Постанова

від 15.11.2017 по справі 814/2228/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року Справа № 814/2228/17

м. Миколаїв

11:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:Комунального підприємства ОРБІТА , вул. Подзігуна, 135, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56530 про:стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 9526,17 грн., Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач або Фонд) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства ОРБІТА (надалі - відповідач або Підприємство) адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 9526,17 грн.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2016 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ар. с. 23), проте в судове засідання представника не направив, про причини його неприбуття не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності представника не надав, заперечень проти позову не подав.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник позивача заявив клопотання (ар. с. 24) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до статті 19 Закону № 875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI Про зайнятість населення , роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Формою подання зазначених адміністративних даних є форма звіту № 3 - ПН Звіт про наявність вакансій (затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 № 316).

Згідно з даними Вознесенського міськрайонного центру зайнятості, Підприємство протягом 2016 року звіти за формою № 3 - ПН з вакансіями для осіб з інвалідністю не подавало (ар. с. 14).

Статтею 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами у 2016 році, відповідач до 16.04.2017 самостійно мав сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 8853,57 грн. Підприємство у визначені терміни заборгованість не сплатило, тому позивач нарахував пеню в сумі - 672,60 грн. Загальна сума заборгованості складає 9526,17 грн. (ар. с. 8).

Відповідно до частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

У постанові від 11.02.2014 (справа № 21-485-а13) Верховний Суд України дійшов висновку, що неподання щомісячно до центру зайнятості звітів форми № 3-ПН протягом року свідчить про невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства ОРБІТА (вул. Подзігуна, 135, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56530, ідентифікаційний код 32468690) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) заборгованість в сумі 9526,17 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції у сумі 8853,57 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 672,60 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна