Постанова

від 17.11.2017 по справі 826/12894/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2017 року 08 год. 45 хв. № 826/12894/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом?янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ДПІ у Солом?янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017 року № 29353-1305.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він є співвласником нежилих приміщень у багатоквартирному жилому будинку за адресою: АДРЕСА_2. Відомості щодо земельної ділянки прибудинкової території будинку № 20 за вказаною адресою у Державному земельному кадастрі відсутні. Право користування земельною ділянкою, що знаходиться під належними позивачу приміщеннями, останній не реєстрував. За наведених обставин позивач вважає, що він не являється суб?єктом сплати земельного податку за вказану земельну ділянку у розумінні норми п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України, а тому прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 27.04.2017 року № 29353-1305, яким ОСОБА_1 визначено до сплати грошове зобов?язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 11 685,63 грн., є протиправним. Крім того, позивач вказує на те, що при обрахунку спірної суми земельного податку контролюючий орган використав недостовірні відомості про площу земельної ділянки (211,46 кв.м.) під належними позивачу нежилими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

24.10.2017 року у судовому засіданні суд своєю протокольною ухвалою замінив неналежного відповідача - ДПІ у Солом?янському районі ГУ ДФС у м. Києві на належного - Головне управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві)

У цьому ж судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача - заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні, з посиланням на надані до канцелярії суду письмові заперечення і додаткові документи.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що відповідно до приписів норм п. 286.1, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві нарахувало ОСОБА_1 земельний податок за 2017 рік у сумі 11 685,63 грн. Вказана сума земельного податку була нарахована за земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,021146 га. Відомості щодо площі земельної ділянки позивача були взяті з витягу з технічної документації № Н-00346/2008 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер № НОМЕР_2), виданої ОСОБА_1 (реєстр. № 818і від 27.02.2008 року).

24.10.2017 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що громадянину ОСОБА_1 разом з громадянином ОСОБА_2 на праві приватної власності належать у рівних частках нежилі приміщення з № 1 по № 20 (групи приміщень № 52) в літ. А загальною площею 298,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Дані нежилі приміщення були придбані останніми у іншої фізичної особи на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилих приміщень. За даними реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації від 13.06.2007 року ? частина вказаних нежилих приміщень зареєстрована за позивачем.

Речове право (право власності) на нежилі приміщення з № 1 по № 20 (групи приміщень № 52) в літ. А загальною площею 298,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, - зареєстровані за ОСОБА_1 і ОСОБА_2, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав сформованого № 4097162 станом на 06.06.2007 року.

Як пояснив позивач у своїх додаткових поясненнях від 23.10.2017 року, вказані нежилі приміщення використовуються ним у своїй господарській діяльності, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2, - розташоване товариство з обмеженою відповідальністю Свіг (код ЄДРПОУ 24266889), співзасновниками якого є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Відомості про зазначене товариство внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Документальні докази реєстрації за ОСОБА_1 права власності чи права користування на земельну ділянку під належною йому частиною нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_2, - жодна із сторін до суду не надала.

27.04.2017 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 29353-1305, яким позивачу відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 11 685,63 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017 року протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Статтею 206 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII такого Кодексу.

Згідно із ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.5 ст. 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Крім того, п. 286.6 ст. 286 ПК України визначає, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Також відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим у ч. 1, 2 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Отже, оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано земельний податок, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 ст. 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07.07.2015 року №826/12388/13-а, від 24.11.2015 року № 826/14303/13-а та від 02.12.2015 року № 826/3130/15.

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб.

При цьому, власники (фізичні особи) нежитлових приміщень в багатоповерховому і багатоквартирному житловому будинку наділені обов'язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно від площі, яку займають, в розмірі ідеальної частки площі будинку і прибудинкової території, що розміщений на відповідній землі.

Перевіряючи правильність здійсненого відповідачем розрахунку спірної суми земельного податку суд встановив, що останній був визначений за наступною формулою:

211,46 кв.м. x 1400,38 x 2 x 1,04 x 1,249 x 1,433 x 1,06 x 1 % = 11 685,63 грн., де контролюючим органом застосовано наступні показники:

- 211,46 м.кв. - площа земельної ділянки, на яку нараховано податок (згідно витягу з технічної документації № Н-00346/2008 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер № НОМЕР_2);

1400,38 - грошова оцінка в грн./кв.м. (відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 Про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Києва . Рішення вводиться в дію з 1 липня 2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 року № 565/565);

1% - ставка податку на землю відповідно до пп. 5.3.3.29 рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 року № 242/5629 зі змінами та доповненнями;

2 - коефіцієнт на функціональне використання землі (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 із змінами та доповненнями);

1,04 - узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно 2.1 п. 2 Додатку 5 до рішення Київської міської ради 26.07.2007 року № 43/1877 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення із змінами та доповненнями

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року № 6-28-0 22-215/2-15;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28- 0.22-201/2-16 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель ;

1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року № 22-28-0.22-443/2- 17 Про індексацію нормативної грошової оцінки земель ).

З даного розрахунку неможливо встановити правильність визначення площі земельної ділянки (211,46 кв.м.), з якої проведено нарахування позивачу земельного податку в сумі 11 685,63 грн., оскільки відсутні дані щодо площі всієї земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, немає даних щодо площі приміщень зазначеного будинку з урахуванням частки (1/2) позивача, та відповідно вирахуваної пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на позивача, що не дає можливості суду перевірити дотримання відповідачем вимог п. 286.6 ст. 286, п. 287.8 ст. 287 ПК України та вірність розрахунку суми податкового зобов'язання.

Наданий представником відповідача до матеріалів справи витяг КП Київський інститут земельних відносин з технічної документації № Н-00346/2008 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер № НОМЕР_2), виданої ОСОБА_1, (реєстр. № 818і від 27.02.2008 року), на думку суду, також не містить усіх вихідних даних для перевірки правильності визначеної контролюючим органом площі земельної ділянки, з якої ГУ ДФС ум. Києві нарахувало позивачу земельний податок за 2017 рік. Інших документальних доказів на обґрунтування правильності проведення розрахунку суми земельної податку позивача відповідачем до суду не подано.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також при вирішенні даної справи суд враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 11 685,63 грн., з огляду на відсутність в останньому всіх складових необхідних для визначення податку.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.04.2017 року № 29353-1305.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 02218, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова