Постанова

від 20.11.2017 по справі 823/1134/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року справа № 823/1134/17

15 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Галамед , про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі - відповідач), в якому просить:

визнати дії державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Дудіної-Богданової Катерини Олександрівни, яка винесла постанову про арешт нерухомого майна боржника від 29.10.2013 - протиправними;

скасувати постанову державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Дудіної-Богданової Катерини Олександрівни про накладення арешту на все нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язати відповідача внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності на нерухоме майно про скасування арешту на все нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у власності позивача перебуває 1/6 квартири за адресою АДРЕСА_1. Згідно постанови Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 29.10.2013 у ВП № 40496006 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт. Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки під час винесення даної постанови про арешт майна боржника від 29.10.2013 у ВП № 40496006 мало місце порушення процедури накладення арешту на майно, в результаті чого накладено арешт на майно не боржника, а інших осіб, у тому числі позивача. Жодних боргів і виконавчих проваджень щодо позивача не має.

В зв'язку з чим, 07.07.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою зняти незаконно накладений арешт на її майно згідно постанови від 26.02.2010.

Листом відповідача № 12277/14.3-43 від 14.07.2017 позивача повідомлено про неможливість зняття арешту та запропоновано позивачу звернутись до суду для вирішення вказаного питання.

Не погоджуючись з зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач та третя особа своїх представників у судове засідання не направили, причини їх неявки суду не повідомили, письмових заперечень, пояснень не надали, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні. Однак, на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з прибуттям не всіх осіб, які беруть участь у справі, в судовому засіданні, яке проводилось 13.11.2017 суд дійшов до висновку продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, про що виніс відповідну ухвалу.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у відкритому судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на час прийняття оскаржуваної постанови визначалися Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV (далі за текстом - Закон № 606-XIV). Зазначений Закон втратив чинність на підставі Закону № 1404-VIII від 02.06.2016.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону № 606-XIV виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.

Частинами 1,2 статті 8 Закону № 606-XIV передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право винести постанову про накладення арешту на майно боржника відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону № 606-XIV.

Відповідно до ст.59 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, чинного на час звернення позивача з заявою про зняття арешту з вказаної квартири, встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що 18.08.2016 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 16022995 здійснено запис про право власності на 1/6 частки у спільній частковій власності за ОСОБА_1 (а.с.6).

В липні 2017 року позивач дізнався, що постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 29.10.2013 у ВП № 40496006 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ Галамед (а.с.96).

На підставі зазначеного рішення 17.01.2014 державним реєстратором здійснено запис № 4286025 про накладення арешту на все нерухоме майно ТОВ Галамед за адресою АДРЕСА_1.

Разом з тим, згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 10.08.2017 право на 1/6 частки у спільній частковій власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачем, 1/6 у спільній частковій власності зареєстровано за ОСОБА_4 і 1/2 - за ОСОБА_5.

Згідно відомостей, наявних у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Галамед (а.с.19), код ЄДРПОУ 37551620, місцезнаходженням зазначеної юридичної особи є АДРЕСА_1, організаційно правова форма - товариство з обмеженою відповідальністю, розмір статутного капіталу - 1000 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України Про господарські товариства від 19.09.1991 №1576-XII (надалі - Закон № 1576-XII) встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

За приписами ст. 12 Закону № 1576-XII встановлено, що товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Статтею 50 зазначеного закону визначено поняття товариства з обмеженою відповідальністю - визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Згідно визначення, наданого ч.3 ст.80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном . Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до ст.140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів . Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ Галамед зареєстроване за адресою АДРЕСА_1, проте, зазначене товариство не є власником ні квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, ні частики у праві спільної часткової власності на зазначену квартиру.

Отже, з вище вказаного слідує, що позивач є власником 1/6 частки у праві спільної часткової власності на квартиру.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд вказує, що відповідно до ст.57 Закону № 606-XIV, чинного на момент прийняття постанови про накладення арешту від 29.10.2013 ВП № 40496006, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно частин 3 та 4 ст. 63 Закону № 606-XIV, чинного на момент прийняття постанови про накладення арешту від 29.10.2013 ВП № 40496006, у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Отже, такий захід примусового виконання, як арешт майна, орган виконавчої служби має право застосовувати лише відносно майна, яке належить боржнику .

Судом з матеріалів справи встановлено, а відповідачем не спростовано, що квартира за адресою АДРЕСА_1 не перебувала і не перебуває у власності ТОВ Галамед .

Доказів наявності виконавчих проваджень відносно позивача - ОСОБА_1 станом на 13.11.2017 відповідачем не надано.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав доказів правомірності прийняття свого рішення щодо винесення постанови про арешт квартири за адресою АДРЕСА_1, зокрема доказів реєстрації на праві власності зазначеної квартири за ТОВ Галамед .

У зв'язку з викладеними обставинами суд дійшов висновку, що арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1, накладений неправомірно, оскільки а ні боргів, а ні виконавчих проваджень, щодо позивача не існує, а тому такий арешт має бути знятим.

Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання відповідача внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності на нерухоме майно про скасування арешту на все нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідно до ч.5 ст.13 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника . Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За приписами ч.1 ст.10 цього Закону, державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Також, не підлягають до задоволення позовні вимоги у частині визнання дій державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції саме Дудіної-Богданової Катерини Олександрівни та скасування постанови державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції саме Дудіної-Богданової Катерини Олександрівни, оскільки з матеріалів справи встановлено, що постанову про накладення арешту на майно від 29.10.2013 ВП № 40496006 прийнято старшим державним виконавцем Шульгою Я.Д. Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, а Дудіна-Богданова Катерина Олександрівна є державним реєстратором Черкаського районного управління юстиції та дій, пов'язаних із прийняттям постанови про накладення арешту на майно від 29.10.2013 ВП № 40496006 не вчиняла.

Згідно з ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що для повного захисту прав та свобод позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Придніпровський відділ Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції зняти арешт з квартири за адресою АДРЕСА_1, накладений постановою про арешт майна боржника від 29.10.2013 ВП № 40496006.

При цьому, позовна вимога зобов'язати внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності на нерухоме майно про скасування арешту на все нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 є безпідставною, оскільки відповідач не наділений повноваженнями вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції щодо прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.10.2013 ВП № 40496006 - протиправними.

Скасувати постанову державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.10.2013 ВП № 40496006.

Зобов'язати Придніпровський відділ Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції зняти арешт з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.10.2013 ВП № 40496006.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель