Ухвала

від 13.11.2017 по справі 818/1106/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 р.Справа № 818/1106/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2017р. по справі № 818/1106/17

за позовом Приватного підприємства "СТТК"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протииправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "СТТК", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002541407 від 21.07.2017 про суму завищення від'ємного значення за декларацією номер реєстрації в контролюючому органу НОМЕР_1 дата реєстрації 18.01.2017, за звітний період - грудень 2016 року, в розмірі 81 414,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0002551407 від 21.07.2017 про збільшення ПП СТТК грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 38 973,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 31 178,00 грн. та штрафними санкціями - 7 795,00 грн.

В обгрунтування позову зазначив, що оскаржуваніподаткові-повідомлення рішення є безпідставними, оскільки позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені підприємством у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, оскільки факт здійснення господарської операції підтверджений відповідними первинними документами.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 року адміністративний позов Приватного підприємства "СТТК" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, ст.ст. 86, 159 КАС України, ст. 656 ЦК України, ст.ст. 180, 264 ГК України, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 ПК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "СТТК" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Сінтекс Трейд" за грудень 2016 року, за результатами якої складено акт №1050/18-28-19-07/32463205/111 від 10.07.2017 (а.с.18-38).

Відповідно до матеріалів перевірки встановлено порушення пп. а п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р. 18.1 Декларації) у грудні 2016 року на загальну суму 31178 грн.;

- завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) у грудні 2016 року на загальну суму 81414 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2 від 21.07.2017 про суму завищення від'ємного значення за декларацією № реєстрації в контролюючому органу НОМЕР_1 дата реєстрації 18.01.2017, за звітний період - грудень 2016 року, в розмірі 81 414,00 грн. (а.с.40);

- № НОМЕР_3 від 21.07.2017 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 38 973,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 31 178,00 грн. та штрафними санкціями - 7 795,00 грн. (а.с.41).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення №0002541407 від 21.07.2017 та №0002551407 від 21.07.2017 не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи між ПП "СТТК" (Покупець) та ТОВ "Сінтекс Трейд" (Продавець) було укладено договір поставки №473/2 від 01.12.2016 (далі по тексту - Договір), відповідно до якого сторони Договору домовилися що, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується продати Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари (металопрокат, запірна арматура, фільтра, муфти, фітинги, фланці, труби поліпропіленові, фітинги з пластику, утеплювач, насоси, теплообмінники, контрольно-вимірювальні прилади), кількість і технічні умови яких зазначені у рахунках-фактурах, що складають невід'ємну частину цього Договору, відповідно до п. 1.1. Договору (а.с.48).

На виконання умов Договору ПП "СТТК" отримано від ТОВ "Сінтекс Трейд" товарно-матеріальні цінності, на що ТОВ "Сінтекс Трейд" оформлено наступні податкові та видаткові накладні: видаткова накладна № 4936 від 20.12.2016 (а.с.51), податкова накладна № 49 від 20.12.2016 на суму 274 922,82 грн. у т.ч. ТТДВ 45 820,47 грн.; видаткова накладна № 5736 від 26.12.2016 (а.с.53), податкова накладна № 57 від 26.12.2016 на суму 163 137,90 грн. у т.ч. ПДВ 27 189,65 грн.; видаткова накладна № 6036 від 26.12.2016 (а.с.55), податкова накладна № 60 від 26.12.2016 на суму 237 489,86 грн. у т.ч. ПДВ 39 581,64 грн. Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За отримані товари ПП СТТК проведено розрахунки з ТОВ Сінтекс Трейд , що підтверджується виписками з банківських установ по рахункам ПП СТТК , які надавалися Головному управлінню ДФС у Сумській області в додатках до відповіді на запит від 14.04.2017 за № 1706/10/18-28-14-07-17.

Перевезення товарів від ТОВ Сінтекс Трейд до ПП СТТК здійснювалось транспортом постачальника, який є відповідальним за перевезення товару та складання ТТН, відповідно до п. 3.1. Договору Продавець зобов'язується поставити Покупцеві товари, що поставляються за цим Договором, протягом 10 робочих днів з дати оплати товару власними силами та транспортом на склад Покупця за адресою м. Суми, вул. Псільська, 26 .

Придбаний товар у подальшому ПП СТТК використаний в оподатковуваних операціях: частково використаний в господарській діяльності підприємства, та частково проданий іншим суб'єктам господарської діяльності у відповідності до діючого законодавства, що також документально підтверджується з наявних у матеріалах справи документів (а.с.58-198).

Суму податку на додану вартість за грудень місяць 2016 р. за зазначеними податковими накладними у сумі 112 591,76 грн. включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у Додатку 5 (№9266630928 від 18.01.2017) до податкової декларації з податку на додану вартість, та відповідає даним декларації з податку на додану вартість (№9266630927 від 18.01.2017) за грудень 2016р. (а.с.43-46).

При цьому, як випливає з акта перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання правочину з постачання товару були досліджені в ході перевірки.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності» .

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначає перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В свою чергу, відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України ари від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як було зазначено вище, перевіркою встановлено, що суми ПДВ, віднесеного ПП "СТТК" до податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товару у ТОВ "Сінтекс Трейд", повністю підтверджуються податковими накладними, виданими контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що усі податкові накладні, що були виписані ТОВ "Сінтекс Трейд" для ПП "СТТК", містять усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. У даному випадку на момент виписування усіх податкових накладних, що зазначені в Акті перевірки, ТОВ "Сінтекс Трейд" було зареєстровано як платники ПДВ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Сінтекс Трейд", а отже висновки посадових осіб податкового органу про заниження позивачем позитивного значення різниці між сумою грошового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р.18.1 Декларації) у грудні 2016 року на суму 31178 грн. та про завищення позивачем суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) у грудні 2016 року на суму 81414 грн. є необгрунтованими.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про відсутність ТТН у господарських відносинах між ТОВ "Сінтекс Трейд" та ПП "СТТК" як доказу нереальності здійснення господарських операцій, оскільки товаро-транспортна накладна не відноситься до тих первинних документів, які підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей та не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій. ТТН підтверджує витрати на оплату транспортних послуг, а не придбання товару.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення №0002541407 від 21.07.2017 та №0002551407 від 21.07.2017 не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а отже позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 року по справі № 818/1106/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2017р. по справі № 818/1106/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2017 р.