Постанова

від 26.04.2007 по справі 9921-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9921-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.04.2007Справа №2-31/9921-2006А

10 годин 00 хвилин

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.

за участю представників сторін:

від позивача – Дзвинник М.П., представник за дов.№122 від 19.04.07р.,    Велика Т.П., представник за дов.№121 від 19.04.07р.  

від відповідача – Грязнова Г.М., завідуюча юр.сектором, довіреність №55/8/10-0 від 09.01.07р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Відкритого акціонерного товариства «Победа»(97154, АР Крим, Нижньогірський район, с.Жемчужина, вул.Шкільна, 2)

до відповідача –  Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі в Автономній Республіці Крим (97100, АР Крим, смт.Нижньогірський, вул.Шкільна,16)

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення

                                                              ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Победа» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до ДПІ у Нижньогірському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002932301/0 від 06.12.04р. в частині донарахування податкового зобов'язання з неправомірного використання пільг з ПДВ в сумі 20055,44грн. та в частині донарахування ПДВ в сумі 26111,68грн. з операції по списанню багаторічних насаджень.

У судовому засіданні, що відбулось 06.07.06р., представник позивача, користуючись своїм правом, наданим довіреністю, змінив позовні вимоги відповідною заявою і просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0002932301/3 від 12.05.05р. на суму 26111,68грн.

У судовому засіданні, що відбулось 10.07.06р., позивач заявою уточнив свої позовні вимоги і просить суд також скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0002932301/0 від 06.12.04р. в частині донарахування ПДВ на суму 26111,68грн. та в частині штрафних санкцій в сумі 20055,44грн. за використання коштів зі спеціального рахунку по рослинництву за нецільовим призначенням.  

Ухвалою Господарського суду від 10.07.06р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Господарського суду від 23.03.07р. провадження у справі поновлено.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки, не відповідають вимогам закону, отже донарахування податку в сумі 26111,68грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 20055,4грн. неправомірно. В правове обґрунтування позивач посилається на п.4.9 ст.4, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

В порядку ст.150 КАС України та за клопотанням сторін по справі  оголошувались перерви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  дослідивши надані сторонами докази, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ в Нижньогірському районі провела планову документальну перевірку позивача не предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.03р. по 31.12.03р., за результатами якої складений акт №453/2301/00413073 від 03.12.2004р.

На підставі акта перевірки  прийнято податкове повідомлення-рішення №0002932301/0 від 06.12.2004р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 50152,46грн., у тому числі  17462,01грн. основний платіж та 32690,45грн. штрафні санкції.

Із загальної суми податкового зобов'язання 50152,46грн., визначеного спірним податковим повідомленням рішенням, позивачем оспорюється  26111,68грн., з якої 17407,79грн. донарахованого ПДВ з операції по списанню багаторічних насаджень та 8703,90грн. штрафних санкцій, 54,22грн. донарахованого податку по взаємовідносинам з фірмою «Ода» (завишення податкового кредиту), а також 20055,44грн. штрафних санкцій, застосованих за використання коштів зі спецрахунку з ПДВ за нецільовим призначенням.

Позивач скористався своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення №0002932301/0 від 06.12.2004р. в адміністративному порядку. При цьому позивач оскаржував дане рішення тільки в частині донарахування йому податку з операції по списанню багаторічних насаджень в сумі 17407,79грн. та штрафних санкцій в сумі 8703,89грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002932301/3 від 12.05.2005р. на суму 26111,68грн., яке є також предметом спору за даним позовом.

По епізоду донарахування податкового забов'язання з операції по  списанню основних коштів за самостійним рішенням платника податків.

Судовою бухгалтерською експертизою встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки від 03.12.2004р. №453/2301/00413073, в частині донарахування податку на додану вартість за 2003 рік в сумі 17407,79грн. нормативно та наданими документами не підтверджуються.

Пунктом 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначений порядок ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків: якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих  фондів  така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 – за звичайними цинами, але не менше їх балансової вартості.

При цьому зазначена норма закону встановлює випадки, коли дане правило не застосовується. Зокрема, якщо платник податку представляє органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розбирання  або перетворення основного фонду іншими засобами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватись в майбутньому за первоначальним призначенням.  

Отже, позивачем правомірно не включена до бази оподаткування ПДВ в 2003 році операція з ліквідації багаторічних насаджень відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначена операція з ліквідації багаторічних насаджень підтверджується відповідними актами списання багаторічних насаджень, що були представлені податковому органу. Даний факт  підтверджений висновком судової бухгалтерської експертизи №56 від 21.03.07р.  

Таким чином, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 17407,79грн. з операції по списанню багаторічних насаджень та застосування штрафних санкцій в сумі 8703,90грн. є неправомірним.

По епізоду застосування позивачем пільг по ПДВ.

Згідно акту перевірки від 03.12.04р. №453/2301/00413073 відповідачем встановлено неправомірне використання пільг з ПДВ згідно п.11.21, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» в сумі 20055,44грн., а саме використання коштів не за цільовим призначенням зі спеціального рахунку по рослинництву.

У відповідності зі ст.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97р. до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У випадку нецільового використання  акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України у безспірному порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99р. №271 «Про порядок акумуляції і використання коштів, які нараховуються сільгоспвиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робот, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» визначено порядок акумуляції і використання зазначених коштів.

Відповідно з п.5 Постанови кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на спеціальний рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

З аналізу наведених норм слідує, що діючим законодавством не визначено поняття матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Тому висновок відповідача про нецільове використання ЗАТ «Победа» коштів зі спеціального рахунку по рослинництву в 2003 році не ґрунтується на законі та документально не підтверджений, що також встановлено судовою бухгалтерською експертизою.

Донарахування податкового зобов'язання позивачу за епізодом про включення до складу податкового кредиту в сумі 54,22 ПДВ за взаємовідносинами  з фірмою «Ода», за результатами судової бухгалтерської експертизи також не знайшло свого підтвердження. Як встановлено експертом у висновку №56 від 21.03.07р. нормативно та представленими первинними бухгалтерськими документами донарахування податку на додану вартість за 2003 рік в сумі 54,22грн. не підтверджено.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень  адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення.

  Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, яким є відповідач, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.              Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

   Проте, єдиним доказом обгрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень відповідача є акт перевірки від 03.12.04р. №453/2301/00413073, висновки якого не знайшли свого підтвердження по спірним відносинами за результатами судової бухгалтерської експертизи.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності відповідно до ст.86 КАС України, приймаючи при цьому до уваги  висновок експерта,  суд приходить до висновку про неправомірне донарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ в Нижньогірському районі  26111,68грн. суми податкового зобов'язання з ПДВ і застосування штрафних санкцій в сумі 20055,44грн. за використання не по цільовому призначенню коштів акумульованих на спеціальному рахунку ПДВ. Із зазначених підстав позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита  підлягають стягненню на користь позивача відповідно ст.94 КАС України.

У судовому засіданні 26 квітня 2007 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 28 квітня 2007 року.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86,94,122,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі АРК від 06.12.2004р.  №0002932301/0   в частині донарахування податкового зобов'язання ВАТ «Победа» з податку на додану вартість в сумі 26111,68грн. та в частині застосування штрафної санкції в сумі 20055,44грн.

3.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі АРК від 12.05.05р. №0002932301/3 про донарахування ВАТ «Победа» податкового зобов'язання з податку на додану вартість  в сумі 26111,68грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Победа» (97154, АР Крим, Нижньогірський район, с.Жемчужина, вул.Шкільна, 2, р/р260033682 в КРД АППБ «Аваль» м.Сімферополь МФО 324021, ОКПО 00413073) 03,40грн. державного мита.

Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.