Постанова

від 13.11.2017 по справі 817/1522/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року 12 год. 15 хв. РівнеСправа № 817/1522/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Дубава про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі іменується - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Дубава (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути на його користь суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 43756 грн. 24 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ за 2016 рік, поданого відповідачем до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість працівників, що працювали за звітний період склала 50 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , на підприємстві повинна становити 2 особи. Натомість, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у 2016 році у відповідача склала 1 особу. У зв'язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, на підставі статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , відповідачу нарахована сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 41944 грн. 00 коп. Загальна сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій, а також пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасну сплату таких санкцій, становить 43756 грн. 24 коп.

Ухвалою судді від 17.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання прибув представник позивача - ОСОБА_1

Відповідач, належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи, у судове засідання 13.11.2017 не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, будь-яких заяв чи клопотань не подавав.

За приписами частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

На підставі частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дубава пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, та відноситься до суб'єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-XII Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі іменується - Закон України №875-XII), встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідачем подано до контролюючого органу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми №10-ПІ (а.с.6), відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 50 осіб; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України №875-XII - 2 особи; фонд оплати праці штатних працівників - 2097,2 тис. грн.

Відповідно до статті 18 Закону України №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 Закону України №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів (далі іменується - Інструкція №42), у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі іменується - Інструкція №286).

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за 2016 рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 1 особа, а кількість працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України №875-XII - 2 особи. Отже, відповідачем у 2016 році не виконано норматив, передбачений статтею 19 Закону України №875-XII.

Дані обставини підтверджені і актом перевірки від 06.07.2017, яку проводило Управління Держпраці у Рівненській області (а.с.12-14).

Статтею 20 Закону України №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 31.01.2007 №70 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати, що затверджений Мінпраці 15.05.2007 за №223, відповідно до якого нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до суду позивач розраховує суму пені станом на 04.08.2017.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем нарахована пеня, яка складає: 16 грн. 78 коп. (сума пені за один день прострочення) х 108 (кількість днів прострочення) = 1812 грн. 24 коп. Отже, загальна сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році складає: 41944 грн. 00 коп. + 1812 грн. 24 коп. = 43756 грн. 24 коп.

Однак, суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом встановлено, що протягом 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Дубава не були вжиті всі заходи для недопущення такого господарського правопорушення, як невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Зі змісту статті 18-1 Закону України №875-XII вбачається, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання , зареєстрованим Міністерством юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (далі іменується - Наказ №316) затверджена форма звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Відповідно до Наказу №316, форма звітності заповнюється роботодавцями, які подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження. Відповідно до пункту 2.1 Наказу №316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Всупереч вимогам Закону України Про зайнятість населення та Наказу № 316, позивач не подавав звіти форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць, в яких зазначалося б про створені вакантні робочі місця саме для окремих категорій громадян - інвалідів. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи листом Рівненського районного центру зайнятості від 24.07.2017 №886 (а.с.10).

Таким чином, відповідачем не було виконано обов'язок з інформування щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів. Тобто, відповідач не вжив необхідних заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання, оскільки у роботодавця існує обов'язок щодо вжиття всіх необхідних та достатніх заходів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Ці заходи повинні носити активний характер, зокрема звернення до відповідних центрів зайнятості зі щомісячними формами звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , звернення із відповідними оголошеннями до засобів масової інформації тощо.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19.11.2013 у справі №21-397а13.

Абзацом 2 частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, вимоги позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За приписами частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дубава (код ЄДРПОУ 33649672) на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 43756 (сорок три тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 24 (двадцять чотири) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська