Постанова

від 07.08.2012 по справі 8505/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07.08.2012 р. справа № 2а- 8505/12/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування рішення , -

встановив:

Позивач, Приватна науково-виробнича фірма Анкор-Теплоенерго , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі), №0001302330 від 16.03.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті №294/23-304/32762338 від 27.02.2012 р., а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, на думку позивача, ним було правомірного віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість по податкових накладних у межах правочинів з ТОВ Трубопласт-Україна . У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що внаслідок порушення ТОВ Анкор-Теплоенерго вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України відбулось завищення податкового кредиту з ПДВ внаслідок безпідставного віднесення до його складу суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від контрагента -ТОВ Трубопласт-Україна у межах нікчемних правочинів. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, ПНВФ Анкор-Теплоенерго , пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32762338, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

20.02.2012 р. ДПІ у Ленінському районі міста Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПНВФ Анкор-Теплоенерго (ідентифікаційний код - 32762338) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям придбання товарів, робіт, послуг у ТОВ Трубопласт-Україна (ідентифікаційний код - 37189531) у травні 2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 27.02.2012 р. №294/23-304/32762338.

Позивач оскаржив згаданий наказ про призначення перевірки та дії по проведенню перевірки до Харківського окружного адміністративного суду, постановою якого від 26.04.2012р. по справі №2а-3433/12/2070 вимоги ПНВФ Анкор-Теплоенерго були залишені без задоволення. З пояснень представників сторін судом встановлено, що названа постанова окружного адміністративного суду залишена в силі Харківським апеляційним адміністративним судом за наслідками апеляційного перегляду.

16.03.2012 р. з посиланням на акт від 27.02.2012 р. №294/23-304/32762338 ДПІ у Ленінському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0001302330, яким ПНВФ Анкор-Теплоенерго збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 70.118,00 грн. (основний платіж - 70.117,00 грн.; штраф - 1,00 грн.).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 27.02.2012 р. №294/23-304/32762338 висновки ДПІ про порушення ТОВ Анкор-Теплоенерго вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від підприємства-постачальника - ТОВ Трубопласт-Україна у межах нікчемного правочину.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

За матеріалами справи судом встановлено, що письмових правочинів у вигляді окремого єдиного документу між ПНВФ Анкор-Теплоенерго (в якості покупця) та ТОВ Трубопласт-Україна (в якості постачальника) не вчинялось.

Згідно з твердженням ПНВФ Анкор-Теплоенерго 04.05.2011 р., 05.05.2011 р. та 06.05.2011 р. р. між позивачем, ПНВФ Анкор-Теплоенерго (в якості покупця) та ТОВ Трубопласт-Україна (в якості постачальника) було укладено усні договори поставки товару, номенклатура яких відображена в рахунку-фактурі №0405 від 04.05.2011 р. на загальну суму 420.700,00 грн. (пластини, прокладки, фланці, листи н/ж).

На думку позивача, факт вчинення усних договорів підтверджується складеними ТОВ Трубопласт-Україна податковими накладними №37 від 04.05.2011 р. на суму 240.756,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 40.126,00 грн.), №38 від 04.05.2011 р. на суму 24.852,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.142,00 грн.), №78 від 05.05.2011 р. на суму 65.135,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10.855,83 грн.), №93 від 06.05.2011 р. на суму 37.157,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6.192,83 грн.), №94 від 06.05.2011 р. на суму 26.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.400,00 грн.), №95 від 06.05.2011 р. на суму 26.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.400,00 грн.) та видатковими накладними №РН-040519 від 04.05.2011 р. на суму 240.756,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 40.126,00 грн.), №РН-040520 від 04.05.2011 р. на суму 24.852,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.142,00 грн.), №РН-050519 від 05.05.2011 р. на суму 54.279,17 грн. (у т.ч. ПДВ - 10.855,83 грн.), №РН-060507 від 06.05.2011 р. на суму 37.157,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6.192,83 грн.), №РН-060508 від 06.05.2011 р. на суму 26.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.400,00 грн.), №РН-060509 від 06.05.2011 р. на суму 26.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.400,00 грн.).

Між тим, суд зауважує, що з огляду на приписи ст.70 КАС України та невідповідність перелічених вище податкових і видаткових накладних вимогам ч.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в частині відсутності найменування посади, прізвища, ім'я, по-батькові особи, котра діяла від імені ТОВ Трубопласт-Україна , дані документи не можуть бути визнані належними та допустимим доказами існування господарських взаємовідносин ПНВФ Анкор-Теплоенерго з ТОВ Трубопласт-Україна .

Спір по справі виник з приводу правильності формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, тобто з правовідносин, котрі унормовані ст.ст.198-201 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

На підтвердження реальності господарських операцій за укладеними з ТОВ Трубопласт-Україна правочинами поставки товарів позивачем надані до суду копії складених контрагентом податкових накладних №37 від 04.05.2011 р. на суму 240.756,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 40.126,00 грн.), №38 від 04.05.2011 р. на суму 24.852,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.142,00 грн.), №78 від 05.05.2011 р. на суму 65.135,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10.855,83 грн.), №93 від 06.05.2011 р. на суму 37.157,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6.192,83 грн.), №94 від 06.05.2011 р. на суму 26.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.400,00 грн.), №95 від 06.05.2011 р. на суму 26.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.400,00 грн.) та видаткових накладних №РН-040519 від 04.05.2011 р. на суму 240.756,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 40.126,00 грн.), №РН-040520 від 04.05.2011 р. на суму 24.852,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.142,00 грн.), №РН-050519 від 05.05.2011 р. на суму 54.279,17 грн. (у т.ч. ПДВ - 10.855,83 грн.), №РН-060507 від 06.05.2011 р. на суму 37.157,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6.192,83 грн.), №РН-060508 від 06.05.2011 р. на суму 26.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.400,00 грн.), №РН-060509 від 06.05.2011 р. на суму 26.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.400,00 грн.).

Оглянувши перелічені первинні документи, суд відзначає, що згадані накладні не містять прізвища, ім'я, по-батькові, посади особи, котра склала ці документи, що прямо суперечить приписам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88).

За таких обставин, перелічені документи не можуть бути враховані судом як належні та допустимі докази реальності господарської операції за спірними усними правочинами.

Також, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником податкового кредиту, так як факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а відтак, фізичне створення особою лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Суд вважає, що згідно з законом податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

З цього приводу суд відмічає, що відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

В силу абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що у спірних правовідносинах товар від ТОВ Трубопласт-Україна до позивача, ПНВФ Анкор-Теплоенерго , доставлявся автомобільним транспортом, на підтвердження чого останнім були надані до суду копії товарно-транспортних накладних №0405 від 04.05.2011 р., №0405.01 від 04.05.2011 р., №0505 від 05.05.2011 р., №0605 від 06.05.2011 р., №0605.01 від 06.05.2011 р. та №0605.02 від 06.05.2011 р.

Оглянувши згадані накладні, суд відзначає, що перелічені документи також не містять прізвища, ім'я, по-батькові, посади особи, котра у спірних правовідносинах діяла від імені постачальника позивача -ТОВ Трубопласт-Україна , не містять чіткого зазначення адреси навантаження та розвантаження тощо.

Витребувані судом від позивача на виконання вимог ст.11 КАС України копії подорожніх листів не містять жодної інформації про завдання, отримане водієм, про місце отримання вантажу, про місце доставки вантажу тощо.

За таких обставин, ані товарно-транспортні накладні, ані подорожні листи в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути розцінені судом як належні та допустимі докази фізичного переміщення товару саме від ТОВ Трубопласт-Україна до позивача -ПНВФ Анкор-Теплоенерго .

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка водій підприємства-позивача ОСОБА_3, котрий, як свідчать матеріали справи, здійснював перевезення товару у спірних правовідносинах, пояснив, що йому невідомо, від кого отримувався товар, хто здійснював завантаження товару, хто саме та яким чином діяв у спірних правовідносинах від імені ТОВ Трубопласт-Україна , хоча саме ОСОБА_3 згадується у ТТН як експедитор.

Системно аналізуючи положення ст.ст.44 і 198 Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право віднести на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми видатків та податків, що були сплачені на користь контрагентів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг), по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків, по-третє, за господарськими операціями, котрі фактично відбулись за правочинами, укладеними за наявності ділової мети та наміру отримати дохід.

Відсутність будь-якої з перелічених вище умов згідно з законом унеможливлює віднесення ПДВ до складу податкового кредиту.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд не знаходить в матеріалах справи жодних фактичних даних на підтвердження доводів позивача про наявність господарських взаємовідносин саме з ТОВ Трубопласт-Україна та про відсутність в діяльності ПНВФ Анкор-Теплоенерго порушень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судом встановлено, що позивачем, ПНВФ Анкор-Теплоенерго були прийняті до обліку і віднесені на розрахунки з Державою по ПДВ документи (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні), котрі в силу явних та грубих недоліків в оформленні не мають юридичної сили та доказовості через дефекти в змісті і не дають жодних підстав для висновку про можливість ідентифікувати ці документи, як приналежні до господарських взаємовідносин з ТОВ Трубопласт-Україна .

Посилання представника позивача, що саме таке оформлення документів є звичайним для ділового обороту суд до уваги не бере, позаяк визначені законодавцем вимоги до оформлення первинних документів є загальновідомими і недодержання цих вимог є порушенням закону.

За таких обставин, судження ДПІ про вчинення ПНВФ порушення ст.198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку за виписаними ТОВ Трубопласт-Україна податковими накладними, визнається судом юридично та фактично обґрунтованим, так як цілком узгоджується з наявними у справі документами.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішення -залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13.08.2012р.

Суддя А.В. Сліденко