Постанова

від 17.11.2017 по справі 803/1495/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року Справа № 803/1495/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Рожищенського районного центру зайнятості до Відкритого акціонерного товариства Рожищенська меблева фабрика про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рожищенський районний центр зайнятості (далі - Рожищенський РЦЗ, позивач) звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства Рожищенська меблева фабрика (далі - ВАТ Рожищенська меблева фабрика , підприємство, відповідач), в якому просить стягнути заборгованість в сумі 871,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю непогашеної заборгованості відповідача, яка виникла відповідно до поданої відповідачем розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання претензії, однак дані заходи не призвели до її погашення відповідачем. Просить стягнути з ВАТ Рожищенська меблева фабрика на користь Рожищенського РЦЗ заборгованість в сумі 871,71 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.18).

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, заперечення на адміністративний позов не надав, хоча відповідно до відповідно до частини 10 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду (а.с.17).

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності представника позивача та представника відповідача, без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ Рожищенська меблева фабрика зареєстроване як юридична особа 11.08.1994 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12-13). Відповідач перебуває на обліку в Рожищенському РЦЗ як платник страхових внесків до загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Підприємство 17.01.2011 року подало до Рожищенського РЦЗ розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за рік в цілому 2010 року, відповідно до якого відповідачем самостійно розраховано розмір страхових внесків на випадок безробіття перед Фондом (а.с.6).

Відповідно до розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за рік в цілому 2010 року, самостійно обрахованої та поданої відповідачем до Рожищенського РЦЗ, залишок заборгованості відповідача зі сплати страхових внесків на випадок безробіття перед Фондом становить 871,17 грн., в т.ч. недоїмка зі сплати страхових внесків складає 782,06 грн. та сума страхових внесків, строк сплати яких не настав - 89,11 грн.

Оскільки підприємством порушено вимоги пункту 2 частини другої статті 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 №1533-ІІІ (далі - Закон України №1533-ІІІ), а саме: несвоєчасно та в повному розмірі не сплачено страхові внесків, у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 871,17 грн., яка не погашена.

17.07.2017 року Рожищенським РЦЗ на адресу відповідача було надіслано претензію за вих. №342/05-7, яка отримана 20.07.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та яка на час розгляду справи боржником не розглянута (а.с.7).

Відносини, що виникають із загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, врегульовані, зокрема, нормами Закону України №1533-ІІІ та Інструкцією Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття , затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 №339 (далі - Інструкція №339), якими встановлено наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України №1533-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

Так, страхування на випадок безробіття є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України №1533-ІІІ Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно із статтею 34 Закону України №1533-ІІІ Фонд зобов'язаний забезпечувати збір страхових внесків; виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття,передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; щорічно складати звіт про результати своєї діяльності та подавати його Кабінету Міністрів України; інформувати застрахованих осіб про результати своєї роботи через засоби масової інформації.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 35 Закону України №1533-ІІІ роботодавець зобов'язаний подавати виконавчій дирекції Фонду у встановленому порядку відомості про: прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати, використання робочого часу працівників, у тому числі прийнятих за направленням державної служби зайнятості з наданням роботодавцю дотації за рахунок коштів Фонду на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.

Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону України №1533-ІІІ строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України Про зайнятість населення не застосовується.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-17, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України №1533-ІІІ функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Так, абзацом одинадцятим частини першої пункту 2 статті 19 Закону України Про зайнятість населення передбачено, що Державна служба зайнятості (до складу якої входять, зокрема, районні центри зайнятості згідно зі статтею 18 цього Закону) має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Підпунктом 7.1 пункту 7 Інструкції №339, у зв'язку з набранням чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум фінансових санкцій, нарахованих та /або не сплачених у період до 01 січня 2001 року, територіальні органи Державної служби зайнятості мають право перевіряти правильність нарахування, своєчасність і повноту перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 5.1. Інструкції №339 роботодавець починає сплачувати страхові внески з дня набуття статусу платника страхових внесків до Фонду. Фізична особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору з роботодавцем, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.

Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки (пункт 5.8. Інструкції №339)

Згідно з пунктом 8.1 Інструкції №339 роботодавці зобов'язані, зокрема, одночасно з виплатою заробітної плати (доходу) в повному обсязі сплатити страхові внески до Фонду, які були нараховані та/або не сплачені до 01 січня 2011 року.

За приписами пункту 7.4 Інструкції №339 роботодавець протягом десяти робочих днів, наступних за днем одержання рішення, зобов'язаний сплатити суми недоїмки, пені та штрафу або оскаржити рішення у встановленому порядку.

Пунктом 9.7 цієї ж Інструкції визначено, що не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із страхувальника у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідальність за несвоєчасність та неповноту сплати страхових внесків передбачено статті 38 Закону України №1533-ІІІ.

Позивачем надіслана на адресу відповідача претензія від 17.07.2017 №342/05-7, яка отримана представником ВАТ Рожищенська меблева фабрика 20.07.2017, що підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.8).

Вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення заборгованості по страхових внесках.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем відповідних доказів сплати суми заборгованості по страхових внесках до суду не надано, сума вказаного боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не погашена, тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов про стягнення з ВАТ Рожищенська меблева фабрика на користь Рожищенського районного центру зайнятості заборгованості в сумі 871,17 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Рожищенська меблева фабрика (45100, Волинська область, Рожищенський район, місто Рожище, вулиця Заньковецької, будинок 39, код ЄДРПОУ 05496307) на користь Рожищенського районного центру зайнятості (45100, Волинська область, Рожищенський район, місто Рожище, вулиця Кондратюка, будинок 3, ідентифікаційний код 21732411) заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 871,17 грн. (вісімсот сімдесят одна грн. 17 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 20 листопада 2017 року.