором Д 08-01-53 МК від 29.08.2008 р, в сумі 151105,95 грн., а саме - 17032,69 грн. заборгованості за кредитом, 67649,00 грн. заборгованості по відсоткам, 58990,64 грн. пені, 250,00 грн. фіксованого штрафу та 7183,62 грн. штрафу відсоткової складової, визнати кредиторську вимогу та включити грошові вимоги в сумі 151105,95 грн. до проміжного ліквідаційного балансу.

Факт направлення на адресу ПП «Відродження» 24.05.2017 р. заяви позивача підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за номером № 4902713499569 та роздруківкою з офіційного сайту УДППЗ Укрпошта від 16.06.2017 р. за результатом пошуку поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором № 4902713499569, з якої вбачається, що поштове відправлення не вручене під час доставки.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

ОСОБА_2 зі ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 тієї ж статті строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до приписів ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також результати їх розгляду.

Частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

ОСОБА_2 з ч.ч. 4, 5 тієї ж статті, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

ОСОБА_2 частин 1 та 7 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

Відповідно до частин 2 та 3 статті 60 ГК України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Як стверджує позивач, ПАТ КБ Приватбанк звернулось із заявою про визнання грошових вимог до боржника № 20161209РВ0000000749 від 12.05.2017 р., проте, відповідь про прийняте рішення за результатами розгляду вимоги позивача до відповідача, на адресу позивача не надходила, у зв'язку з чим позивач стверджує, що ліквідаційна комісія ПП Відродження ухилилась від розгляду вимоги позивача.

Враховуючи викладене, позивач просить суд зобов'язати ліквідаційну комісію відповідача визнати грошові вимоги ПАТ КБ Приватбанк в сумі 151105,95 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ПП Відродження .

Слід зазначити, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України). Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб'єктивне право. Оскільки суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення (невизнання або оспорювання) зобов'язаними сторонами. Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобовязати субєктів обовязку поновити чи визнати це право, утриматись від дій, що можуть його порушити у майбутньому, вчинити певні дії, інше.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що заборгованість ПП Відродження зі сплати кредиту та відсотків за його користування у розмірі 151105,95 грн. на користь ПАТ КБ Приватбанк не сплачена.

Таким чином, враховуючи наведені вище приписи законодавства, ПАТ КБ Приватбанк має право для пред'явлення вимог до відповідача, що ліквідується, з метою включення цих вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

З приводу дотримання ПАТ КБ Приватбанк строків для звернення до суду з даним позовом до ліквідаційної комісії слід зазначити таке.

Як зазначалося вище, згідно з ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 4 тієї ж статті 112 ЦК України).

Водночас, погашеними, за приписами ч. 5 цієї статті, вважаються вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом , вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується.

Слід зазначити, що до матеріалів справи не надано ані доказів одержання позивачем повідомлення ліквідаційної комісії відповідача про повну або часткову відмову у визнанні вимог банку, ані взагалі доказів наявності такого повідомлення. Натомість відповідач зазначав про те, що відповіді на вимоги позивача про включення до проміжного ліквідаційного балансу 151105,95 грн., що надходили на адресу ПП Відродження у січні та у травні 2017 року, ліквідаційною комісією підприємства не надавалися.

Відтак, підстави вважати погашеними вимоги ПАТ КБ Приватбанк є відсутніми.

Поряд з цим, слід зазначити, що норми частини 3 вказаної статті 112 Цивільного кодексу України не виключають можливості розгляду судом вимог, від розгляду яких ухилилась ліквідаційна комісія, у разі звернення кредитора з позовом до суду поза межами місячного строку, встановленого цією частиною, оскільки ухилення від розгляду кредиторських вимог, за нормою ч. 3 ст. 112 ЦК України, є окремою підставою для звернення кредитора із відповідним позовом до суду, який, розглядаючи спір, вирішує питання про обґрунтованість кредиторських вимог та про наявність підстав для їх включення до проміжного ліквідаційного балансу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що ПАТ КБ Приватбанк має обґрунтовані кредиторські вимоги до ПП Відродження в сумі 115105,95 грн.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.

Слід зазначити, що згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється відповідно до статті 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Відповідно до абз. 2 п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 р. № 10, якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають, позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів, обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

ОСОБА_2 з пунктом 6.8 кредитного договору № Д 08-01-53 МК від 29.08.2008 р. сторонами погоджено, що строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).

Як зазначає відповідач, остання сплата за договором відбулася 29.02.2012 р., у зв'язку з чим звернення ПАТ КБ Приватбанк до суду з даним позовом у липні 2017 року відбулося за спливом встановленого сторонами п'ятирічного строку позовної давності.

Позивач, заперечуючи проти застосування наслідків спливу строку позовної давності, зазначає, що до вимог ПАТ КБ «Приватбанк» строк позовної давності не може бути застосовано у даній справі у зв'язку з його перериванням внаслідок подання банком позову до суду у 2012 році.

ОСОБА_2 з приписами ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як слідує з матеріалів справи, ПАТ КБ Приватбанк звернулось до Миронівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи ПП Відродження , про стягнення з поручителя заборгованості ПП Відродження за кредитним договором від 29.08.2008 р. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 01.02.2012 р. було відкрито провадження у справі № 2/1017/52/12 за даним позовом. Ухвалою Миронівського районного суду від 16.07.2012 р. позовну заяву ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_3, за участю третьої особи ПП Відродження , про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 2/1017/52/12 було залишено без розгляду.

Водночас, згідно вимог ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Судом встановлено, що переривання строку позовної давності у даній справі внаслідок подання банком позову до іншого суду у 2012 році не відбулось з огляду на залишення позову у справі № 2/1017/52/12 без розгляду.

Враховуючи викладене, посилання позивача стосовно переривання строку позовної давності не береться судом до уваги з огляду на приписи ст. 265 ЦК України та зазначені вище обставини.

Натомість, оскільки остання часткова оплата була здійснена ПП Відродження 29.02.2012 р., що сторонами не заперечується, то встановлений договором п'ятирічний строк позовної давності пропущено позивачем, оскільки останній звернувся до суду з даним позовом лише 06.07.2017 р.

З огляду на викладене, у задоволенні позову у даній справі слід відмовити у повному обсязі.

Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників учасників процесу, у тому числі - щодо звернення ПАТ КБ Приватбанк до ліквідаційної комісії ПП Відродження у січні 2017 року, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення підписане 17.11.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна