Ухвала

від 15.11.2017 по справі 815/4442/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року м. Київ К/800/30990/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2015

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015

у справі № 815/4442/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Союз

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Союз (далі - позивач, ТОВ Союз ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.02.2015 № 0007941701, №0000222204, №0000232204, №0000272204, №0000282204.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2015, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 27.02.2015 № 0007941701, №0000222204, №0000232204, №0000272204, №0000282204..

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 19.01.2015 р. № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 56, № 57, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно постанов слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Майорова П.О. від 29.09.2014, слідчого з ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області старшого лейтенанта юстиції Дунай Д.О. від 04.11.2014 та на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 16.01.2015 № 17-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю СОЮЗ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт від 13.02.2015 р. № 649/15-51-22-01/30586931 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 17 372 683 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 19 593 801 грн.; підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ СОЮЗ податку на землю всього в сумі 240 588,36 грн.; пункту 119.2 статті 119, абз. е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті167, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт а , підпункт б пункту 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 16756,40 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007941701 від 27.02.2015 про збільшення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 16 756,40 грн. за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 8 888, 20 грн., № 0000222204 від 27.02.2015 про збільшення зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 17 372 683,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 8 686 342 грн., №0000232204 від 27.02. 2015 про збільшення зобов'язань з податку на додану вартість на суму 19 593 801, 00 грн. за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 9 796 901, 00 грн., № 0000272204 від 27.02.2015 про збільшення суми грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб на суму 240 588 грн. за основним платежем, 60 147 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією, № 0000282204 від 27.02.2015 про застосування штрафної (фінансової санкції) у розмірі 510,00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

За результатами адміністравтиного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Як слідує з акту перевірки, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП БУД-СИСТЕМС , ПП БІЛДІНГ СТАФ , ПП ВІВА ТРЕЙДІНГ , ПП ІН КАР , ПП ТОП ТРЕЙДІНГ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ОРЛАН , ПП ГЕНУС МЕРКС , оскільки, за твердженнями відповідача, правочин укладений позивачем з вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними та вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків. При цьому податковий орган посилається на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача ПП БУД-СИСТЕМС , ПП БІЛДІНГ СТАФ , ПП ВІВА ТРЕЙДІНГ , ПП ІН КАР , ПП ТОП ТРЕЙДІНГ , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ОРЛАН , на порушення з боку контрагентів ПП Сузірґя Альпіон , ПП Тріумф-Трейд , ПП ЕКО-СТРОЙ-ГРАД .

Також, в акті перевірки вказується, що ТОВ СОЮЗ 15 квітня 2014 року перераховано кошти у сумі 100 000 грн. на лікування громадянина ОСОБА_6 (рахунок НОМЕР_1 від 10.04.2014 р.) ТОВ Інновація Медична клініка на підставі трьохстороннього договору № 1390 Про надання платних медичних послуг від 17.04.2014 p., укладеного між ТОВ СОЮЗ (Платник), ТОВ Інновація Медична клініка (Виконавець) та ОСОБА_6 (Пацієнт). При цьому, оскільки на момент перевірки не було пред'явлено письмового звернення (заяви) від громадянина ОСОБА_6 до підприємства ТОВ СОЮЗ за благодійною допомогою на лікування та документів, які б вказували на необхідність проведення такої оплати (виписка з амбулаторної карти, рахунок-фактура на лікування, медикаменти, тощо та інші документи), а також в зв'язку з відмовою посадових осіб товариства від надання письмових пояснень з цього приводу, ДПІ прийшла до висновку, що виплата у розмірі 100 000 грн. не є цільовою благодійною допомогою, а вважається додатковим благом громадянина ОСОБА_6

Крім того, податковий орган в акті перевірки робить висновок про порушення з боку позивача підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, пунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, оскільки на думку податкового органу, ТОВ Союз є суб'єктом сплати податку на землю в період з 01.01.2012 по 01.09.2014.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показник витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Крім того, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу про порушення платником податку податкового законодавства та висновки про безпідставне віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту та валових витрат не можуть ґрунтуватися виключно на отриманій податковій інформації без дослідження первинної документації по взаємовідносинах із контрагентами платника податку.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган не досліджував первинні документи, які оформлялись по господарським операціям з придбання позивачем товарів та послуг. Усі висновки акту перевірки ґрунтуються на податковій інформації, без встановлення порушень норм податкового законодавства безпосередньо ТОВ Союз . Крім того, будь-які висновки викладені у актах про неможливість проведення зустрічних звірок, не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків для платника податків, у тому числі, бути достатньою підставою для визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, нікчемними.

Щодо оскаржуваного повідомлення-рішення від 27.02.2015 № 0007941701 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. б підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ СОЮЗ 15 квітня 2014 року перераховано кошти у сумі 100 000 грн. на лікування громадянина ОСОБА_6 (рахунок НОМЕР_1 від 10.04.2014р.) ТОВ Медична клініка Інновація на підставі трьохстороннього договору № 1390 Про надання платних медичних послуг від 17.04.2014 p., укладеного між ТОВ СОЮЗ (Платник), ТОВ Медична клініка Інновація (Виконавець) та ОСОБА_6 (Пацієнт).

Згідно абзацу а підпункту 170.7.4 пункту 170.7 статті 170 Податкового кодексу України не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами - юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості): а) закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, інваліда, дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків є інвалідом; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат на косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями), водолікування та геліотерапію, не пов'язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни, аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування), операції з переміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування), лікування тютюнової чи алкогольної залежності; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України; протезно-ортопедичним підприємствам, реабілітаційним установам для компенсації вартості платних реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів реабілітації, наданих платнику податку, визнаному в установленому порядку інвалідом, або його дитині-інваліду, у розмірах, що не перекриваються виплатами з бюджетів і фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок перевіряючих з приводу визнання виплати у розмірі 100 000 грн. додатковим благом громадянина ОСОБА_6 є безпідставним та не відповідає діючому законодавству України, ґрунтується на сумнівах податківців стосовно самого факту та характеру захворювання ОСОБА_6, незважаючи на те, що укладений трьохсторонній договір вказує на обґрунтованість проведення цих виплат за виставленим рахунком саме на оплату лікування ОСОБА_6

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі угоди оренди майна з інвестиційними зобов'язаннями за № 1/С195 від 11.11.1999 р. укладеною між ТОВ Союз та управлінням ЖКХ, останнім передано майно Одеського міського звалища Дальницькі карєри . Згідно умов означеного договору з метою підвищення ефективності використання майна комунальної власності, а також в метою залучення додаткових грошових внесків, покращення екологічної та санітарно-епідеміологічної становища у м. Одесі, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду та використання основні фонди: Одеське міське звалище Дальницький карєр , розташованої на території Овідіопольського та Біляївського районів в Одеській області. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору у зв'язку з внесенням інвестицій, орендна плата, на підставі Розпорядження Одеського міського голови № 1004-01/с від 10.09.1999 зі змінами та доповненнями, на протязі всього терміну дії договору оренди не стягується.

Зазначені обставини свідчать, що в оренду передавались основні фонди, а не земельна ділянка під міським звалищем. Крім того, сторонами договору погоджено, що орендна плата протягом всього терміну дії договору не стягується.

Таким чином, висновки акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства в частині недекларування та несплати земельного податку, як то передбачено умовами договору №1/195, є хибними.

Враховуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000272204 від 27.02.2015, підлягає скасуванню і податкове-повідомлення-рішення №0000282204 від 27.02.2015, яким до позивача застосовано штрафні санкції за неподання податкової звітності з плати за землю.

Виходячи з викладеного, судами попередніх інстанцій обґрунтовано вказано на безпідставність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 27.02.2015 № 0007941701, №0000222204, №0000232204, №0000272204, №0000282204, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі № 815/4442/15залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Н.Є. Маринчак